Постановление суда № 128128722, 03.06.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20916/25-к

пр. 1-кс-19290/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року Печерський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12022000000000640 від 14.07.2022, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.08.2022 року, справа №757/20771/22-к,

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12022000000000640 від 14.07.2022, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.08.2022 року, справа №757/20771/22-к, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 3222480401:01:013:5085 площею 0,14 га, яка на праві власності належить Білогородській сільській раді Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358477, вулиця Володимирська, будинок 33, село Білогородка Бучанського району Київської області) та просив скасувати заборону державним органам та органам нотаріату вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222480401:01:013:5085 площею 0,14 га, яка на праві власності належить Білогородській сільській раді Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358477, вулиця Володимирська, будинок 33, село Білогородка Бучанського району Київської області).

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, яке немає відношення до кримінального провадження. Окрім цього, адвокат вказує, що вказана земельна ділянка не підпадає під визначення «речові докази». Так, представник зазначає, що посадові особи Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області не мають жодного відношення до розслідуваних у ході досудового розслідування кримінальних проваджень, та рада не є особою щодо якої здійснюється кримінальне провадження.

Адвокат ОСОБА_3 направив на адресу суду заяву, згідно якої клопотання підтримав у повному обсязі. На фіксуванні судового засідання технічними засобами не наполягав.

Прокурор до судового засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час проведення судового засідання.

На адресу суду від старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 надійшов лист із письмовими запереченнями, згідно яких клопотання просив розглянути за його відсутності, у його задоволенні просив відмовити.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Слідчий суддя, перевіривши матеріали клопотання, дослідивши письмові докази, заперечення, якими сторони обгрунтовують свої доводи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

Слідчим суддею за наданими матеріали встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12022000000000640 від 14.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року у справі № 757/20771/22-к накладено арешт зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480401:01:013:5085 площею 0,14 га, яка на праві власності належить Білогородській сільській раді Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358477, вулиця Володимирська, будинок 33, село Білогородка Бучанського району Київської області).

Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходить з того, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому є підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Слідчий суддя дослідивши матеріали, вважає, що доводи клопотання про скасування арешту є необґрунтованими, оскільки на час винесення ухвали про накладення арешту на майно, існували підстави для такого арешту, крім того слідчим суддею не встановлено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї або іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності заявника обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав товариства та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає накладений арешт на майно є обґрунтованим, з урахуванням наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 303, 305-307 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12022000000000640 від 14.07.2022, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.08.2022 року, справа №757/20771/22-к - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1