Решение № 128185530, 17.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6462/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд визнати протиправними дії Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак Анни Сергіївни при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2025 ВП №76840441 з виконання заяви про примусове виконання постанови №1708 від 14.08.2024 що видав ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення штрафу за порушення правил військового обліку у сумі 51 000 грн., та стягнення з боржника виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 5100 грн. боржник ОСОБА_1 , 31.03.2001; скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2025 ВП №76840441 з виконання заяви про примусове виконання постанови №1708 від 14.08.2024 що видав ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення штрафу за порушення правил військового обліку у сумі 51 000 грн., та стягнення з боржника виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 5100 грн. боржник ОСОБА_1 , 31.03.2001; постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.01.2025 ВП №76840441, якою постановлено визначити для боржника ОСОБА_1 , розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: загальна сума мінімальних витрат: 369,00грн.; постанови про арешт коштів від 20.02.2025 ВП №76840441 боржника ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 56469 грн., винесені суб`єктом владних повноважень - Головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак Анною Сергіївною, відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень за вихідним № 28/224/18 від 28 грудня 2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 через 4 місяці і 4 дні направлено до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» прийняти до виконання постанову № 1708 від 14.08.2024 видану ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення штрафу відповідно до статті 308 КУпАП в подвійному розмірі 51000 грн. Аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» можна дійти висновку, що виконавчий документ, стягувачем за яким є держава або державний орган, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили. При цьому, пред`явлення виконавчого документа до виконання з пропуском відповідного строку є підставою для повернення державним виконавцем такого виконавчого документа без прийняття до виконання. У постанові № 1708 від 14.08.2024 що видав ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено, що постанова набрала законної сили 24.08.2024, тобто строк пред`явлення документу до виконання до 24.11.2024. Постанова Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП № 76840441 прийнята відповідачем 20.01.2025, тобто після спливу більш ніж місячного строку з дня закінчення строку пред`явлення постанови для примусового виконання, що свідчить про наявність підстав для повернення відповідачем вказаного виконавчого документу стягувачу.

Від представника відповідача Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 № 2129-ІХ розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. З огляду на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому як КУпАП так і іншими законами України, зокрема Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, є обґрунтованим врахування державним виконавцем чинних законодавчих змін у порядку пред`явлення виконавчого документа до виконання, переривання та встановлення строків звернення виконавчого документа до виконання, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2025р. у виконавчому провадженні № 76840441 прийнята за наявності підстав, у порядку та спосіб, визначені законом. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Отже, державний виконавець мав правові підстави для визначення мінімальних витрат у виконавчому провадженні №76840441, а тому постанова від 20.01.2025р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є правомірною. Крім того, постанова державного виконавця про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 56469 грн. (51000 грн. - штраф, 5100 грн. - виконавчий збір, 369 грн. - мінімальні витрати виконавчого провадження) - є правомірною.

Ухвалою суду від 10 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням особливостей встановлених ст. ст. 268-272, 287 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових справ.

Також, ухвалою суду від 10 березня 2025 року витребувано від Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 76840441, в тому числі інформацію та належним чином завірені копії документів, на підставі яких прийнято постанову ВП №76840441 від 20.02.2025 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , та зупинено провадження по справі для одержання витребуваних документів.

Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року зупинено провадження у справі № 420/6462/25 за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов, до набрання законної сили рішенням у справі № 947/9060/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 17 червня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 17 червня 2025 року уточнену позовну заяву по справі № 420/6462/25 повернуто заявнику.

Відповідно до ч. 9 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

14 серпня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 1708 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 25500 грн. Повідомлено боржника, що на підставі частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі 51000 грн. (а.с. 19-20, 83 з.б.-84).

20 січня 2025 року до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_2 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 1708 від 14.08.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу відповідно до статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення в подвійному розмірі 51000 грн. (а.с. 18, 83).

20 січня 2025 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак А.С. прийнято постанову № 76840441 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 1708 від 14.08.2024 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 5100 грн. (а.с. 24-25, 85).

20 січня 2025 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак А.С. прийнято постанову № 76840441 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника, ОСОБА_1 , розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 369,00 грн. (а.с. 27-28, 86 з.б.-87)

20 лютого 2025 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак А.С. прийнято постанову № 76840441 про арешт коштів боржника, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 56469 грн. (а.с. 35-36, 89 з.б.-90).

11 березня 2025 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак А.С. прийнято постанову № 76840441 про арешт майна боржника, якою накладено арешт на транспортний засіб RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 51000 грн. (а.с. 93).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2025 року по справі № 947/9060/25, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 від 14 серпня 2024 року № 1708 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 25500,00 гривень, та провадження у справі закрито.

05 червня 2025 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак А.С. прийнято постанову № 76840441 про закінчення виконавчого провадження, якою постановлено виконавче провадження з примусового виконання постанови № 1708 від 14.08.2024 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення штрафу за порушення правил військового обліку у сумі 51000,00 грн., - закінчити; припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 147).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що 14 серпня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 1708 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 25500 грн. Повідомлено боржника, що на підставі частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі 51000 грн. (а.с. 19-20, 83 з.б.-84).

Згідно ст. 283 КУпАП (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст. 289 КУпАП (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно ст. 291 КУпАП (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

В той же час, всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» в постанові від 14 серпня 2024 року № 1708 не зазначено по батькові посадової особи, яка її видала, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серії та номеру паспорта боржника ОСОБА_1 .

Крім того, в постанові від 14 серпня 2024 року № 1708 відсутня графа дата набрання законної сили. При цьому, зазначення на постанові від руки « 24.08.2024» жодним чином не ідентифікує вказану дату як дату набрання законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

При цьому, в постанові від 14 серпня 2024 року № 1708 зазначено задеклароване/зареєстроване місця проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .

Разом з тим, згідно витягу з Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 з 03.05.2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16).

В постанові від 25.06.2019 року у справі № 826/7969/16 Верховний Суд зробив висновок щодо необхідності подання стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження доказів, які б підтверджували місцезнаходження майна боржника.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , стягувачем ІНФОРМАЦІЯ_1 , до заяви про відкриття примусового виконання рішення додано не було.

Згідно ч. 10 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак А.С. були наявні підстави для повернення виконавчого документа, постанови від 14 серпня 2024 року № 1708, протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення стягувачу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2025 року по справі № 947/9060/25, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 від 14 серпня 2024 року № 1708 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 25500,00 гривень, та провадження у справі закрито.

В рішенні від 24 квітня 2025 року по справі № 947/9060/25, яке набрало законної сили, судом зазначено, що із позову вбачається, що позивача про дату, час і місце розгляду адміністративного матеріалу повідомлено не було, чим було порушено права особи, що притягається до адміністративної відповідальності на надання доказів та пояснень, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою, чим було порушено принцип повноти та всебічності розгляду справи, крім того відповідачем не було належним чином досліджено та не відображено в постанові конкретний факт порушення позивачем правил військового обліку, у тексті постанови відсутнє обґрунтування застосування максимального розміру адміністративного стягнення, оскаржувана постанова не була вручена позивачу та засобами поштового зв`язку не направлялась, і не отримувалась. Сам лише факт складання постанови без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи. Із позову вбачається, що 07.08.2024 року позивачем було уточнено свої облікові дані за допомогою за стосунку «Резерв+», вказані дані у період з 20.05.2024 року по 14.08.2024 року не змінювались та знаходились у розпорядженні відповідача, як суб`єкта ведення Реєстру «Оберіг», про що було повідомлено позивачем уповноваженим особам відповідача. Також, накладаючи на позивача адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, посадова особа вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотрималась, і наклала штраф без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у грошовій сумі - 25500 грн. (одна тисяча п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

В рішенні від 24 квітня 2025 року по справі № 947/9060/25, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку, що з урахуванням наведеного, встановлення факту несвоєчасного повідомлення або неповідомлення з боку ТЦК особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію, про час та місце розгляду справи, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення є підставою для визнання постанови ТЦК неправомірною та її скасування.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких підстав, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак А.С. не було підстав для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження № 65268588 від 26.04.2021 року, а тому вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, як вбачається з вищевикладеного, протиправність дій відповідача виражається саме в прийнятті оскаржуваних постанов, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак Анни Сергіївни при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2025 ВП №76840441 з виконання заяви про примусове виконання постанови №1708 від 14.08.2024, що видав ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення штрафу за порушення правил військового обліку у сумі 51 000 грн., та стягнення з боржника виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 5100 грн. боржник ОСОБА_1 , 31.03.2001.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За таких підстав, оскільки позовні вимога про визнання протиправними та скасування постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.01.2025 року ВП №76840441 та про арешт коштів від 20.02.2025 року ВП №76840441 є похідними, вказані вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята після спливу більш ніж місячного строку з дня закінчення строку пред`явлення постанови для примусового виконання, оскільки згідно п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», зі змінами внесеними Законом України від 15.03.2022 № 2129-ІХ, який набрав чинності 26.03.2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Таким чином, оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом № 1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.03.2023 року по справі № 260/2595/22, від 03.08.2023 року по справі № 420/10415/22.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив про відсутність підстав для стягнення на користь позивача судових витрат.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копії договору про надання правничої допомоги з додатком (а.с. 41-43, 45), квитанції про сплату (а.с. 46), акту приймання-передачі наданих послуг (а.с. 47).

Згідно п. 4.3 договору про надання правничої допомоги віл 20.02.2025 року розмір гонорару і порядок його внесення визначаються за домовленістю сторін в додаткових угодах до договору про надання правової допомоги, які після їх підписання сторонами, стають невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору вартість правничої допомоги складає 4000,00 грн.

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 90, 242-246, 255, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330, адреса місцезнаходження: 65080, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак А.С. № 76840441 від 20.01.2025 року про відкриття виконавчого провадження та стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 5100 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак А.С. № 76840441 від 20.01.2025 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак А.С. № 76840441 від 20.01.2025 року про арешт коштів боржника.

Стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330, адреса місцезнаходження: 65080, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 287 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.

Суддя О.А. Левчук