Решение № 128063152, 06.06.2025, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2960/24

Номер провадження 2/556/204/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2025

06.06.2025. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Котик Л.О.,

при секретарі Соловей Г.С.,

за участю відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Крестинської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 06.03.2021 між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №10003305824, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» зобов`язання за вищевказаним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами договору, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача в сумі 5900 грн.

05.09.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Інвест Фінанс» укладено Договір факторингу №556/ФК-22, відповідно до умов якого ТОВ «Інвест Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Інвест Фінанс» Права Вимоги до Боржників. Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21569,22 грн., з яких: 5 900,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15669,22 грн. - заборгованість за відсотками; 0,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами; 0,00 грн. - заборгованість за пенею.

Після відступлення на користь позивача права грошової вимоги до ОСОБА_1 , останній не виконав зобов`язання з повернення кредиту, відсотків за його користування ні на користь позивача, ні на користь первісного кредитора (ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС»), внаслідок чого допустив виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 21569,22 грн.

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати.

Вказаний позов надійшов до суду 10 жовтня 2024 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 грудня 2024 року позовну заяву прийнто до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

03.01. 2025 представником відповідача - адвокатом Крестинською Л.А. подано відзив на позовну заяву, у позові просять відмовити у повному обсязі. ОСОБА_1 оспорюваний кредитний договір не підписував, отже сторони не досягли згоди щодо умов договору. Договір є не укладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Орієнтовно з кінця березня 2021 року на адресу ОСОБА_1 почали надходити повідомлення про наявність заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс». Найперші повідомлення датуються 29.03.2021 року.

27 квітня 2021 року о 15 год.31 хв. ОСОБА_1 було згенеровано через сайт Українського бюро кредитних історій інформацію про наявність його фінансових зобов`язань, з якої дійсно вбачалась наявність фінансових зобов`язань перед ТОВ «Інвест-Фінанс» та вказана сума кредиту за договором № 10003305824 від 06.03.2021 року - 5900 грн. При цьому також значилась інформація за іншим договором № 10003305774 з ТОВ «Інвест Фінанс», згідно якої того ж числа - 06.03.2021 року було отримано 500 грн. кредитних коштів і того ж таки числа їх погашено. Оскільки така операція проводилась в той же день, вважають вона пов`язана зі спірним кредитним договором.

Оскільки ОСОБА_1 будь-яких договорів з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» не підписував та кредитних коштів не отримував, то він звернувся до правоохоронних органів із заявою про шахрайські дії невідомої особи (осіб), які скористалися його персональними даними та оформили кредитний договір на його ім`я.

27 квітня 2021 року сектором дізнання відділення поліції № 1 (смт.Володимирець) Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області було відкрито кримінальне провадження № 12021186230000068 за ч.1 ст.190 КК України. В послідуючому постановою дізнавача від 21 квітня 2021 року кримінальне провадження перекваліфіковано з ч.1 ст.190 КК України на ч.1 ст.355 КК України. Представником потерпілого ОСОБА_1 , адвокатом Крестинською Л.А. подавалось клопотання про перекваліфікацію вчиненого на ч.1 ст.190 КК України, однак у клопотанні було відмовлено. В послідуючому дане кримінальне провадження постановою дізнавача від 24.05.2021 було закрите, його закриття оскаржувалось. Провадження було відновлено постановою прокурора.

Та обставина, що відповідач договір не підписував та кредит не отримував, стверджується також і тим, що номер телефону, електронна адреса, що вказані в договорі як контактні дані позичальника, не належать останньому, номер картки, на яку видавався кредит, також не належить ОСОБА_1 . На адвокатський запит щодо отримання інформації про власника картки, на яку перерахований кредит, ТОВ ФК «Інвест фінанси» відповіді не надало. Разом з тим, із метеріалів кримінального провадження отримано копію інформаційної довідки № 595/05 від 14.05.2021, згідно якої вбачається, про проведення операції зарахування коштів в розмірі 5900 грн. на картку Таскоманку № НОМЕР_1 06 березня 2021 року об 11 год. 45 хвилин 43 сек. через платіжний сервіс «Platon» ТОВ «Платежі Онлайн» на сайті CASHBERRY.COM.UA.

Станом на дату кредитного договору, а тим більше годину перерахування кредитних коштів, ОСОБА_1 знаходився на роботі, працює в аптеці в селищі Володимирець Рівненської області. Перебував на робочому місці з кнопочним телефоном та без комп`ютера, тому ніяк не міг заходити в інтернет та підписувати електронним підписом будь-які договори.

Крім того, ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові ні від ТОВ «Інвест фінанс» ні від ТзОВ «Діджи фінанси» не отримував, додані позивачем до позовної заяви матеріали справи також не містять доказів повідомлення ОСОБА_1 про укладений договір факторингу, що є також підставою для відмови у позові.

13.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» надійшла відповідь на відзив, просять позов задовольнити. Обставини, на які посилається відповідач у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог - є не обґрунтовані, не доведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Сторони узгодили розмір кредиту (позики), грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просили про розгляд справи у їх відсутності.

Належним чином повідомлений представник третьої особи ТОВ «Компані Інвест Фінанс» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач, представник відповідача - адвокат Крестинська Л.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали через їх безпідставність. ОСОБА_1 кредитний договір не підписував, кредитні кошти не отримував, а тому такий договір є нікчемним. Як вбачається з інформації АТ «Таскомбанк», грошові кошти в сумі 5900 були зараховані на банківську платіжну картку НОМЕР_2 ОСОБА_2 , що стверджується випискою з рахунку останнього. Також, згідно інформації ПрАТ «ВФ Україна» про вхідні, вихідні дзвінки , SMS-повідомлення за 06.03.2021 по абонентському номеру - НОМЕР_3 , локаційно телефон даного абонентського номера знаходився в м. Кривий Ріг. Даний номер дійсно належав відповідачу, однак він ним не користується з 2018 року, електронну адресу не створював. 06.03.2021 ОСОБА_1 був на роботі в смт. Володимирець. В м. Кривий Ріг ніколи не був, знайомих родичів там не має, ОСОБА_2 не знає.

Підтверджень про укладення договору позивачем не надано.

Крім того, помінявся кредитор, а позичальнику не було про це повідомлено, відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України. Матеріали справи не містять доказів щодо повідомлення ОСОБА_1 про укладений договір факторингу. На підставі наведеного просять в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази у справі, прийшов до наступних висновків.

Як зазначено у позовній заяві і вбачається з кредитного договору, 06.03.2021 між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №10003305824. Договір підписано Електронним підписом накладеним ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.1.1., за цим Договором Товариство зобов`язується надати Позичальникові кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов цього Договору та виконати інші обов`язки, передбачені цим Договором.

Згідно п.1.2 Кредитного договору, сума кредиту, який надається -5900 грн.

Кредитний Договір №10003305824 від 06.03.2021 було укладено строком на 7 календарних дні. (п.1.3 Кредитного договору).

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.3. цього Договору, без укладення відповідної угоди про продовження строку кредиту, особливі умови, встановлені для Позичальника промокодом за Програмою лояльності, втрачають силу, застосовується Базова процентна ставка, а нараховані проценти за весь строк користування кредитом підлягають перерахуванню за Базовою процентною ставкою. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що застосування процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах процентної ставки, передбаченої цим Договором, а можливість отримання знижки забезпечена для Позичальника лише як для учасника Програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором.

Також, як вбачається із Додатку №1 до Договору про надання споживчого кредиту №10003305824 від 06.03.2021 сторонами підписаний графік платежів/розрахунків загальної вартості кредиту. Вказаний документ підписаний електронним підписом ОСОБА_1 та представника банку і датовані 06.03.2021.

Відповідачу перераховані кредитні кошти на банківську картку в сумі 5900 грн.

05.09.2022 між ТОВ «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу №556/ФК-22, відповідно до умов якого ТОВ «Інвест Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Інвест Фінанс» Права Вимоги до Боржників.

Відповідно до Витягу з додатку до Договору факторингу №556/ФК-22 від 05.09.2022, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21569,22 грн., з яких: 5 900,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15669,22 грн. - заборгованість за відсотками; 0,00 грн.заборгованість за комісійними винагородами; 0,00 грн. - заборгованість за пенею.

Згідно Інформаційної довідки №62/5455/12 від 14.12.2022, ТОВ «Платежі Онлайн» як оператор послуг платіжної інфраструктури повідомляє, шо на сайті торговця через платіжний сервіс "Platon" була проведена успішна транзакція №31502-39435-99323, дата та час проведення транзакції - 06.03.2021, 11:45:46; номер картки - НОМЕР_2 ; сума транзакції - 5 900 грн.

Згідно інформації АТ, «Таскомбанк» №633/47.7.-БТ від 07.02.2025, грошові кошти в сумі 5.900,00 гривень було зараховано на банківську платіжну картку № НОМЕР_4 , ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) AT «ТАСКОМБАНК» оформлено віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_4 , яка існує тільки в цифровій формі, без фізичного носія.

Також надано виписку з рахунку НОМЕР_6 , операції по якому можна здійснювати за допомогою вищезазначеної банківської платіжної карки, за період з 06.03.2021 по 09.03.2021. Клієнт - ОСОБА_2 .

Згідно інформації Прат «ВФ Україна» від 04.04.2025, абонентський номер НОМЕР_3 , обслуговувується знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ «ВФ Україна, тому визначити абонента в користуванні якого знаходиться вказаний телефонний номер немає можливості.

Вхідні, вихідні дзвінки, SMS - повідомлення за 06.03.2021 по даному абонентському номеру надходили з м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

А як вбачається з довідки, виданої ТДВ «Рівне-формація» №01/04-19 від 20.01.2025, ОСОБА_1 працює у ТДВ «Рівнефармація» на посаді фармацевта аптеки № 17 з 02 липня 2018 року (згідно наказу № 109-к/тр від 26.06.2018) по даний час.

Відповідно до табелю обліку робочого часу за березень 2021 року, ОСОБА_1 06 березня 2021 року працював за основним місцем роботи в Аптеці № 17, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Вище вказані докази спростовують викладені у позовній заяві твердження позивача, що кредитний договір був укладений з ОСОБА_1 і саме він отримав кредитні кошти.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» 5 квітня 2001 року, № 2346-III, який був чинний на день проведення переказу коштів, до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем.

Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними.

Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Статтею 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно з статтею 20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, а також обтяжувач чи отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом:

1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа;

2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі;

3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу;

4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі;

5) подання обтяжувачем чи отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні;

6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання;

7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів:

1) платіжне доручення;

2) платіжна вимога-доручення;

3) розрахунковий чек;

4) платіжна вимога;

5) меморіальний ордер.

Згідно статті стаття 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» для ініціювання переказу в межах України можуть застосовуватися електронні платіжні засоби як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем у порядку, встановленому Національним банком України.

Ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі документи, які передбачені статтями 22,25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу банком кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором складений самим позивачем, а тому не може бути належним та допустимим доказом, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторонипозивача.

Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №10003305824 від 06.03.2021 не долучено жодних документів, передбачених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.

У позовній заяві позивач вказує, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банкуУкраїни від 04 липня 2018 року №75 виписка особового рахунку клієнта (рух коштів) підтверджує виконання за день операцій клієнтом.

Натомість, виписка по рахунку вказує, що кредитні кошти по вказаному договру ОСОБА_1 не отримував, а отримувала інша особа.

Позивач поставивши питання про стягнення заборгованості за наданим кредитом у розмірі 21569,22 грн надав лише розрахунок заборгованості, з якого взагалі неможливо встановити його правильність та об`єктивність.

Розрахунок заборгованості не є доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, оскільки даний розрахунок заборгованості сам по собі не може бути належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.

Указане узгоджується із постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.

Інших доказів позивачем не надано.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України згідно з вимогами статей 526,527,530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови Договору №10003305824 про надання споживчого кредиту від 06.03.2021.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи.

Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивачем не доведено факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором на картковий рахунок позичальника, а відповідачем доведено, що кредитні кошти, які перераховані на платіжну картку №НОМЕР_2 , належать не йому, а іншій особі,

Крім того, згідно ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Позивачем не надано доказів, щодо повідомлення ОСОБА_1 про укладення договору факторингу.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Враховуючи вище викладене, заявлені вимогим позивачем не доведені належними та допустимими доказами, а тому в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, слід відмовити.

Крім того, ТОВ «Діджи фінанс» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень та судовий збір.

Відповідно до ч. 1. п. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено, а тому судові витрати покладено на позивача.

Керуючись ст. ст.12,13,76-78,81,89,141,259,263-265 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10 червня 2025 року.

Суддя: Котик Л.О.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс", місце знаходження м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно інформації Управління соціального захисту населення Володимирецької районної держвної адміністрації - зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ,

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС», місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7 приміщення 28, код ЄДРПОУ 40284315.