Решение № 128142018, 05.06.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 05.06.2025Справа № 554/1534/25 Провадження № 2/554/2208/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня2025 року м.Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді -Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Кашуби В.А.,

позивача- ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Ольховського В.М.,

представника відповідача - адвоката Мільгевської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтавський завод медичного скла», третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Полтави із позовом, в якому просить:

-визнати протиправними дії АТ «Полтавський завод медичного скла» щодо відмови у підготовці довідки про період її роботи в шкідливих умовах для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту б частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) для подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

-зобов`язати АТ «Полтавський завод медичного скла» підготувати довідку про період її роботи в шкідливих умовах для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту б частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) для подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

-стягнення судових витрат з відповідача.

Обґрунтовуючи позовну заяву зазначила, що Відповідач всупереч вимог закону відмовив їй у підготовці довідки про період її роботи в шкідливих умовах для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням необхідного пенсійного віку. Вважає, що має достатній пільговий стаж та досягла встановленого законом віку для призначення пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 14.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у порядку загального позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, було надано пояснення щодо позову, у яких просило у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, у зв`язку із тим, що Позивач не досягла віку, встановленого законом віку для призначення пенсії на пільгових умовах, посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах, та пункт б ч.1 ст.13 ЗУ Про пенсійне забезпечення, відповідно до якого, до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років з 1 жовтня 1969 по 31 грудня 1970 року. Дата народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, право на пенсію на пільгових умовах із шкідливими і важкими умовами праці мають жінки після досягнення віку 55 років. Оскільки дата народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , то і довідку про період роботи Позивач зможе отримати після досягнення відповідного віку, тобто, у 2029 році. Просили розглядати справу без їх участі.

Відповідач АТ «ПЗМС» відзив на позовну заяву не надав.

Представником відповідача АТ «ПЗМС» адвокатом Мільгевською Я.В. було надано письмові пояснення у справі, у яких просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, обгрунтовуючи це тим, що Позивач передчасно звернулась до суду з позовом, не надавши доказів звернення до органів Пенсійного фонду України та відмови їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах саме через дії Відповідача, а також посилалась на те, що на момент звернення до суду з цим позовом Позивачка не отримувала відмови пенсійного органу з посиланням на те, що даних трудової книжки та виписок з наказів про атестацію є недостатнім для вирішення питання про призначення Позивачці пенсії за віком на пільгових умовах.

Всі подані сторонами докази долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.04.2025, з урахуванням заяв, що надійшли до канцелярії суду від Позивачки, представника Позивача адвоката Ольховського В.М. та представника відповідача адвоката Мільгевської Я.В., було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання, призначене на 05 червня 2025 року, прибули Позивач, представник Позивача та представник Відповідача. Представником третьої особи було подано заяву про розгляд справи без її участі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив долучити до матеріалів справи докази звернення Позивачки до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях. Щодо долучення доказів під час судового розгляду справи по суті заперечувала, посилаючись на порушення щодо порядку та строків подання Позивачем доказів на обґрунтування позовної заяви.

Суд протокольно ухвалив відмовити у задоволенні клопотання представника Позивача у долученні доказів, керуючись вимогами ст. 43, 78, 81, 83, 175, 177, 189, 197, 209 ЦПК України, оскільки ним було порушено вимоги щодо порядку подання доказів, не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку та зазначено поважності підстав такого пропуску, а також відповідно до вимог ЦПК України під час розгляду справи по суті суд розглядає та вирішує спір на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

Як встановлено зі змісту позовної заяви та наданих у судовому засіданні Позивачкою та її представником пояснень, заявлені вимоги вмотивовані тим, що Позивачка працювала в Акціонерному товаристві «Полтавський завод медичного скла» (далі АТ «ПЗМС», відповідач) з 04.06.1996 року по 19.08.2022 року, у тому числі оператором склоформувальних машин зі шкідливими умовами праці, що було підтверджено відповідними наказами від 23.05.1994 року №99, від 02.12.1998 року №212 та від 01.12.2008 року №292, копії яких були долучені до позову. Відповідно до вказаних наказів після проведення атестації робочого місця підтверджено право Позивача на пенсію за віком на пільгових умовах по за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посаді показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, по професії оператор склоформувальних машин.

Для підтвердження цієї обставини Позивач звернулась до Відповідача з проханням видати довідку про період роботи в шкідливих умовах для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту б частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) для подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Проте Відповідачем листом від 24.01.2025 року №43 було надано відповідь про те, що Позивачка не досягла відповідного пенсійного віку на дату подання заяви відповідно до вимог чинного законодавства і тому відсутні підстави для видачі відповідної довідки.

Позивач з рішенням АТ «ПЗМС» щодо відмови у видачі довідки за її запитом не погоджується, вважає його необгрунтованим, та вважає, що воно порушує її право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Не погоджуючись з вказаним рішенням Відповідача, Позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Представник Відповідача у під час розгляду справи по суті, зауважила, що окрім доводів викладених нею у письмових поясненнях, звертає увагу суду на те, що ураховуючи відсутність правових підстав для призначення пенсії Позивача, у Відповідача не було підстав для видачі Позивачу відповідної довідки, у зв`язку із чим відмова в її видачі з одночасним роз`ясненням при цьому суті змін до пенсійного законодавства України не порушила прав та законних інтересів ОСОБА_1 . Представник відповідача наголосила, що звернення позивача до суду з вимогою про підготовку довідки про період роботи в шкідливих умовах до безпосереднього звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення їй пенсії є передчасним та неналежним способом захисту права на пенсійне забезпечення, а також просила суд, звернути увагу на те, що позовні вимоги викладені Позивачем у позовній заяві не місять конкретизації, яке саме суб`єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес ОСОБА_1 , на захист якого подано позов, порушене, та який механізм відновлення цього права чи інтересу має застосувати суд.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. 1.7, 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначеніПорядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно здодатком 4до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3,4до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним упункті 1.3розділу І цього Порядку).

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зіст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Позивачем до позовної заяви надана копія трудової книжки, яка не містить виправлень, заповнена зрозуміло, вказана в трудовій книжці Позивача професія включена до Списку професій і посад робітників, які користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

Разом з тим, Позивачем не вказано, чи зверталась вона до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо призначення їй пенсій за віком на пільгових умовах та чи надавала вона трудову книжку, як належний документ, що підтверджує наявність у Позивача спеціального трудового стажу, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Окрім того, Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що саме дії Відповідача, які полягають у відмові підготувати довідку про період її роботи в шкідливих умовах, є перешкодою в реалізації її права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов?язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов?язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов?язаних осіб.

Тобто лише встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з?ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушенням вважається такий стан суб?єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб?єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, або порушення права пов?язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. напр. постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20). Отже, не просто наявність права на захист, а й ефективний і належний спосіб його реалізації відіграють важливе значення для відновлення становища, яке існувало до порушення.

Верховний Суд у своїй від 20.03.2024 у справі № 134/154/20, визначив позицію, щодо того, коли Позивач пред`являє позов, обравши неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки заявлені позовні вимоги не призведуть до відновлення права Позивачки, а потребуватиме нового звернення до суду з реальним відновленням порушених прав.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98)

Верховний Суд зазначає, що вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палаьи Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Натомість суд звертає увагу на те, що виходячи з доводів викладених у позовній заяві, довідка про період її роботи в шкідливих умовах, у видачі якої Відповідач відмовив Позивачці, є документом, що має підтвердити наявне, на думку Позивачки, у неї право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте Відповідач та третя особа заперечували щодо наявності у ОСОБА_1 , такого права. У зв`язку з чим суд, вважає за необхідне зазначити, що підтвердження наявності підстав у Позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки, в даних правовідносинах вбачається спір про право на призначення пенсії за віком.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13,258,259,264,265,280-282 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтавський завод медичного скла», третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Полтавський завод медичного скла» 36008, м.Полтава, вул.Європейська 158, код ЄДРПОУ 00480945.

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області код ЄДРПОУ 13967927.

Повний текст рішення виготовлений 16.06.2025 року.

Суддя М.О. Материнко