Решение № 128080643, 12.06.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 року Справа № 280/2229/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі позивач, ГУ ДПС у Запорізькій області) до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг у сумі 4562,89 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, які зарахувати: р/р UA328999980314040617000008479; отримувач - ГУК у Запорізький області/ТГ м. Запоріжжя, код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 18010200.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що станом момент подання позовної заяви за відповідачем обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 4562,89 грн. Платнику податків направлено податкову вимогу про сплату боргу, однак сума податкового боргу самостійно не сплачена, у зв`язку з чим у контролюючого органу виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу такого платника податків. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 02.04.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

У відповідності до вимог ч.6 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддею здійснений запит до Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання відповідача, за результатами якого за вказаними параметрами особу не знайдено.

У відповідності до вимог ч.3 ст.171 КАС України суддею здійснений запит до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради про реєстрацію місце проживання відповідача, за результатами розгляду якого 02.04.2025 отримано повідомлення, відповідно до якого ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 19.02.2019 по теперішній час.

На зареєстровану адресу місця проживання відповідача судом направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 02.04.2025, яка отримана відповідачем 06.04.2025, про що свідчить витяг з реєстру поштового відстеження, долучений до матеріалів справи.

08.04.2025 відповідачем до матеріалів справи подано клопотання, в якому відповідач просить звільнити її від сплати податків з посиланням на Рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

15.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначає, що позивачем порушено строки звернення до суду, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України (далі ПК України). Крім того, відповідач зазначає, що квартири та житловий будинок, які їй належать, розташовані в місті Запоріжжя за різними адресами та перебувають на обліку, як об`єкти житлової нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Так, площа всіх трьох квартир складає 156,61 кв.м. (35.15+86,58+34,88) та площа житлового будинку 79,7 кв.м., що разом дорівнює - 236,31 кв.м. та є меншою ніж 370 кв.м. про що зазначено в Рішеннях Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 21.12.2016 за №49. Отже, враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскільки у її приватній власності одночасно перебувають квартири та частка житлового будинку, то для неї встановлена нульова ставка податку. Просить відмовити у задоволенні позову.

25.04.2025 відповідачем подано заяву про долучення додаткових доказів.

25.04.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач стверджує, що позовна заява подана в межах строків, встановлених законодавством, посилаючись також на те, що в період карантину було зупинено перебіг строків давності, передбачених ст.102 ПК України. Також, позивач зазначає, що у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Оцінка обставин на підставі яких контролюючим органом прийнято акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення рішення. Таким чином, питання правомірності податкових повідомлень-рішень не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки правомірність рішень суб`єкта владних повноважень не є предметом позову у цій справі та становить окремий предмет позову. Просить позов задовольнити.

На підставі наявних у суду матеріалів встановлено такі обставини.

За даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 має податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в загальному розмірі 4562,89 грн, який виник у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, а саме:

- податкове повідомлення-рішення (форми Ф) від 13.12.2021 №0862777-2406-0831 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 1016,24 грн за податковий період 2020 рік.

- податкове повідомлення-рішення (форми Ф) від 13.12.2021 №0862775-2406-0831 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 1024,11 грн за податковий період 2020 рік.

- податкове повідомлення-рішення (форми Ф) від 13.12.2021 №0862774-2406-0831 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 2522,54 грн за податковий період 2020 рік.

Грошове зобов`язання визначено щодо нерухомого майна, власником якого був позивач у звітному періоді, а саме:

- житловий будинок, загальна площа 79,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- квартира, загальна площа 34,88 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- квартира, загальна площа 35,15 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- квартира, загальна площа 86,58 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Податкові повідомлення-рішення направлялись за адресою: АДРЕСА_6 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, які повернуто до контролюючого органу без вручення з відміткою поштової служби за закінченням терміну зберігання (а.с.9).

Контролюючий орган направив відповідачу податкову вимогу форми Ф від 26.12.2023 №0004362-1305-0801 на суму 4562,89 грн за адресою: АДРЕСА_1 . Податкова вимога повернута на адресу контролюючого органу без вручення з відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с.11).

У зв`язку з несплатою відповідачем податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 4562,89 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом на виконання наданих Податковим кодексом України повноважень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку і сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

У силу п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.1 ст.266 ПК України).

За змістом пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості… Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до пп. а пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Щодо аргументів відповідача про незгоду з нарахованим податковим зобов`язанням, суд зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2019 року у справі №813/2092/15 (адміністративне провадження №К/9901/25842/18), який враховується судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Відтак, з урахуванням викладених законодавчих приписів дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов`язання, визначена контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене чи були правові підстави для її стягнення.

Враховуючи викладену правову позицію Верховного Суду, суд відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування незгоди із заявленими позовними вимогами, та не надає оцінку таким доводам, оскільки вони можуть бути підставою для оскарження податкових повідомлень-рішень в окремому провадженні, що перебуває поза межами предмету доказування в даній справі.

Водночас, суд зазначає, що за змістом п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення з причин, що не залежать від контролюючого органу, таке податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків належним чином.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , починаючи з 19.02.2019 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю з Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради №06.4-06/02/8333 від 31.03.2025, яка міститься в матеріалах справи.

На підтвердження належного вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень №0862777-2406-0831 від 13.12.2021, №0862775-2406-0831 від 13.12.2021, №0862774-2406-0831 від 13.12.2021, контролюючий орган надав до суду копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 6900120478292.

Водночас, судом встановлено, що вказане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 6900120478292 не містить жодної інформації про те, що саме направлялось у даному поштовому відправленні, отже відсутні підстави стверджувати, що даним листом направлені саме податкові повідомлення-рішення №0862777-2406-0831 від 13.12.2021, №0862775-2406-0831 від 13.12.2021, №0862774-2406-0831 від 13.12.2021.

Крім того, з наданого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 6900120478292 вбачається, що таке направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 , що не відповідає зареєстрованій адресі місця проживання відповідача.

При цьому, слід звернути увагу, що податкова вимога форми Ф від 26.12.2023 №0004362-1305-0801 вже була направлена контролюючим органом відповідачу на зареєстровану в установленому порядку адресу: АДРЕСА_1 , що свідчить про наявність у відповідача можливості отримати інформацію про зареєстроване місцезнаходження платника податків.

Вищенаведене у сукупності свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення №0862777-2406-0831 від 13.12.2021, №0862775-2406-0831 від 13.12.2021, №0862774-2406-0831 від 13.12.2021 не можна вважати врученими платнику податків належним чином.

Оскільки відсутні докази належного вручення платнику податків податкових повідомлень-рішень №0862777-2406-0831 від 13.12.2021, №0862775-2406-0831 від 13.12.2021, №0862774-2406-0831 від 13.12.2021, суд дійшов висновку, що визначена ними сума грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 4562,89 грн не є узгодженою та, відповідно, не набула статусу податкового боргу, а тому підстави для стягнення з відповідача даної суми відсутні.

З урахуванням таких висновків суду, слід зазначити, що оцінка аргументів відповідача щодо пред`явлення даного позову поза межами строків, встановлених статтею 102 КАС України, є передчасною, оскільки обчислення відповідних строків починається з моменту узгодження податкового зобов`язання, проте, у даному випадку, докази узгодження податкового зобов`язання відсутні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені суб`єктом владних повноважень позовні вимоги є необґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 11.06.2025.

Суддя М.О. Семененко