Решение № 128146404, 13.06.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року Справа № 280/2597/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначеного у довідці ТУ ДСАУ в Запорізькій області від 18.03.2025 № 08-02/265.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 з 24.03.2025 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди, визначеного у довідці ТУ ДСАУ в Запорізькій області від 18.03.2025 № 08-02/265.

Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач 25 квітня 2025 року подав відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не погоджується з викладеними вимогами з наступних підстав. За результатами розгляду документів ЕПС встановлено, що згідно записів трудової книжки від 21.07.1967 без номера, ОСОБА_1 з 24.06.1987 обраний народним суддею та затверджений головою Заводського районного народного суду м. Запоріжжя та з 23.03.1999 звільнений з посади у зв`язку з відставкою згідно Постанови Верховної Ради України від 18.02.1999 № 445-ХІV. В період з дати звільнення ОСОБА_1 з посади голови Заводського районного народного суду м. Запоріжжя (23.03.1999) по теперішній час проводилися судові реформи та реорганізації судів. Оскільки, останнім місцем роботи заявника була посада в районному народному суді, а згідно довідки про суддівську винагороду від 18.03.2025 № 08-02/265, неможливо встановити відповідну посаду, по якій вона видана, заявнику необхідно надати історичну довідку про зміну назви посади та суду з 1999 року, так як вищезазначена довідка в матеріалах ЕПС відсутня. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

28 квітня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача, зокрема, повідомляє, що інформація про зміну назви посади з "народний суддя" на "суддя" є загальнодоступною і не потребує збирання довідок. У випадку виникнення у працівників ПФУ сумнівів з цього приводу вони не позбавлені можливості самостійно скористатися відповідними веб-ресурсами або направити запит до ДСАУ.

На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 01.02.2007 позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про статус суддів», що діяв на час призначення такого утримання.

18.03.2025 Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №08-02/265.

Позивач звернувся з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі виданої довідки.

Розглянувши заяву позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (визначений структурний підрозділ органу за принципом екстериторіальності) прийняте рішення №923030171709 від 31.03.2025 про відмову в перерахунку пенсії, оскільки останнім місцем роботи заявника була посада в районному народному суді, а згідно довідки про суддівську винагороду від 18.03.2025 № 08-02/265, неможливо встановити відповідну посаду, по якій вона видана, заявнику необхідно надати історичну довідку про зміну назви посади та суду з 1999 року, так як вищезазначена довідка в матеріалах ЕПС відсутня. Після 2020 року збільшення розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, не відбулося, тому підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки від 18.03.2025 № 08-02/265, виданої станом на 01.01.2025 відсутні.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно достатті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Приписами частини першої статті 142 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Частиною другою статті 142 Закону 1402-VIII встановлено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI.

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI.

Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.

Так, у пунктах 16, 17 Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року 3-рп/2013).

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Позивачем подана для перерахунку щомісячного довічного утримання довідка Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 18.03.2025 № 08-02/265.

Суд зазначає, що вказана довідка підтверджує підвищення розміру посадового окладу судді місцевого суду, тобто факт зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому є підставою для проведення позивачу перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

При цьому, суд не приймає як обґрунтовані доводи відповідача щодо не збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового окладу судді, оскільки питання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб не є спірним у цій справі.

Суд звертає увагу, що посадовий оклад у довідці, яка подана для перерахунку грошового утримання судді у відставці визначений з розміру 2102,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»), а не 3028,00 грн як про це повідомляє у відзиві відповідач, а саме посадовий оклад 75672,00 грн = 2102,00 х 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року х 1,2 - регіональний коефіцієнт, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує, що Верховним Судом розглянуто зразкову справу №620/1116/20 за позовом особи до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та рішення від 05.03.2020 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з заявою від 25.02.2020; зобов`язання здійснити особі, як судді у відставці, перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 25.02.2020 № 03/36-740, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2020.

Рішенням Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 позов особи задоволено частково: визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.03.2020 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з заявою від 25.02.2020; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити особі, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 25.02.2020 № 03/36-740, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

За змістом рішення Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20, це рішення суду є зразковим для справ, у яких: позивачі мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання; відповідачем у них є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку з відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 - дата ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) з урахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; позивачі заявили аналогічні позовні вимоги по-різному висловлені, але однакові по суті - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та/або не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Відповідно до приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів» постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891, затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок №3-1).

У пункті 9 розділу IV Порядку №3-1 вказано, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

У разі якщо внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшується, щомісячне довічне грошове утримання виплачується в раніше встановленому розмірі, про що орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, повідомляє суддю.

Отже, підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Підставою для вчинення органом Пенсійного фонду України дій, спрямованих на такий перерахунок, може бути як відповідна заява судді у відставці та додані до неї документи, так і надіслана відповідним органом (після взаємодії відповідних суб`єктів владних повноважень між собою) до органу Пенсійного фонду України довідка про суддівську винагороду.

Щодо доводів відповідача, що згідно довідки про суддівську винагороду від 18.03.2025 № 08-02/265, неможливо встановити відповідну посаду, по якій вона видана, заявнику необхідно надати історичну довідку про зміну назви посади та суду з 1999 року, так як вищезазначена довідка в матеріалах ЕПС відсутня, суд враховує таке.

Так, надана позивачем довідка видана та оформлена відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України (пункт 2 розділу II).

У зазначеній формі довідки не вказано про необхідність зазначення відповідної посади, по якій вона видана, як того вимагає відповідач.

При цьому, суд також зазначає, що вказана довідка видана уповноваженим органом та є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, вимога відповідача щодо необхідності надання для перерахунку пенсії історичну довідку про зміну назви посади та суду з 1999 року не узгоджується з положеннями Порядку №3-1, якими визначені документи необхідні для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, відповідач як територіальний орган ПФУ, визначений за принципом екстериторіальності на розгляд заяви позивача, після надходження заяви позивача та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 18.03.2025 № 08-02/265, повинен був провести відповідні перерахунки щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача №923030171709 від 31.03.2025 про відмову в перерахунку пенсії є протиправним та підлягає до скасування.

У пунктах 6, 7 розділу IV Порядку №3-1 визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці), або за зверненням судді у відставці. Документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до матеріалів справи, органом, що приймав рішення за заявою позивача визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Положеннями абзацу 2 пункту 2 розділу V Порядку №3-1 встановлено, що порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання у разі поновлення його виплати, за довіреністю, за минулий час, за час перебування особи на повному державному утриманні, за час перебування в місцях обмеження або позбавлення волі, у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон, недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку зі смертю судді у відставці, судді Конституційного Суду України, утримання надміру виплачених сум та відрахувань зі щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у порядку, передбаченомуЗаконом України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 з 24.03.2025 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди, визначеного у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 18.03.2025 №08-02/265.

При цьому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та враховуючи вищенаведені висновки суду щодо органу Пенсійного фонду зобов`язаного відновити порушені права позивача, судом не встановлено необхідності для залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у якості третьої особи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для ухвалення судового рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким прийняте оскаржуване рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначеного у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в Запорізькій області від 18.03.2025 № 08-02/265.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 з 24.03.2025 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди, визначеного у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в Запорізькій області від 18.03.2025 № 08-02/265.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009; код ЄДРПОУ 20632802).

Повне судове рішення складено 13.06.2025.

Суддя Б.В. Богатинський