Решение № 128026772, 11.06.2025, Гадячский районный суд Полтавской области

Справа № 526/1143/25

Провадження № 2/526/935/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 червня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Синепол С.А., розглянувши в м. Гадяч у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , до Гадяцької об`єднаної територіальної громади в особі Гадяцької міської ради, треті особи Гадяцька дільниця Миргородської об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго», Відділ Державного архітектурно-будівельного контролю Гадяцької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій зазначив, що позивач є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для гаражного будівництва. Рішенням міської ради позивачу наданий дозвіл на будівництво гаражу з погребом на цій земельній ділянці. Рішенням міської ради гаражу з погребом було присвоєно поштову адресу. В лютому 2025 року було виготовлено технічний паспорт на гараж, відповідно до якого гараж є самочинно збудованим. В подальшому він звернувся до державного реєстратора з заявою щодо державної реєстрації права власності на гараж, але отримав відмову у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. З урахуванням викладеного просить визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж за адресою: АДРЕСА_2 , що позначений в технічному паспорті літерою «А-1».

Представник Гадяцької міської ради, в особі міського голови, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника Гадяцької міської ради та винесення рішення на розсуд суду.

Представник Гадяцької дільниці Миргородської об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» надав суду заяву про розгляд справи без представника, вказавши, що гараж побудований без порушень вимог ПУЕ в частині мереж АТ «Полтаваобленерго».

Від Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Гадяцької міської ради до суду надійшла відповідь, що самостійно збудована споруда, що позначена в технічному паспорті літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_2 , відповідає державним будівельним нормам України «ДБН 360-92».

Інші заяви та клопотання не надходили.

Ухвалою суду від 16.04.2025 відкрито провадження у справі , постановлено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначене на 12.05.2025.

Ухвалою суду від 12.05.2025 закрито підготовче провадження у справі та її призначено до судового розгляду.

Суд, дослідивши надані матеріали та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Згідно копії Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 511446, виданого 02.09.2008 Гадяцькою міською радою, ОСОБА_3 на підставі рішення Гадяцької міської ради від 24.06.2008 № 27 сес. 5 скл. є власником земельної ділянки площею 0,0048 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Цільове призначення земельної ділянки для гаражного будівництва.

З витягу з Державного реєстру речових прав від 06.03.2025 № 416573764 вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5320410100:50:003:0988 площею 0,0048 га належить ОСОБА_2 .

Листом начальника відділу № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 03.03.2025 повідомлено, що у зв`язку із виявленням помилковим внесенням кадастрового номера та з метою уникнення подвоєння кадастрових номерів на земельну ділянку для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_2 , було здійснено пере присвоєння кадастрового номера, а саме: з 5320410100:50:001:0736 на 5320410100:50:003:0988, земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 28.05.2009 № 109-8 вирішено надати дозвіл ОСОБА_2 на будівництво гаража розміром 6,0х4,0 м з погребом на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Схему прив`язки будівництва отримати в комунальному підприємстві «Контур» та погодити з головним архітектором району.

З копії схеми прив`язки будівництва гаражу по АДРЕСА_1 , вбачається, що вона погоджена з головним архітектором району, начальником відділу земельних ресурсів, головний санлікарем району, в.о. начальника ВПНПД, міською радою, заступником начальника Гадяцької філієї ВАТ «ПОЕ», заступником голови правління ВАТ «Гадячгаз», начальником цеху № 1 Електрозв`язку, начальником ВУЖКГ.

Рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 15.03.2012 № 74-7 присвоєно поштову адресу гаражу, побудованому згідно рішення виконкому міської ради від 28.05.2009 № 109-8, а саме: АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 .

Згідно технічного паспорту, виготовленого 11.02.2025 КП «Контур» гараж АДРЕСА_3 , позначений літерою А-1, має площу 27,5 кв.м., погріб С1 (номер приміщення ІІ) має площу 10,5 кв.м., сходи (номер приміщення І) мають площі 3,5 кв.м.

З Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 11.02.2024 (реєстраційний номер документу: ТІ01:6307-4845-0940-6858) гараж за адресою: АДРЕСА_2 , є самостійним об`єктом нерухомого майна, можлива ознака надійної та безпечної експлуатації об`єкта.

З інформаційної довідки КП «Контур» Гадяцької міської ради від 11.02.2025 № 3 вбачається, що гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно відповідає наступним характеристикам гараж з погребом (літера А-1), матеріал стін (цегла), рік побудови (2009), загальна площа (38,2 кв.м.), площа забудови (27,5 кв.м.), поверховість (1), відсоток зносу (5), вартість (18009).

Рішенням державного реєстратора від 18.03.2025 № 77858956 відмовлено у проведенні реєстраційних дій (відсутні правоустановчі документи, які підтверджують набуття права власності на гараж).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі. Частина 2 цієї норми передбачає особливості набуття права власності на новостворене нерухоме майно.

Виняток з загального правила набуття права власності на новостворене майно особою, яка його створила, передбачений, зокрема ч. 2 ст. 376 ЦК України.

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У п.п. 9, 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі Постанова) роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

В силу ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частинатретястатті375 ЦК України).

Відповідно до змісту частиничетвертоїстатті375 ЦК Україниу разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею376 ЦК України.

Згідно з частиноюпершоюстатті376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частинадругастатті375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті376 ЦК України).

Відповідно до статті392 ЦК Українивласник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пункті.

Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги, що позивач є власником земельної ділянки та, отримавши дозвіл міської ради, збудував гараж, який відповідає державним будівельним нормам, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 376 ЦК України, ст. ст. 264,265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , до Гадяцької об`єднаної територіальної громади в особі Гадяцької міської ради, треті особи Гадяцька дільниця Миргородської об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго», Відділ Державного архітектурно-будівельного контролю Гадяцької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на гараж з погребом, позначений в технічному паспорті літерою А-1, загальною площею 38,2 кв.м., площа забудови 27,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 , який побудований на земельній ділянці кадастровий номер 5320410100:50:003:0988.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2025 року.

Головуючий: В. Г. Черков