Решение № 128102291, 12.06.2025, Монастыриский районный суд Тернопольской области

Справа № 603/518/22

Провадження №2/603/1/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2025 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чортківської районної військової адміністрації, Монастириської міської ради, Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, Коропецька селищна рада, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року позивачка ОСОБА_3 , а пізніше її правонаступник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Оринник Н. С., звернулись до суду із позовом до ОСОБА_2 , Чортківської районної військової адміністрації, Монастириської міської ради, Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» (далі ПрАТ«Зернопродукт МХП»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області (далі ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області), Коропецька селищна рада, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить:

1.Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської районної державної адміністрації Сердинської М. М. від 15.11.2016року, індексний номер 32365761, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,173 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Монастириський район, Коропецька селищна рада, кадастровий номер 6124255500:01:001:2018, за суб`єктом ОСОБА_2 ;

2.Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської районної державної адміністрації Сердинської М. М. від 15.11.2016року, індексний номер 32365093, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 1,2036 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Монастириський район, Коропецька селищна рада, кадастровий номер 6124255500:01:001:0878, за суб`єктом ОСОБА_2 ;

3.Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Лілії Михайлівни від 26.12.2016 року, індексний номер 33160944, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 1,2036 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Монастириський район, Коропецька селищна рада, кадастровий номер 6124255500:01:001:2018, яким здійснена реєстрація права оренди вказаної земельної ділянки;

4.Скасувати розпорядження голови Чортківської районної адміністрації від 24.10.2016року за №337-од «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянину ОСОБА_2 »;

5.Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , жителя смтКоропець Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Світле Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_2 , земельні ділянки площею 1,2036 га з кадастровим номером 6124255500:01:001:0878, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номероб`єктанерухомого майна1084506861242, та площею 0,173 га з кадастровим номером 6124255500:01:001:2018, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1084540261242, які розташовані на території Коропецької селищної ради Чортківського району Тернопільської області;

6.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки КРП-1436 від 28.11.2016року, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» щодо земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2036 га з кадастровим номером 6124255500:01:001:0878;

7.Витребувати з чужого незаконного користування ПрАТ «Зернопродукт МХП», код ЄДРПОУ 32547211, адреса: вул. Елеваторна, 1, м. Миронівка Обухівського району Київської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Світле Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_2 , земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2036 га з кадастровим номером 6124255500:01:001:0878, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1084506861242, яка розташована на території Коропецької селищної ради Чортківського району Тернопільської області.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивачки ОСОБА_3 адвокат Пасічник А. З. зазначив те, що на час звернення із позовом ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 1,37 га, з яких 0,17 га ділянка № НОМЕР_3 , 1,20 га ділянка № НОМЕР_4 . Вказане право підтверджував державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 672014, виданий 29.12.2002 року. Відповідач ОСОБА_2 , незважаючи на існуюче право позивачки, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, розпорядження голови Чортківської РДА від 24.10.2016 року звернувся до державного реєстратора Монастириської РДА Сердинської М. М. та на підставі її рішень набув у власність земельні ділянки з кадастровим номером 6124255500:01:001:2018 площею 0,173 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також з кадастровим номером 6124255500:01:001:0878 площею 1,2036 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом внесення відомостей про ці земельні ділянки та про їх власника відповідача ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Посилаючись на ст.321, 391 ЦК України, зазначає про порушення прав власності ОСОБА_3 на земельні ділянки. Стверджує, що рішення державного реєстратора від 15.11.2016 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 порушують законні права позивача щодо володіння, користування і розпорядження належними позивачу земельними ділянками, перешкоджають реалізації реєстрації її законних прав власності на земельні ділянки, які посвідчуються державним актом про право приватної власності на землю серії Р1 №672014 від 29.12.2002 року.

У зв`язку із смертю позивачки, у розгляд справи як її правонаступник вступив спадкоємець першої черги ОСОБА_1 . Діючи через свого представника адвоката Оринник Н. С., підтримав заявлені вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 26.07.2024 року.

Відповідач ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Скиданюк М. М., позовні вимоги заперечив у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву звертає увагу суду на те, що відповідач жодних протиправних дій з метою набуття у власність спірних земельних ділянок не вчиняв, усі його дії відповідали вимогам чинного законодавства України. Вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки наслідком цього стане позбавлення його права власності на земельні ділянки, що він успадкував від своєї матері. Звертає увагу суду на те, що він став власником спірних земельних ділянок на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НВТ № 572602 від 03.06.2016 року.

У заяві від 06.02.2023 року просить суд відмовити в задоволенні позову в зв`язку зі спливом строку позовної давності. Посилаючись на те, що позивачка була обізнаною із тим, що відповідач ОСОБА_2 після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03.06.2016 року успадкував право на земельну частку (пай) розміром 1,30 га умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» (далі ксп «Світанок»), просить застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності, який, на його думку, слід обраховувати з часу оформлення ним спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відзиві на заяву про зміну предмету позову від 03.07.2023 року звертає увагу суду на те, що факт накладення земельних ділянок може підтверджуватися лише висновком відповідної експертизи, оскільки для цього потрібні спеціальні знання, а тому вважає, що докази, на які посилається позивачка не є належними та допустимими доказами того, що відповідач ОСОБА_2 порушив права позивачки.

Також відповідач відреагував на заяву позивача про зміну предмета позову від 26.07.2023 року шляхом подання відзиву, в якому з підстав, вказаних у відзиві на позов та відзиві на заяву про зміну предмету позову від 03.07.2023 року, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Звертає увагу суду на те, що у випадку задоволення позовних вимог судові витрати, витрати на надання правничої допомоги слід покласти на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які, на його думку, є винними у виникненні судового спору.

18.04.2025 року представник відповідача подав суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому зазначив, що опираючись на конкретні обставини справи, витрати позивача на правничу допомогу в цій справі не відповідають критерію розумності їхнього розміру, вони не є співмірними зі складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих адвокатом послуг, а тому заперечує щодо їх повного стягнення. Обґрунтовує клопотання тим, що представник позивача неодноразово змінював предмет позову, внаслідок чого збільшувалася вартість наданих послуг, хоча при визначенні виду правничої допомоги на складення позовної заяви витрачено 6 годин і вартість визначена в розмірі 8000 гривень. Складення та надсилання адвокатських запитів представником позивачки в кількості 6 шт. не було необхідним, оскільки позивачка могла отримати інформацію, яку просив представник позивачки, самостійно у спосіб звернення із відповідними заявами та клопотаннями. Стверджує, що вартість витрат на складення заяви про залучення до участі у справі правонаступника позивачки та заяви про зміну предмету позову є завищеними. Представник позивачки неодноразово заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, що вплинуло на тривалість судового процесу.

Представник позивачки подав відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , в якому повідомив про те, що про порушення своїх прав позивачка довідалася випадково наприкінці 2021 року, а тому звернулася до суду в межах строків позовної давності. Окрім того, звернув увагу суду на те, що позивачка не повідомлялася про державну реєстрацію права власності на належні їй земельні ділянки за відповідачем ОСОБА_2 .

Відповідач Чортківська районна військова адміністрація Тернопільської області у відзиві на позовну заяву виклала свою позицію з приводу предмету спору, відповідно до якої повідомила, що Монастириська районна державна адміністрація у своєму складі не мала земельного відділу, а тому усі пов`язані з виділенням земельних ділянок питання вирішувалося за участю представників Держгеокадастру, які готували проекти усіх розпорядчих документів голови адміністрації. Відповідач також повідомив, що не може надати детальних пояснень та заперечень з приводу заявленого позову.

Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, будучи залученим як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, надіслало суду пояснення, в яких повідомило про те, що схожість анкетних даних ОСОБА_3 , 1923 р.н., та ОСОБА_3 , 1942 р.н., могла бути причиною виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та подальшої реєстрації земельних ділянок у державному земельному кадастрі не на ту особу, оскільки належні їм правовстановлюючі документи не містять відомостей про дату їх народження, на підставі чого можливо було б їх ідентифікувати. Думки щодо заявлених позовних вимог не висловили. У заяві, долученій до відзиву, повідомили, що земельна ділянка з кадастровим номером 6124255500:01:001:0878 відповідно до запису про виникнення права № 003 від 26.05.2016 року у Поземельній книзі перебувала у власності ОСОБА_3 , 1942 р. н., право якої посвідчувалося державним актом серії Р1 №672014 від 29.12.2002 року. Відповідно до запису № 006 від 16.11.2016 року цієї ж Поземельної книги власником зазначений ОСОБА_2 . Зазначили про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6124255500:01:001:2018 співпадає з місцем розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6124255500:01:001:1629. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6124255500:01:001:1629 до Державного земельного кадастру ніколи не вносилися.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Коропецька селищна рада подала суду письмові пояснення, в яких звертає увагу на те, що позивачка ОСОБА_3 звернулася за захистом своїх прав до суду із порушенням строків позовної давності, через що зобов`язана довести, що не могла довідатися про таке порушення раніше. Вважає, що для встановлення факту накладення земельних ділянок позивачки та відповідача ОСОБА_2 потрібні спеціальні знання. Коропецька селищна рада, окрім того, висловила запевнення, що готова надати за рахунок земель запасу одній із сторін спору земельну ділянку з метою врегулювання спору.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області 04.01.2023 року позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду суддею Гудковою Ю. Г., відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Цією ухвалою також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в Чортківської РДА запитувані представником документи.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 11.09.2023року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Коропецьку селищну раду Чортківського району Тернопільської області.

Протокольною ухвалою суду від 11.09.2023 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову, в якій вимоги про визнання права власності та повернення земельних ділянок замінено вимогами про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння і користування, а також визнання недійсним договору оренди землі.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 20.10.2023року закрито підготовче провадження в цій справі і призначено справу до судового розгляду.

У зв`язку із смертю позивача ОСОБА_3 ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 01.02.2024 року провадження у справі було зупинене до залучення до участі в справі її правонаступника.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 30.07.2024року дану цивільну справу прийнято до свого провадження суддею ГаліяномІ.М., залучено до участі в справі правонаступником позивача ОСОБА_3 її сина ОСОБА_1 . Окрім того, цією ж ухвалою суд поновив провадження у справі, повернувся на стадію підготовчого провадження та призначив у справі підготовче засідання

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, його інтереси представляла адвокат Оринник Н. С., яка в судовому засіданні позов підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, а також з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 26.07.2024 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, його інтереси представляв адвокат Скиданюк М. В., який в судовому засіданні позов заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та відзиві на заяву про зміну предмету позову.

Відповідач Чортківськарайонна військоваадміністрація,будучи належнимчином повідомленоюпро дату,час тамісце розглядусправи, не забезпечила явку свого представника в судове засідання. У відзиві на позовну заяву від 23.01.2023 року просить розгляд справи проводити за відсутності представника.

Відповідачі Монастириська міська рада та ПрАТ «Зернопродукт МХП», будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, повторно не забезпечили явку своїх представників в судове засідання, про причини неявки представників суд не повідомили. Окрім того, відповідачі не скористалися правом подання суду відзиву на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Коропецька селищна рада, не забезпечила явку представника в судове засідання, у заяві від 23.04.2025року просить проводити розгляд справи за відсутності представника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ГУДержгеокадастру в Тернопільській області не забезпечило явку представника в судове засідання, у письмових поясненнях просить проводити розгляд справи за відсутності представника.

Відповідно до частини четвертої статті 223ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, приходжу таких висновків.

ОСОБА_3 , жителька с. Світле Чортківського району Тернопільської області, є власником двох земельних ділянок площею 0,17 га та 1,20 га з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується відомостями Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 672014, виданого 29.12.2002 року на підставі рішення ІІІ сесії ІV скликання Коропецької селищної Ради народних депутатів від 26.08.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 156 (далі Державний акт).

Зі змісту цього правовстановлюючого документа видно, що земельній ділянці площею 0,17 га присвоєний № 1173 (далі Земельна ділянка-1), а земельній ділянці площею 1,20 га №1204 (далі Земельна ділянка-2). Розміри Земельної ділянки-1 відповідно до Державного акта від точки А до точки Б 85,84 м; від точки Б до точки В 19,60 м; від точки В до точки Г 93,49 м; від точки Г до точки А 22,28 м. Розміри Земельної ділянки-2 відповідно до Державного акта від точки А до точки Б 48,08 м; від точки Б до точки В 267,13 м; від точки В до точки Г 46,23 м; від точки Г до точки А 253,65 м. Земельна ділянка-1 межує від точки А до точки Б із землями ОСОБА_4 ; від точки Б до точки В із землями загального користування; від точки В до точки Г із землями ОСОБА_5 ; від точки Г до точки А із землями загального користування. Земельна ділянка-2 межує від точки А до точки Б із землями Коропецької селищної ради; від точки Б до точки В із землями ОСОБА_4 ; від точки В до точки Г із землями загального користування; від точки Г до точки А із землями ОСОБА_5 .

Із книги записів державних актів на право власності на землю взамін сертифікатів громадян смт. Коропець, с. Світле, с. Стігла на території Коропецької селищної ради за рахунок земель ксп «Світанок» Монастириського району Тернопільської області видно, що під № 156 є відомості про ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , жительку с. Світле Монастириського району, на ім`я якої виданий Державний акт серії P1 №672014, яким посвідчене її право власності на дві земельні ділянки площею 0,17 га за № 1173, кадастровий номер 6124255500:01:001:1629, та площею 1,20 га за №1204, кадастровий номер 6124255500:01:001:0878.

Як видно з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №307246757 від 12.08.2022 року, у власності відповідача ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка площею 0,173 га, кадастровий номер 6124255500:01:001:2018, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку зареєстроване 08.11.2016 року державним реєстратором відділу Державної реєстрації Монастириської РДА на підставі розпорядження голови Монастириської РДА № 337 від 24.10.2016 року. Запис внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32365761 від 15.11.2016 року.

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №307246301 від 12.08.2022 року видно, що у власності відповідача ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка площею 0,2036 га, кадастровий номер 6124255500:01:001:0878, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку зареєстроване 08.11.2016 року державним реєстратором відділу Державної реєстрації Монастириської РДА на підставі розпорядження голови Монастириської РДА № 337 від 24.10.2016 року. Запис внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32365093 від 15.11.2016 року. Окрім того, видно, що 21.12.2016 року державним реєстратором Монастириської міської ради Савкою Л. М. на підставі договору оренди землі серії КРП №1436 від 28.11.2016 року зареєстроване право оренди цієї земельної ділянки за ПрАТ «Зернопродукт МХП» строком на 15 років. Запис внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33160944 від 26.12.2016 року.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 11.05.2004 року Коропецька селищна рада 29.12.2002 року зареєструвала земельну ділянку з кадастровим номером 6124255500:01:001:0878 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2036 га, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9906200182022 від 17.12.2022 року. Відповідно до кадастрового плану цієї земельної ділянки, який є додатком до витягу, розміри цієї земельної ділянки від точки А до точки Б 48,08 м; від точки Б до точки В 267,1 м; від точки В до точки Г 46,23 м; від точки Г до точки А 253,63 м. Ця земельна ділянка межує від точки А до точки Б із землями загального користування; від точки Б до точки В із землями ОСОБА_4 ; від точки В до точки Г із землями загального користування; від точки Г до точки А із землями ОСОБА_5 .

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі від 21.06.2016 року відділ Держгеокадастру у Монастириському районі Тернопільської області 09.09.2016 року зареєстрував земельну ділянку з кадастровим номером 6124255500:01:001:2018 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,173 га, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9906200162022 від 17.12.2022року. Відповідно до кадастрового плану цієї земельної ділянки, який є додатком до витягу, розміри цієї земельної ділянки від точки А до точки Б 85,82 м; від точки Б до точки В 19,61 м; від точки В до точки Г 93,48 м; від точки Г до точки А 22,27 м. Ця земельна ділянка межує від точки А до точки Б із землями ОСОБА_4 ; від точки Б до точки В із землями загального користування; від точки В до точки Г із землями ОСОБА_5 ; від точки Г до точки А із землями загального користування.

Відповідно до записів погосподарської книги житлового господарства за 1991-1995рр. та 2001-2005 рр. головою двору вказаного домогосподарства була ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно до записів книги її сином є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який після матері став головою цього двору.

Встановлено, що у свідоцтві про смерть матері відповідача серії НОМЕР_6 остання зазначена як ОСОБА_3 , а в погосподарських книгах як ОСОБА_6 .

Відповідно до записів погосподарської книги житлового господарства за 1991-1995рр., 1996-2000 рр., 2001-2005 рр., 2006-2010 рр., 2011-2015 рр. головою двору вказаного домогосподарства була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та відповідно до записів книги її сином є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також записами погосподарської книги підтверджується те, що за членами цього господарства станом на 2004-2009 рр. рахувалася земельна ділянка для товарного виробництва площею 1,37 га, що складається із двох земельних ділянок площею 0,17 га та 1,20 га. Вказана обставина також підтверджується записами земельно-кадастрової книги стосовно землекористувача ОСОБА_3 .

Відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0152024 від 25.10.1995 року (далі - Сертифікат) ОСОБА_6 , жительці с. Світле Монастириського району Тернопільської області належало право на земельну частку (пай) як члену колективного сільськогосподарського підприємства Селянської спілки «Світанок», що знаходиться в смт. Коропець Монастириського району Тернопільської області, розміром 1,30 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , 1923 р. н., що підтверджується копією свідоцтва про її смерть від 23.11.2002 року. ЇЇ спадкоємцем відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.06.2016 року є її син ОСОБА_2 . За вказаним свідоцтвом він набув право на земельну частку (пай), яке перебуває у колективній власності селянської спілки «Світанок», що розташоване в смт. Коропець Монастириського району Тернопільської області в розмірі 1,30 в умовних кадастрових гектарах без визначенням цієї частки в натурі, яке належало померлій ОСОБА_6 , як члену колективного сільськогосподарського підприємства на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0152024.

Із відомостей свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 17.08.1954 року та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_8 від 09.03.1962 року видно, що ОСОБА_6 (первісна позивачка) народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була зареєстрованою та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що видно зі змісту довідки, виданої Коропецькою селищною радою від 14.12.2021 року за №1826.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані вище докази в сукупності свідчать про те, що в с. Світле Чортківського району (Монастириського району) Тернопільської області в період поділу земель КСП«Світанок» проживали дві різних людини ОСОБА_3 , 1923 р. н., яка була матір`ю відповідача та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , 1942 р. н., яка була первісним позивачем у справі, та після її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) до участі у цій справі залучений як правонаступник її син ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 , 1942 р. н. за життя набула у власність дві земельні ділянки площею 1,20га та 0,17 га, право на які посвідчуються Державним актом, що виданий 29.12.2002 року, тобто уже після смерті ОСОБА_3 , 1923 р. н., яка у спадок своєму синові залишила право на земельну частку (пай) Селянської спілки «Світанок», яке в натурі не виділялося. Відтак, Державний акт та Сертифікат посвідчують абсолютно різні права, які жодним чином не співвідносяться між собою.

Зі змісту листа-відповіді Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області № 29-19-0.215-1051/2-22 від 02.05.2022 року на адвокатський запит видно, що згідно з Книгою реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Монастириською РДА Тернопільської області відсутній запис про видачу державного акта на право приватної власності на землю взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0152024.

Із листа-відповіді Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області №29-19-0ю2131-3309/2-22 від 09.12.2022 року на адвокатський запит, копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є зрозумілим те, що ОСОБА_2 , успадкувавши право на земельну частку (пай) площею 1,30 га в умовних кадастрових гектарах, звернувся із заявою до голови Монастириської РДА про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розпорядженням голови Монастириської РДА від 01.07.2016 року № 215-од наданий дозвіл ОСОБА_7 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 07.07.2016 року між ОСОБА_2 та Монастириським районним відділом Тернопільської регіональної філії Центру ДЗК укладений договір, за яким останнім здійснено комплекс топографо-геодезичних та землевпорядних робіт із розроблення документації із землеустрою. Означену документацію 02.09.2016 року за заявою ОСОБА_8 було подано у Відділ Держгеокадастру у Монастириському районі. 09.09.2016 року державними кадастровими реєстраторами забезпечено реєстрацію земельних ділянок 6124255500:01:001:2018, площею 0,173 га угіддя-пасовище, 6124255500:01:001:0878, площею 1,2036 га угіддя рілля. Також із вказаного листа видно, що земельна ділянка з кадастровим номером 6124255500:01:001:2018 не внесена до Державного земельного кадастру.

Відповідно до розпорядження голови Монастириської РДА від 24.10.2016 року за №337 затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області (за межами населеного пункту), громадянину ОСОБА_2 та передано йому у приватну власність земельну частку загальною площею 1,3765 га (рілля (6124255500:01:001:0878) 1,2035 га, пасовища (6124255500:01:001:2018) 0,1730 га), що розташована на території Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області (за межами населеного пункту).

Рішенням № 54 від 26.08.2002 року Коропецька селищна рада Монастириського району Тернопільської області «Про погодження проекту розподілу земельних ділянок (поділу) на земельні частки (пай)» погодила проект поділу земельних ділянок загальною площею 1453,27 га на 1236 часток (паїв), з яких рілля 1247,59 га. Цим же рішенням Коропецька селищна рада прийняла рішення після затвердження проекту передати безоплатно власникам сертифікатів на право на земельну частку пай земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з додатком № 1.

Листом-відповіддю на адвокатський запит від 19.12.2022 року Чортківська РДА надала інформацію про те, що у матеріалах справи 341 фонду Коропецької селищної ради додатки, що вказані у рішенні Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області «Про погодження проекту розподілу земельних ділянок (поділу) на земельні частки (пай)», відсутні. Вказана обставина позбавляє суд можливості встановити чи виділялася в натурі земельна ділянка ОСОБА_3 , 1923 р. н., взамін Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0152024 від 25.10.1995 року.

Виконуючи вимоги ч. 2 ст. 93 ЦПК України, ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області подали суду заяву від 23.01.2023 року із відповідями на запитання позивача, що були сформульовані в позовній заяві. У цій заяві надали пояснення про те, що відповідно до відомостей Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 612455500:01:001:0878, остання відкрита 26.05.2016 року. У розділі 3 «Земельна ділянка. Право власності, постійного користування. Запис про виникнення права» запис № 003 від 26.05.2016 року, міститься інформація, де власником значиться ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 (тобто позивачка, 1942 р. н.). Відомості про документ, що посвідчує право Державний акт серії Р1 №672014 від 29.12.2002 року (дата видачі державного акта співпадає з датою реєстрації земельної ділянки у Витягу з Державного земельного кадастру). Згідно ж із записом № 006 від 16.11.2016 року цієї ж поземельної книги власником зазначений уже ОСОБА_2 , який є спадкоємцем ОСОБА_3 , 1923 р. н. У цій заяві також надали пояснення з приводу розбіжності кадастрового номеру, що зазначений у виготовленій технічній документації із землеустрою та кадастрового номеру, що вказаний у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказали, що виходячи із порівняння відомостей про координати точок меж земельної ділянки та відстаней між ними, які містяться у Поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 612455500:01:001:2018, та відомостей про координати точок меж земельної ділянки та відстаней між ними відповідно до кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 6124255500:01:001:1629 у Технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), можна дійти висновку про їх співпадіння із незначною похибкою (до 2см). Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6124255500:01:001:1629 не внесені до Державного земельного кадастру, тому підтвердити та/або спростувати факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 61242555:01:001:1629 є тією самою ж самою земельною ділянкою, що і земельна ділянка з кадастровим номером 6124255500:01:001:2018 не видається можливим. Зазначають, що розбіжності та невідповідності у підставах для набуття права на землю спадкоємцем ОСОБА_2 під час надання дозволу на виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробки згаданої землевпорядної документації та в подальшому, як наслідок, державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, очевидно могли виникнути у зв`язку з повним співпадінням анкетних даних ОСОБА_3 (1923 року народження) та ОСОБА_3 (1942 року народження), зокрема і з тим, що такі дані про дату народження не зазначалися ні у вказаному вище сертифікаті на право на земельну частку (пай), ні у Державному акті на право приватної власності на землю.

Під час розгляду справи судом, а саме ІНФОРМАЦІЯ_9 позивачка ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 від 11.12.2023 року.

Відповідно до копії спадкової справи № 5/2024, наданої суду приватним нотаріусом Іванів Л. І., єдиним спадкоємцем першої черги, що прийняв спадщину, яка відкрилася після її смерті, є її син ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який вступив у справу як правонаступник позивачки.

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Іванів Л. І. №152/01-24 від 16.07.2024року ОСОБА_1 , котрий звернувся за свідоцтвом про право на спадщину за законом на земельні ділянки, що залишилися після смерті ОСОБА_3 , та захист права власності яких є предметом позову у цій справі, відмовлено у видачі вказаних свідоцтв з огляду на неможливість приватним нотаріусом отримати витяги з Державного земельного кадастру, котрі є необхідними для видачі свідоцтв про право на спадщину.

Сукупність доказів, що досліджені судом свідчить про те, що дві земельні ділянки площею 0,17 га та 1,20 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником яких була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька с. Світле, Чортківського району Тернопільської області, та її право власності посвідчувалося Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 672014, виданим 29.12.2002 року, та які успадкував позивач ОСОБА_1 , за відсутності на те відповідних правових підстав, перейшли у власність відповідача ОСОБА_2 .

Як видно із досліджених судом доказів, відповідач, отримавши у приватного нотаріуса Садівського М. А. свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.06.2016року, відповідно до якого він набув право на земельну частку (пай), яке перебуває у колективній власності селянської спілки «Світанок», що розташована в смт. Коропець Монастириського району Тернопільської області, в розмірі 1,30 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, звернувся до Монастириської районної державної адміністрації із письмовою заявою від 10.06.2016 року, якою просив надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01.07.2016 року голова Монастириської районної адміністрації Бойко С. І. видав розпорядження, яким надав дозвіл ОСОБА_2 , як спадкоємцю власника земельної частки (паю), на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 1,3765 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Коропецької селищної ради. На основі заяви ОСОБА_2 , розпорядження голови Монастириської РДА від 01.07.2016 року та технічного завдання на виконання робіт Монастириським районним відділом Тернопільської регіональної філії центру ДЗК виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

На момент видачі розпорядження головою Монастириської РДА та виготовлення вказаної технічної документації уже існувала Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 6124255500:01:001:0878, що відкрита 26.05.2016 року, та відповідно до запису № 003 від 26.05.2016 року міститься інформація про її власника ОСОБА_3 , первинну позивачку у справі. Окрім цього, із витягу з ДЗК про земельну ділянку № НВ-9906200182022 від 17.12.2022 року видно, що державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена на основі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 11.05.2004 року, розробником якої було ТОВ «Галицькі землі».

Земельна ділянка з кадастровим номером 6124255500:01:001:2018 зареєстрована в ДЗК 09.09.2016 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробником якої були Монастириський районний відділ Тернопільської регіональної філії Центру ДЗК.

Реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав за ОСОБА_2 на спірні земельні ділянка мала місце 08.11.2016 року на основі розпорядження голови Монастириської РДА № 337 від 24.10.2016 року про затвердження технічної документації та передачу у власність відповідачу земельних ділянок. З огляду на хронологію подій відомості про власника земельної ділянки з кадастровим номером 6124255500:01:001:0878 до Державного земельного кадастру внесені на підставі реєстрації права власності на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Виконавець робіт з формування технічної документації - Монастириський районний відділ Тернопільської регіональної філії Центру ДЗК не могли бути необізнаними із тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 6124255500:01:001:0878 відповідно до відомостей Державного земельного кадастру перебуває у власності ОСОБА_3 , оскільки станом на момент виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі така була зареєстрованою в Державному земельному кадастрі.

Суд також вважає, що відповідач ОСОБА_2 , проявивши розумну обачність, не міг не знати про незаконність набуття ним у власність цих земельних ділянок, з огляду на те, що земельна частка (пай), право на яку він успадкував від своєї матері, в натурі не виділялася в порядку, передбаченому ст. 3, 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». З матеріалів справи не вбачається, що відповідач звертався до Монастириської РДА із заявою про виділення йому, як власнику земельної частки (паю) земельних ділянок в натурі та документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 61)).

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, зазначеному законом. Відповідно до частини 1 статті 317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1, 2 статті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гарантуючи захист права власності, законодавство надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено ст.387 ЦК України.

Метою позову про витребування майна з чужого володіння (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (пункт 37 Постанова ВП ВС, 06.07.22, справа №914/2618/16 (провадження №12-25гс21).

Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, чи набув або не набув володілець право власності (і відповідно право володіння) на таку ділянку чи ні.

Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовну презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (Постанова ВП ВС, 23.11.21, справа №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Такі вимоги позивачем пред`явлені і підлягають до задоволення.

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах за боржником) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах за переможцем аукціону) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (ст. 387-388 ЦК), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (ст. 1212-1215 ЦК), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК) (Постанова ВП ВС, 06.07.22, справа №914/2618/16 (провадження №12-25гс21).

Спір щодо державної реєстрації права чи обтяження має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку або на інший об`єкт нерухомості особою, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису до Державного реєстру. Та обставина, що позивач не може досягти внесення відомостей до Державного реєстру власними діями, оскільки не має до нього самостійного доступу, а тому може діяти виключно через посередництво державного реєстратора в установленомузакономпорядку, не змінює цивільно-правового характеру відносин. Належним відповідачем у такій справі є особа, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункт 36), від 28 січня 2020 року у справі № 917/259/19 (провадження № 12-149гс19, пункт 5.18) та інших.

Відповідно достатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у редакції, чинній на час звернення із цим позовом, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до цієї статті в чинній редакції за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Отже, вимоги про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської РДА Сердинської М. М. від 15.11.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки площею 0,173 га та 1,20 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Монастириський район, Коропецька селищна рада, кадастровий номер 6124255500:01:001:2018 та 6124255500:01:001:0878, за суб`єктом: ОСОБА_2 , до задоволення не підлягають з огляду на те, що не є ефективним способом захисту порушених прав позивача, так само як і вимога про скасування розпорядження голови Чортківської РДА від 24.10.2016 року за № 337-од «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянину ОСОБА_2 ».

Також встановлено, що 28.11.2016 року ОСОБА_2 на підставі договорів оренди земельних ділянок № КРП-1436 та № КРП-1436 від 28.11.2016 року передав у платне користування строком 15 років ПрАТ «Зернопродукт МХП» земельні ділянки з кадастровим номером 6124255500:01:001:2018 та 6124255500:01:001:0878. Як видно із інформаційної довідки №307246301 від 12.08.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6124255500:01:001:0878 зареєстроване 21.12.2016 року. Відповідно до відомостей інформаційної довідки №307246757 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6124255500:01:001:2018 не зареєстроване.

У постановіВеликої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 1,2056 га, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, реєстрація права оренди ТОВ «Міжлісся» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_2 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістомстатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію), проведеної ДП «Центр державного земельного кадастру» щодо земельної ділянки площею 1,2056 га, яка належить ОСОБА_2 та розташована на території Войнашівської сільської ради барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Оскільки договір оренди від 28 листопада 2016 року є неукладеним в силу того, що власник земельної ділянки, не є стороною договору та його не укладав, тому саме з цих підстав підлягає скасуванню рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Л. М. від 26.12.2016 року, індексний номер: 33160944, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 1,2036 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Монастириський район, Коропецька селищна рада, кадастровий номер: 6124255500:01:001:2018, яким здійснена реєстрація права оренди вказаної земельної ділянки.

Зважаючи на те, що право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6124255500:01:001:2018, відповідно до договору оренди земельної ділянки № КРП-1450 від 28.11.2016 року не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то суд обмежується оцінкою такого договору оренди таким, що не був укладений.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національномузаконі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбаченазаконом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно іззакономі з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки -встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункти 40 - 43)).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК Українипередбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, астаттею 387 ЦК Українипередбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовіснийнабувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Водночас не вбачається порушення справедливого балансу в разі витребування майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Виходячи з викладеного суд приходить висновку, що позовні вимоги про витребування від відповідача ОСОБА_2 земельних ділянок є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 заявив про застосування до позовних вимог позивачки наслідків пропуску строків позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України. Пов`язує момент, з якого слід обраховувати строк звернення до суду позивачки з метою захисту своїх прав, із датою видачі на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом НВТ № 572602 від 03.06.2016 року, відповідно до якого він успадкував право на земельну частку (пай) розміром 1,30 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі. Звертає увагу суду на те, що позивачка звернулася до суду через шість років з часу, коли довідалася про порушення своїх прав.

Суд не погоджується із такою позицію відповідача ОСОБА_2 , зважаючи на те, що позивачка залучалася до процедури оформлення спадкових прав відповідача та не повідомлялася про їх наслідки. Відповідач, який заявив про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду не надав жодних доказів на підтвердження власних аргументів. Судом встановлено, що позивачка відповідно до листа Головного управління ДПС в Тернопільській області від 20.12.2021 року за №2619/19-00-24-06 протягом 2017-2021 років сплачувала щорічно податок за користування земельними ділянками, що свідчить про її необізнаність із вибуттям з її власності спірних земельних ділянок. Окрім цього, суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Тому,суд вважаєзаяву прозастосування наслідківпропуску строкупозовної давностінеобґрунтованою татакою,що дозадоволення непідлягає.

Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.

На підтвердження надання правничої допомоги з приводу подання позовної зави до суду позивачем до матеріалів справи долучені:

-договір про надання правничої допомоги від 01.12.2021 року, укладений між адвокатом Пасічником А. З. та ОСОБА_3 ;

-додаткова угода від 01.12.2021 року до договору про надання правничої допомоги від 01.12.2021;

-акт виконаних робіт від 27.12.2022 року всього на суму 12500,00 грн, згідно з яким перелік правових та юридичних послуг становить: складення позовної заяви, підготовка додатків та його направлення, та складення та надіслання адвокатських запитів в кількості 9шт.

-Квитанція до прибуткового ордеру № 26 від 27.12.2022 року на загальну суму 12500,00 грн;

-акт виконаних робіт від 29.11.2023 року всього на суму 15200,00 грн, згідно з яким перелік правових та юридичних послуг становить: Складення та подання суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді від 31.01.2023 року; Складення та надіслання адвокатського запиту № 20/06-01 від 20.06.2023 року; Опрацювання відзиву на позов ОСОБА_2 від 06.02.2023 року та заяви про застосування строку позовної давності від 06.02.2024 року; Складення, подання суду та надіслання сторонам відповіді на відзив від 10.02.2023 року; Складення та подання суду клопотання про витребування доказів від 10.02.2023 року; Складення та подання суду клопотання про залучення у справу третьої особи від 10.09.2023 року; Складення та подання суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника від 11.09.2023 року; Складення та подання суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника та заперечення щодо долучення доказів у справі від 08.11.2023 року; Участь представника позивачки у судовому засіданні Монастириського районного суду 21.06.2023 року; Участь представника позивачки у судовому засіданні Монастириського районного суду 20.10.2023 року; Участь представника позивачки у судовому засіданні Монастириського районного суду 29.11.2023року;

-Квитанція до прибуткового ордеру № 22 від 29.11.2023 року на загальну суму 15200,00 грн;

-договір про надання правничої допомоги від 16.07.2024 року, укладений між адвокатом Пасічником А. З. та ОСОБА_1 ;

-додаткова угода від 16.07.2024 року до договору про надання правничої допомоги від 16.07.2024 року;

-акт виконаних робіт від 26.07.2024 року всього на суму 6000,00 грн, згідно з яким перелік правових та юридичних послуг становить: складення та подання суду заяви про залучення до справи правонаступника від 26.07.2024 року; складення та подання суду заяви про зміну предмету позову від 26.07.2024 року.

-Квитанція до прибуткового ордеру № 9 від 26.07.2024 року на загальну суму 6000,00 грн;

Загальна сума заявлених позивачем витрат на правничу допомогу становить 33700,00грн.

Суд вважає, що понесені судові витрати слід покласти на відповідачів ОСОБА_2 в частині задоволення вимоги № 3 та № 5, та на ПрАТ «Зернопродукт МХП» в частині задоволення вимоги № 7.

Суд відхиляє аргументи представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Скиданюка М. В. з приводу необґрунтованості судових витрат на надання професійної правничої допомоги, оскільки не вважає їх розмір таким, що не відповідає складності справи та обсягу виконаних робіт.

З огляду на вищевикладене, враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, заявлений розмір витрат та докази оплати, суд вважає, що до стягнення на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 підлягають понесені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 9628,57 грн (33700,00 грн/7*2), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, та з ПрАТ «Зернопродукт МХП» понесені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 4814,28 грн (33700,00 грн/7*1).

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1984,8 грн (992,40 грн * 2), а з ПАТ «Зернопродукт МХП» - 992,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 141, 223, 247, 280, 317, 321 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Чортківської районноївійськової адміністрації,Монастириської міськоїради,Приватного акціонерноготовариства «Зернопродукт МХП»,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору,-Головне управлінняДержгеокадастру вТернопільській області,Коропецька селищнарада, про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , жителя смтКоропець Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Світле Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_2 , земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2036 га з кадастровим номером 6124255500:01:001:0878, реєстраційний номероб`єктанерухомого майна1084506861242, та площею 0,173 га з кадастровим номером 6124255500:01:001:2018 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1084540261242, які розташовані на території Коропецької селищної ради Чортківського району Тернопільської області.

Витребувати з чужого незаконного користування Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП», код ЄДРПОУ 32547211, адреса: вул. Елеваторна, 1, м.Миронівка Обухівського району Київської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Світле Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_2 , земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2036 га з кадастровим номером 6124255500:01:001:0878, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1084506861242, яка розташована на території Коропецької селищної ради Чортківського району Тернопільської області.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Лілії Михайлівни від 26.12.2016, індексний номер: 33160944, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 1,2036 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Монастириський район, Коропецька селищна рада, кадастровий номер: 6124255500:01:001:2018, яким здійснена реєстрація права оренди вказаної земельної ділянки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме 1984 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп. сплаченого судового збору та 9628 (дев`ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн 57 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме 922 (дев`ятсот двадцять дві) грн 40 коп. сплаченого судового збору та 4814 (чотири тисячі сто чотирнадцять) грн 28 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 12.06.2025 року.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Чортківська районна військова адміністрація, місцезнаходження: вул. Шевченка, 23, м.Чортків Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058427.

Монастириська міська рада, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Приватне акціонерне товариство «Зернопродукт МХП», місцезнаходження: вул.Елеваторна, 1, м. Миронівка Обухівського району Київської області, код ЄДРПОУ 32547211.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, місцезнаходження: вул.Лисенка, 20-А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 39766192.

Коропецька селищна рада, місцезнаходження: вул. Каганця Марка, 10, смт Коропець Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396242.

Головуючий суддя І. М. Галіян