Решение № 128094047, 13.05.2025, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/647/24

Провадження № 2-а/536/2/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Коваль В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кременчук за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України, - про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позов обґрунтовано зокрема тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1583308 від 04.03.2024 р. (далі - «Постанова від 04.03.2024 р.») мене, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на мене штраф у розмірі 340 гривень.

У мотивувальній частині постанови зазначено, що 04.03.2024 р. о 13 год. 54 хв. у с. Підгорівка, траса М 22 Полтава - Олександрія, 76 км, водій, керуючи ТЗ, перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20 км/год, а саме рухався в населеному пункті зі швидкістю 81 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах.

Швидкість руху керованого мною автомобіля встановлено за допомогою пристрою TruCam з руки поліцейського.

Проте, прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція технічні прилади та технічні засоби може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розмішувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель (абзац сьомий частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію»).

Через неналежне закріплення прилад TruCam може зазнавати певної вібрації. Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким я керував.

Використання вимірювального приладу TruCam ручним способом суперечить вимогам законодавства та може призводити до вібрації приладу, внаслідок чого можуть виникати похибки, тому показання вимірювального приладу TruCam, яким вимірювалась швидкість руху мого транспортного засобу не можуть використовуватися як доказ.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Додатком №5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 7.11.2015 № 1395, передбачено зазначення у постанові про адміністративне правопорушення доказів вчинення правопорушення (пункт 7 - «До постанови додаються...»).

Верховний Суд у своїй постанові від 23 грудня 2019 року у справі №524/253/17 зазначає наступне: «Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, шо надані відповідачами до суду диск із записом відеореєстратора патрульного автомобіля та диск з нагрудної камери поліцейського не зазначені в пункті 7 оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим остання не може бути визнана такою, що складена у відповідності до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1395».

У пункті 7 постанови від 04.03.2024 р. не зазначено жодного доказу, що свідчить про необґрунтованість постанови. Будь-які докази, які не вказані у постанові від 04.03.2024 р., є недопустимими. Наведене свідчить про те, що постанова від 04.03.2024 р. не відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1395, а тому повинна бути скасована.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок доказування вини водія у вчиненні правопорушення у сфері дорожнього руху покладено на посадову особу, яка винесла постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. З ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гарантуватись на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, відсутні належні та допустимі докази того, що він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

На підставі вищевикладеного просив суд ухвалити рішення, яким:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1583308 від 04.03.2024 р., яку було винесено стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

28.03.2024 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на позов, проти задоволення якого заперечили в повному обсязі, з огляду на наступне.

04.03.2024 року інспектором роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Супрягою Надією Володимирівною ухвалено постанову серії ЕНА №1583308 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 13 год. 54 хв., керуючи транспортним засобом МА2ЭА KF/EWL/EWLAAEOO СХ-5, номерний знак НОМЕР_2 , в населеному пункті с. Підгорівка перевищив встановлені обмеження швидкості руху більш ніж на 20 км/год, а саме рухався в населеному пункті зі швидкістю 81 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість руху транспортного засобу вимірювалась приладом ТІШСАМ ТС 008455. Камера 476193.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1,22 КУпАП настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач в судове засідання не з`явився. На адресу суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, суд установив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Наказом Міністерствавнутрішніх справУкраїни №1395від 07листопада 2015року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, пунктом 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до ч. 2 ст.258КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Судом встановлено, що 04.03.2024 року інспектором роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Супрягою Надією Володимирівною ухвалено постанову серії ЕНА №1583308 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 13 год. 54 хв., керуючи транспортним засобом МА2ЭА KF/EWL/EWLAAEOO СХ-5, номерний знак НОМЕР_2 , в населеному пункті с. Підгорівка перевищив встановлені обмеження швидкості руху більш ніж на 20 км/год, а саме рухався в населеному пункті зі швидкістю 81 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість руху транспортного засобу вимірювалась приладом ТRUСАМ ТС 008455. Камера 476193.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

З вищевказаною постановою позивач не згоден та вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України"Продорожній рух" встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 251 КУпАП України, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підтвердження обставин справи, відповідачем до відзиву на позовну заяву додано оптичний диск з місця події.

В той час, відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Додатком №5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 7.11.2015 № 1395, передбачено зазначення у постанові про адміністративне правопорушення доказів вчинення правопорушення (пункт 7 - «До постанови додаються...»).

Верховний Суд у своїй постанові від 23 грудня 2019 року у справі №524/253/17 зазначає наступне: «Колегія суддів суду касаційної інстанціїпогоджується звисновками судівпопередніх інстанцій, шо надані відповідачамидо судудиск іззаписом відеореєстраторапатрульного автомобілята дискз нагрудноїкамери поліцейськогоне зазначенів пункті7оскаржуваної постанови,у зв`язку з чим остання не може бути визнана такою, що складена у відповідності до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1395».

Крім цього 4 лютого 2025 р. Другий апеляційний адміністративний суду справі № 576/3220/24 дійшов такого висновку:

«Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, № 337/346/17 від 08.04.2020, приписами частини 3статті 283 КУпАПчітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Так, відповідно дост. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу, а згідно з частиною другоюстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів статей251,280 КУпАПпісля виявлення факту вчинення правопорушення інспектор зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.

З огляду на викладене колегія суддів зауважує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в обґрунтування законності винесеної ним постанови та застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч. 2ст. 126 КУпАП, не долучено до матеріалів справи жодних належних доказів.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Проте зазначена постанова є предметом оскарження, а тому не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, відеоінформація, яка відображена на дослідженому відеозапису, жодним чином не доводить факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 126 КУпАП України, та вказаний відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачемправил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на такий технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, що нівелює доказове значення наданого відповідачем відеозапису.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не надано жодних належних доказів не підтвердження скоєння позивачем порушеньПДРУкраїни.»

Отже, у пункті 7 оскаржуваної постанови від 04.03.2024 р. не зазначено жодного доказу, що свідчить про необґрунтованість постанови. Будь-які докази, які не вказані у постанові від 04.03.2024 р., є недопустимими. Наведене свідчить про те, що постанова від 04.03.2024 р. не відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1395, а тому повинна бути скасована.

Керуючись ст. 122 КУпАП, ст. ст. 9, 72-77, 134, 139, 160, 161, 241-246, 250, 251, 255, 293-295 КАС України, «Правилами дорожнього руху України», -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України, - про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1583308 від 04.03.2024 р., яку було винесено стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані за сплатою судового збору у сумі 605,60 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський