Решение № 128019194, 10.06.2025, Славянский горрайонный суд Донецкой области

Справа № 243/8764/24

Провадження № 2/243/439/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2025 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Соловйова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Малахової К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Слов`янської міськоївійськової адміністраціїКраматорського районуДонецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2024 року позивач звернулась до суду з позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0545 га, кадастровий номер 1414100000:01:010:1311 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17 грудня 2020 року приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу, після смерті матері ОСОБА_3 . У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку під вказаним будинком нотаріусом відмовлено у зв`язку з тим, що за даними Держгеокадастру в Донецькій області вказана земельна ділянка рахується за ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 18 лютого 2000 року за №I-ДН №041476. Позивач стверджує, що вказану земельну ділянку вона за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 08 травня 2001 року придбала у ОСОБА_2 . В той же час, 20 серпня 2007 року цю ділянку вона подарувала відповідно до нотаріально посвідченого договору своїй матері ОСОБА_3 . Після смерті матері вона успадкувала належне їй майно, у тому числі житловий будинок і земельну ділянку. З наведених підстав позивач просить суд визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 07.11.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті позову, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 06.05.2025підготовче провадження у справі закінчено, розгляд справи призначено на 10.06.2025.

Позивач надала заяву про розгляд справи без її участі за наявними документами, на задоволенні позовних вимог наполягає.

У встановленийсудом строквідповідачі: ОСОБА_2 ,Слов`янська міськавійськова адміністраціяКраматорського районуДонецької областівідзиви ненадали,в судовезасідання нез`явились,причини неявкине повідомили, були відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду.

Враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; в судове засідання не з`явилися без повідомлення причин неявки; відзив на позов не подали, суд на підставі ст. 280-283 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечує.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, досліджені докази, на підставі яких встановлені ці обставини.

З документів, які надані позивачем встановлено, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком значиться ОСОБА_5 , матір`ю - ОСОБА_3 ; 26 грудня 1987 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , їй присвоєно прізвище чоловіка - ОСОБА_7 .

Згідно копії паспорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка міста Слов`янськ Донецької області, зареєстрована 19 червня 2001 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , в зв`язку з чим відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до складу якої увійшли житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , земельна ділянка під цим будинком.

За положеннями ст.1217ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

При житті ОСОБА_3 залишила заповіт, яким заповідала дочці ОСОБА_1 усе майно, що належить їй.

06 травня 2015 року позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Слов`янського міського нотаріального округу від 17 грудня 2020 року за №381/02-31 позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на земельну ділянку на ім`я спадкодавця та відсутності документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

З документів, наданих позивачем встановлено, що вказана земельна ділянка площею 0,0545 га зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 18 лютого 2000 року Слов`янською міською радою за №№ НОМЕР_1 .

В подальшому, ОСОБА_2 продала зазначену вищу земельну ділянку відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 8 травня 2001 року - ОСОБА_1 .

З державного акту на право приватної власності на землю, виданого 24 лютого 2003 року серії ДН №012257 Слов`янською міською радою, вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0545 га на території Слов`янської міської ради по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1414100000:01:010:0076, на підставі договору купівлі-продажу від 8 травня 2001 року.

20 серпня 2007 року ОСОБА_1 відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування цю земельну ділянку подарувала матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишивши заповіт, яким усе своє майно заповідала дочці ОСОБА_1 позивачеві.

Після смерті ОСОБА_3 позивач в установленому законом порядку прийняла спадщину, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за вказаною вище адресою. У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку позивачеві відмовлено з вказаних вище причин.

В подальшому, виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі від 27.05.2024. Відповідно до витягу від 25.10.2024 № НВ-6800696962024 спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 1414100000:01:010:1311.

Аналіз правовстановлюючої документації на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0, 0545 га, дає підстави вважати, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 1414100000:01:010:0076 та межі земельної ділянки за кадастровим номером 1414100000:01:010:1311 та її розташування повністю співпадають, а тому суд приходить до висновку, що вони є ідентичними.

Відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку суд вважає незаконною, оскільки в судовому засіданні на основі аналізу наданих позивачем документів достовірно встановлено, що земельна ділянка придбана матір`ю позивача ОСОБА_3 в установленому законом порядку.

Вирішуючи спір, суд також приймає до уваги наступне законодавство.

Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що позивач після смерті матері у встановлений законодавством строк прийняла спадщину і отримала право власності на вказану земельну ділянку, що є підставою для визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянки для обслуговування прийнятого нею у спадщину житлового будинку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 р. право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Таким чином, визнати право власності на успадковане майно, а також захистити своє право власності на нього позивач може лише в судовому порядку.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у постанові від 22 вересня 2021 року (справа № 227/3750/19).

Суд приймає до уваги, що позивач отримала відмову нотаріуса в оформленні права власності на земельну ділянки в порядку спадкування за заповітом у зв`язку із відсутністю відповідних документів. Отже, у позивача відсутня можливість оформити в нотаріальному порядку своє право власності на земельну ділянку. Вказане є підставою для визнання за позивачем права власності на вказану земельну ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті матері.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 328, 392, 1218, 1268 ЦК України, ст. ст. 259, 263-265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0545 га, кадастровий номер 1414100000:01:010:1311, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію цього заочного рішення направити відповідачам в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачами протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О. Соловйова