Постановление суда № 128137786, 02.06.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11794/25

Провадження по справі № 1-кс/522/3514/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

02 червня 2025 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , поданого в рамках кримінального провадження №42025163030000021 від 25.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, про накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №42025163030000021 від 25.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

У ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що невстановленими особами проведено самочинне будівництво за відсутності дозвільних документів, за рахунок земель територіальної громади міста Одеси, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 75 від 12.02.2018 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об`єкта майна 1483077851101.

В подальшому 11.12.2019 приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_5 на підставі висновку № 132462 від 04.12.2019, виданого ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП» до Державного реєстру внесені зміни щодо цільового призначення квартири. Так квартира АДРЕСА_2 . На підставі чого, об`єкт нерухомого майна № 1483077851101 - 21.12.2019 закрито.

Крім того, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 21.12.2019 приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення № 24, загальною площею 82,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 з реєстраційним номером об`єкта 1997395251101.

Підставою для проведення державної реєстрації зазначено: висновок щодо технічної можливості об`єднання № 214312 від 11.12.2019, виданий ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП», технічний паспорт б/н від 20.07.2020 виданий ТОВ «Київ Місто Буд», довідка № 118-41 від 20.07.2020 видана ТОВ «Київ Місто Буд». З зазначених документів вбачається, що відбулось об`єднання приміщення № 24 (колишня квартира АДРЕСА_4 ), загальною площею 39,7 кв. м. з приміщенням підвалу будинку, (правовстановлюючі документи на вказаний об`єкт у власника відсутні) та після чого загальна площа приміщення склала 82,1 кв. м.

Таким чином державна реєстрація нежитлового приміщення №24, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта 1997395251101 відбулось з порушеннями вимог проведення державної реєстрації за відсутності правовстановлюючих документів на підвал.

Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 147,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Відомості до Державного реєстру щодо об`єкту нерухомого майна: № 2335089951101, внесені державним реєстратором Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області ОСОБА_6 13.04.2021, індексний номер: 57600473.

Підставою для проведення державної реєстрації зазначено: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ОД101210128895, видана Управлінням ДАБК ОМР та технічний паспорт б/н від 26.05.2020, виданий ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП». Інші документи, окрім зазначених для проведення державної реєстрації права власності на зазначене нежитлове приміщення в реєстрі відсутні.

Згідно з декларацією № ОД101210128895 від 28.01.2021 в розділі «найменування згідно проєкту будівництва» зазначено, що проводилась реконструкція квартири АДРЕСА_4 без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані з улаштуванням додаткових приміщень, з пристосуванням під нежитлові приміщення творчої майстерні за адресою: АДРЕСА_3 .

Вивченням технічного паспорту б/н від 26.05.2020 вбачається, що нежитлове приміщення загальною площею 147,1 кв. м складається з трьох поверхів, кожний з яких має площу 48,5 кв. м.

Таким чином під час проведення реєстрації декларації № ОД101210128895 від 28.01.2021 квартири АДРЕСА_4 вже не існувало, замість неї в Державному реєстрі міститься реєстрація нежитлового приміщення загальною площею 82,1 кв. м, яка ймовірно проведена з порушенням прав та інтересів комунальної власності Одеської міської ради на комунальне майно - підвал.

Тобто, за адресою: АДРЕСА_3 відбулось нове будівництво нежитлового приміщення загальною площею 147,1 кв. м на земельній ділянці комунальної власності з можливим внесенням недостовірних даних до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ОД101210128895 від 28.01.2021.

Таким чином невстановленими особами вчинено самовільне будівництво загальною площею 147,1 кв.м на самовільно зайнятій земельній ділянці орієнтовною площею 48,5 кв.м, що належить територіальній громаді міста Одеса.

Окрім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Г.М.Б. ДЕВЕЛОМПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 35880922, одним з засновників підприємства є Лісогорський Фелікс) зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна № 2237159351101 нежитлового приміщення № 3б загальною площею 1129,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_3.

Державна реєстрація права власності проведена 02.12.2020 державним реєстратором Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області ОСОБА_7 , індексний номер: 55461444.

Підставою для проведення державної реєстрації зазначено: висновок серія та номер: 229213 від 19.11.2020, виданий ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП», технічний паспорт б/н від 19.11.2020 виданий ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП». Вивченням технічного паспорту б/н від 19.11.2020 встановлено, що нежитлове приміщення складається з мансардного (четвертого) поверху та має загальну площу 1129,9 кв. м. Разом з цим, з відкритих джерел інформації, розміщеної на сайті: Google Earth Pro, Google Maps вбачається, що будинок № АДРЕСА_8 складається з трьох поверхів.

Тобто за зазначеною адресою в будинку № АДРЕСА_8 проведено надбудову четвертого поверху без документів, які дають право на виконання будівельних робіт та підтверджують введення об`єкта до експлуатації.

Вказані вище обставини можуть свідчити про численні порушення умов містобудівного, земельного законодавства та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV (далі - Закон № 687-XIV), проект - це документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 1 Закону № 687-XIV, погодження проекту - процедура встановлення відповідності проектних рішень вихідним даним на проектування.

Згідно з п. 3.17 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», проектна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Згідно з п. 4.8 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», проектна документація має бути розроблена з урахуванням усіх документів будівельних норм та стандартів, чинних на час її передачі у виробництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 3038-VI, проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником

Відповідно до ст. 32 Закону № 3038-VI та до ДСТУ-Н.Б.В.1.2-16:2013 (Додаток А), даний об`єкт будівництва відноситься до об`єктів з незначним класом наслідків (відповідальності) - СС1.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI, замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документу, який надає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Сукупність вищевказаних фактів свідчить про те, що невстановлені особи здійснили самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці, тим самим вчинили кримінальне правопорушення, що являє собою самовільне проведення будівельних робіт на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Одеси.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документу, який надає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Враховуючи викладене вище та практику ЄСПЛ, застосування якої є безумовною складовою національного законодавства, є обґрунтовані підстави накладення арешту на відповідне майно, що при наявних обставинах кримінального провадження є виправданим та пропорційним заходом забезпечення кримінального провадження, який при наявних потребах досудового розслідування виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт майна, який також необхідно накласти з метою забезпечити можливість проведення відповідних експертиз.

У зв`язку з викладеним, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вказане в клопотанні майно.

Позиція учасників кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання, пояснивши, що вказаний об`єкт нерухомості визнаний речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження

Згідно вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, за клопотанням прокурора слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання про накладення арешту на майно без виклику власників майна, з метою забезпечення арешту майна, в цілях запобігання його відчуження, розпорядження, продажу а також вчинення інших реєстраційних дій.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши думку прокурора, приходжу до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Мотиви слідчого судді.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).

При розгляді клопотання про арешт майна встановлюються такі обставини:

1)Правова підстава для арешту майна.

2)Достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення.

3)Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

4)Наслідки арешту майна для підозрюваного та/або інших осіб.

Правова підстава для арешту майна.

Завданням арешту майна є збереження нерухомого майна як речового доказу у кримінальному провадженні. Слідчий, чи прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладене арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №42025163030000021 від 25.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Вказане кримінальне провадження було відкрите на підставі доручення Одеської обласної прокуратури за фактом самовільного будівництва та збільшення площі нежитлової будівлі за відсутності дозвільних документів, чим самовільно зайнято земельну ділянку територіальної громади м.Одеси, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_5 на праві приватної власності належить ОСОБА_8 .

Будь-яке втручання у право власності повинне бути законним, наприклад, на підставі ухвали суду. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання майна у кримінальному провадженні в якості речового доказу (арешт майна) може бути необхідним для належного здійснення правосуддя, що є законною метою в «загальних інтересах» суспільства (наприклад, Рішення у справі East West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява № 19336, параграф 188). Разом з тим, має бути розумне співвідношення між засобами та метою, що досягається - так званий «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи (серед інших, Рішення у справі Edwards проти Мальти від 24.10.2006 року, заява № 17647/04, параграф 69). Тому, навіть сам факт тривалого тримання майна в якості речового доказу, у випадку якщо таке тримання є безпідставним, може бути порушенням статті 1 Протоколу 1 Конвенції.

Слідчий суддя вважає доведеним той факт, що нерухоме майно має значення для доказування під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. Тому відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.

Оскільки зазначений в клопотанні об`єкт нерухомості відповідаює критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що є правові підстави для арешту майна.

Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, а також підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчої судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 174 КПК України.

Наслідки арешту майна.

На цьому етапі слідчий суддя оцінює лише обставини, що стосуються арешту майна та які мають значення для прийняття рішення стосовно накладення чи не накладення такого арешту (визначені вище). Слідчий просить накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, відчуження, продажу майна.

При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до відчуження передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).

Враховуючи те, що зазначений в клопотанні об`єкт нерухомого майна визнаний речовим доказом, а незастосування арешту вказаного майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, може привести до його переоформлення, відчуження або настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, арешт майна є достатнім для збереження в якості речових доказів, слідчий суддя вважає, що таке втручання є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

Метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно, оскільки втручання у право власності пов`язано із здійсненням кримінального провадження щодо вчинення злочину, пов`язане з заволодінням майном шляхом підроблених документів, а тому таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи, при цьому враховуючи, що досягнення мети даного кримінального провадження неможливо у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення як арешт майна.

При цьому належить обмежити права власності в частині розпорядження, відчуження, з метою запобігання його зміни чи продажу, оскільки право розпорядження майном - це можливість його власника визначати долю такого майна, що зокрема полягає в можливості зміни фізичної сутності майна аж до його повного знищення або шляхом відмови від права на майно, а право відчуження полягає у можливості переходу прав власності від однієї особи до іншої.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ще будуть перевірятись обставини щодо самочинного будівництва, будуть призначенні відповідні експертні дослідження на достовірність вказаних документів, які стали підставою для оформлення права власності.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, застосування певного обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

На підставі викладеного, оскільки існує необхідність в забезпеченні збереження майна, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, зокрема, для проведення ряду слідчих дій, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, а саме є підстави для накладення арешту на нежитлове приміщення реєстраційний номер об`єкта 2335089951101, загальною площею 147,1 кв.м та нежитлове приміщення 24 реєстраційний номер об`єкта 1997395251101 загальною площею 82,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст. 9, 131, 132, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про накладення арешту - задовольнити.

Накласти арешт на майно, у частині заборони розпоряджання та відчуження, а саме на нежитлове приміщення реєстраційний номер об`єкта 2335089951101, загальною площею 147,1 кв.м та нежитлове приміщення 24 реєстраційний номер об`єкта 1997395251101 загальною площею 82,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження у порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду складено та проголошено 06.06.2025 о 15:00 годині в залі суду №131.

Слідчий суддя ОСОБА_9