Решение № 128094583, 05.06.2025, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/446/25

провадження № 2/691/481/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 73427692 від 27.09.2024 у сумі 33470 грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7100 грн. 00 коп., а також витрати на сплату судового збору в сумі 3028 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 27.09.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73427692, шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

За умовами договору позики, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти у сумі 20000 грн., на погоджений умовами договору строк для задоволення власних потреб, шляхом перерахування їх на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити відсотки від суми позики.

Строк позики складає 30 днів, з фіксованою процентною ставкою 0,125% у день, яка діє відповідно до п.п. 2.2 п.2 договору.

За понадстрокове користування позикою, процентна ставка за день становить 2,7%.

Пунктом 2.4. договору сторони обумовили, що комісія за надання позики складає 15 % від суми наданої позики, що складає 3000 грн.

Всупереч умов договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив погашення заборгованості у встановлені договором строки та має непогашену заборгованість перед позивачем у сумі 33470 грн. 00 коп., яка складається із 20000 грн. основної суми боргу, 750 грн. - заборгованості за нарахованими та несплаченими базовими процентами, 4617 грн. - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику та 3000 грн. заборгованість за комісією.

Також позивач просив стягнути на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7100 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.

ОСОБА_1 подав на адресу суду письмові пояснення на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову, вказавши що кредитний договір який не укладено у письмовій формі є нікчемним. Судові витрати є нерозумними, завищеними та неспівмірними з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оскільки відповідач не подав відзив на позовну заяву, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За правилами з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Судом установлено, що 27.09.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73427692, за умовами якого ТОВ передає останньому у власність грошові кошти у сумі 20000 грн., на погоджений умовами договору строк для задоволення власних потреб, шляхом перерахування їх на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити відсотки від суми позики.

За умовами п. 2.2, 2.3 договору, строк позики складає 30 днів, з фіксованою процентною ставкою 0,125% у день.

Комісія за надання позики становить 15,00%, що становить 3000 грн..

Орієнтована реальна річна процентна ставка становить 769,67 %.

Орієнтована загальна вартість позики становить 23750 грн. 00 коп.

Обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит визначено у додатку № 1 до цього договору, який погоджено сторонами, що підтверджено електронним підписом ОСОБА_1 з одноразовим ідентифікатором 55258.

За умовами п. 8 договору, позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів.

За п. 17 договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства. Позичальник несе повну відповідальність перед позикодавцем за повернення позики, сплату процентів та належне виконання зобов`язань за цим договором згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. 21 договору, сторони дійшли згоди, що договір позики укладається у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», з використанням одноразового ідентифікатора.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики № 73427692 від 27.09.2024, за період з 27.09.2024 по 13.11.2024, заборгованість ОСОБА_1 становить 33470,00 грн., яка складається із 20000,00 грн. основної суми боргу, 750,00 грн. - заборгованості за нарахованими та несплаченими базовими процентами, 9720,00 грн. - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику та 3000,00 грн. заборгованості за комісією.

Разом із тим, за умовами договору позики, позика надається на 30 днів із кінцевою датою повернення 26.10.2024.

У договорі зазначено дві процентні ставки: п. 2.2 0,125% та п. 2.4 0,625%

Разом із тим, у договорі визначено загальну вартість позики 23750 грн.

Як неодноразово зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 300/438/18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Чинний ЦК України не передбачає такої відповідальності позичальника як «проценти за понадстрокове користування позикою».

Тому підстави для нарахування процентів після закінчення строку дії договору не ґрунтуються на вимогах Закону та в частині стягнення нарахованих процентів після 26.10.2024 у сумі 9720 слід відмовити.

Крім того, згідно роз`яснень, викладених у постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, за висновками Верховного Суду несправедливими є положення договору про споживчий кредит, який містить умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Крім того, у п. 25 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17 зауважено, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-Ш), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі № 363/1834/17).

Із п. 2.4 договору позики вбачається, що кредитодавець вніс в договір комісію за надання позики в сумі 3000,00 грн., яку просить стягнути з ОСОБА_1 .

Разом із тим, внесення даної комісії позивач вчинив на власну користь та такі дії не становлять кредитну послугу, яку замовив позивальник, оскільки відповідають економічним потребам лише самого кредитодавця.

При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду, кредитодавець не уповноважений стягувати з позичальника таку плату.

На підставі викладеного, в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 3000 грн. 00 коп. слід відмовити.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» слід стягнути 20750 грн. 00 коп., з яких: 20000 грн. - основна сума боргу та 750 грн. - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами.

Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 7100 грн., надавши договір № 03-08/2023 про надання правничої допомоги від 03.08.2023, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ», додаткову угоду № 3 від 11.02.2025 до договору про надання правничої допомоги № 03-08/2023 від 03.08.2023, акт прийому-передачі справ на надання правничої допомоги від 20.02.2025.

При цьому суд враховує, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12- І71гс19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 456/456/20, від 01.11.2022 у справі № 757/24445/21-ц.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що адвокатське об`єднання «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ» явно спеціалізується на складанні позовних заяв про стягнення заборгованості за кредитними договорами, оскільки договір про надання правничої допомоги діє з 03.08.2023 та лише за додатком № 2 до додаткової угоди № 3, актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 11.02.2025, передано справи по 105 боржниках. Позовна заява складається з 5 аркушів, із яких основна частина це цитування чинного законодавства, яка є незмінною практично для всіх позовних заяв. У справі, що розглядається, позовна заява складена за одним договором, строк дії якого складає один місяць, а тому така позовна заява є нескладною. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про не співмірність витрат на правничу допомогу в розмірі 7100 грн. і вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 1000 грн., оскільки саме така сума буде відповідати критерію розумності, справедливості та виконаної адвокатом роботи.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 1877 грн. 23 коп.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», код ЄДРПОУ 39861924, юридична адреса: площа Арсенальна, 1Б м. Київ, заборгованість за договором позики № 73427692 від 27.09.2024 у сумі 20750 (двадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 1877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн. 23 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. В. Подорога