Решение № 128205053, 18.06.2025, Хозяйственный суд Одесской области

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1405/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/1405/25

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ЄДРПОУ 40121452)

До відповідача: Комунального некомерційного підприємства "ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ №4" ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" 67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 67; ЄДРПОУ 01998684)

Про стягнення 148516,75 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ №4" ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" про стягнення 148516,75 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2024р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1405/25. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування ухвали суду в систему Електронний суд, яка доставлена в електронний кабінет останнього, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Позивачем було зазначено суду, що між сторонами 28.12.2023р. укладено Договір №28/12-23 про закупівлю електричної енергії (далі Договір).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію (далі Товар) Замовнику для забезпечення потреб електроустановок Замовника, а Замовник оплачує Постачальнику вартість використаної (поставленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

За поясненнями позивача, на виконання умов зазначеного Договору, він, у період січень-грудень 2024 року, передав у власність відповідача електричної енергії на загальну суму 1352680,09 грн, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі електричної енергії.

Відповідно до пункту 5.9 Договору, Замовник зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі акту та виставленого Постачальником рахунку на оплату, у строк, що не перевищує 20 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі електричної енергії, але в будь якому випадку не пізніше 30 днів після закінчення розрахункового періоду.

У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється протягом 7 днів з дня отримання Замовником бюджетних призначень на предмет цього Договору на свій реєстраційних рахунок.

Позивачем було зазначено суду, що оплату за поставлену електричну енергію відповідач здійснив лише частково на суму 1206482,79 грн., що підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк», чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.9 Договору.

Станом на момент пред`явлення позову, як вказує позивач, відповідач має основну заборгованість, в розмірі 146197,30 грн (за поставку у грудні 2024 року).

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 1149,87 грн.

Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 1169,58 грн.

Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 148516,75 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно із частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними 28.12.2023р. Договору № 28/12-23 про закупівлю електричної енергії.

За матеріалами справи вбачається, що у період січень-грудень 2024 року, передано у власність відповідача електричну енергію на загальну суму 1352680,09 грн, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі електричної енергії (а.с. 32-43, т.1), які скріплені печаткою та підписані з боку Комунального некомерційного підприємства "ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ №4" ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ".

Судом враховано, що оплату за поставлену електричну енергію відповідач здійснив частково на суму 1206482,79 грн., та зворотнього відповідачем доведено суду не було.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 146197,30грн. підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 1149,87 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1169,58 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2422,40 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ №4" ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" 67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 67; ЄДРПОУ 01998684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ЄДРПОУ 40121452) основний борг у розмірі 146197 (сто сорок шість тисяч сто дев`яносто сім) грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 1149 (одна тисяча сто сорок дев`ять) грн. 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 1169 (одна тисяча сто шістдесят дев`ять) грн. 58 коп. та втирати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Повне рішення складено 18 червня 2025 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко