Решение № 128003495, 10.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2025 року № 320/5274/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби морського та річкового транспорту та судноплавства України

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби морського та річкового транспорту та судноплавства України, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 31 050,00 грн.;

- стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 70 446,64 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2022 у справі № 640/301/21 Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України має сплатити користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 31 050,00 грн., а також суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 70 446,64 грн.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав їх необгрунтованості.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 у справі було відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 09.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадєження.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

02.06.2020 між Державною службою морського та річкового транспорту України та позивачем укладено контракт № 04 «Про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» (далі - Контракт).

01.12.2020 відповідно наказу Державної служби морського та річкового транспорту України «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено з посади начальника Відділу внутрішнього аудиту з 05.12.2020.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2022 у справі № 640/301/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 01 грудня 2020 року №623-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту Державної служби морського та річкового транспорту України, поновивши дію контракту від 02 червня 2020 року №04 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Стягнуто з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 05 грудня 2020 року по 30 травня 2022 року в розмірі 496 800,00 грн.

Стягнуто з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 суму компенсаційний виплат - відшкодування витрат на відрядження згідно наказу від 24 вересня 2020 року №64-ВД у розмірі 2 590,86 грн.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Звернуто до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту Державної служби морського та річкового транспорту України, поновивши дію контракту від 02 червня 2020 року №04 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Звернуто до негайного виконання судове рішення в частині стягнення з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 28 350,00 грн.

Відповідно до наказу Адміністрації судноплавства від 01.07.2022 № 267-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », позивача поновлено на посаді начальника Відділу внутрішнього аудиту з 05.12.2020 та виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 28 350 гривень 00 копійок (двадцять вісім тисяч триста п`ятдесят гривень 00 копійок).

Вказаний наказ був доведений до відома ОСОБА_1 листом Адміністрації судноплавства від 01.07.2022 №651/08/14-22.

В подальшому, згідно із наказом Адміністрації судноплавства від 01.07.2022 № 268-к «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Відділу внутрішнього аудиту 04.07.2022 відповідно до абзацу другого частини першої статті 85 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до наказу Адміністрації судноплавства від 06.10.2023 № 137-п «Про виплати ОСОБА_1 », виданого на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 року у справі № 640/301/21 ОСОБА_1 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, у розмірі 468 450,00 грн. з урахуванням наказу Адміністрації судноплавства від 01.07.2022 № 267-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » відшкодовані витрати на відрядження згідно наказу Державної служби морського і річкового транспорту України від 24.09.2020 № 64-вд «Про відрядження» у розмірі 2590,00 грн.

Вказаний наказ був доведений до відома ОСОБА_1 листом Управління персоналу Адміністрації судноплавства від 07.10.2022 № 106/08/22.

Вважаючи свої права порушеними, у зв`язку із затримкою виконання рішення суду та затримкою розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень частини сьомої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно статті 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, е обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Змістом частини першої та другої статті 255 КАС України встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, так у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, законодавцем встановлено, що примусове виконання рішень суду покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У частині другій статті 117 КЗпП вказано, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Cтаття 2 Закону України «Про оплату праці» виначає структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плата, що є винагородою за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата, що є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, закріплене, має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог частини 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статтею 5 КАС України, встановлено, що право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до вимог частини 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

VI. Оцінка суду

Відносно позовних вимог в частині стягнення з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 31 050,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно положень частини сьомої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно статті 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Судом встановлено, що повний текст рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2022 у справі № 640/301/21 було проголошено в судовому засіданні за участі представника відповідача - Тополь О.М.

Зазначеним рішенням суду звернуто до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту Державної служби морського та річкового транспорту України, поновивши дію контракту від 02 червня 2020 року №04 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до наказу Адміністрації судноплавства від 01.07.2022 № 267-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », позивача поновлено на посаді начальника Відділу внутрішнього аудиту з 05.12.2020 та виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 28 350 гривень 00 копійок (двадцять вісім тисяч триста п`ятдесят гривень 00 копійок).

Вказаний наказ був доведений до відома ОСОБА_1 листом Адміністрації судноплавства від 01.07.2022 №651/08/14-22.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №640/301/21, що набрали законної сили, встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати який має застосовуватись для визначення розміру середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 1350,00 грн./день.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Кількість робочих днів за період затримки відповідачем виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі (за період з 31.05.2022 по 30.06.2022 включно) складає 23 робочі дні, а саме: у травні - 1 робочий день (31.05.2022), у червні - 22 робочі дні, усього за 23 робочі дні (1+22=23).

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що розмір середнього заробітку, який має бути виплаченим відповідачем у зв`язку із затримкою виконання ним рішення суду про поновлення позивача на роботі складає 31050,00 грн (1 350,00 грн./день х 23 дні = 31 050,00 грн). Таким чином позовні вимог в зазначеній частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 70 446,64 грн. суд зазначає таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи № 640/301/21 було встановлено, що згідно з наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 24.09.2020 № 64-ВД позивача було відряджено до м. Ізмаїл з 27.09.2020 року по 01.10.2020 року включно, що за результатами цього відрядження позивачем було оформлено та надано відповідачу звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт на загальну суму 2 590,86 грн.

На день звільнення позивачу не виплачено відшкодування на відрядження у розмірі 2 590,86 грн., що підтверджується листом Державної служби морського та річкового транспорту України від 29.12.2020 року № 7878/06/15-20.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2022 у справі № 640/301/21 було стягнуто з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 суму компенсаційний виплат - відшкодування витрат на відрядження згідно наказу від 24 вересня 2020 року №64-ВД у розмірі 2 590,86 грн.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач вказує на те, що останньому несвоєчасно здійснені відшкодування витрат на відрядження у розмірі 2590,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем було видано наказ від 06.10.2022 № 137-к «Про виплати ОСОБА_1 згідно з яким позивачу мав бути виплачений як середній заробіток за час вимушеного прогулу, викликаного його незаконним звільненням.

14 жовтня 2022 року на картковий рахунок позивача у АТ Комерційний банк «Приватбанк» від відповідача поступила виплата у розмірі 377 102,23 грн.

Згідно службової записки від 21.03.2023 № 1678/05/17-23 до УДКС у Шевченківському районі м. Києва бюджетні зобов`язання за КЕКВ 2250 «Видатки на відрядження» на суму 2590,86 грн. були подані відповідачем 18.10.2022, платіжне доручення за № 1303 щодо виплати присуджених позивачу судом витрат на відрядження було подано відповідачем до УДКС у Шевченківському районі м. Києва 29.12.2022 та виконане 30.12.2022 року.

Таким чином, позивач вважає, що у даному випадку періодом затримки розрахунку при звільненні є період з 05.07.2022 по 30.12.2022, і тривалість цього періоду складає 128 робочих днів (19 р.д. за період з 05.07.2022 по 31.07.2022 включно + 23 р.д. у серпні + 22 р.д. у вересні + 21 р.д. у жовтні + 22 р.д. у листопаді + 21 р.д.у період з 01.12.2022 по 29.12.2022 включно = 128 р.д).

Суд не погоджується з наведеними доводами позивача та зазначає таке.

Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, е обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Змістом частини першої та другої статті 255 КАС України встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, так у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому, процесуальним законодавством встановлено, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Так, згідно частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, законодавцем встановлено, що примусове виконання рішень суду покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У частині другій статті 117 КЗпП вказано, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №640/301/21 за позовом ОСОБА_1 задоволено частково, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022, рішення суду залишено без змін, розміру відшкодування за час затримки орган, який виніс рішення по суті спору не визначив.

За результатом розгляду, поданої Адміністрацією судноплавства апеляційної скарги. Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 20.09.2022 у справі № 640/301/21. Вступна та резолютивна частина якої надійшла до Адміністрації судноплавства 21.09.2022 (вхідний №7125/0/7-22), відповідно до резолютивної частини якої, якою рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2022 залишено без змін.

Таким чином, враховуючи, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №640/301/21 за наслідком перегляду в апеляційному порядку набрало законної сили 20.09.2022, при цьому вступна та резолютивна частина постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 (вхідний №7125/0/7-22) надійшла на адресу відповідача 21.09.2022, у останнього із цієї дати виник обов`язок з його виконання.

14 жовтня 2022 року на картковий рахунок позивача у АТ Комерційний банк «Приватбанк» від відповідача поступила виплата у розмірі 377 102,23 грн.

Таким чином, суд вважає, що періодом затримки розрахунку при звільненні є період з 22.09.2022 по 13.10.2022, і тривалість цього періоду складає 16 робочих днів.

Подією, з якою пов`язана виплата позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, є дата його звільнення, визначена у наказі відповідача від 01.07.2022 № 268-к, тобто 04.07.2022 року.

Відтак, розрахунковим періодом, у даному випадку, є травень-червень 2022 року, упродовж яких позивач перебував у вимушеному прогулі через незаконне звільнення та не отримував заробітної плати.

Таким чином, розрахунок належної позивачу до виплати суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має здійснюватись з установленого позивачу посадового окладу.

Згідно з розрахунковим листком позивача за липень 2022 року розмір його посадового окладу складає 12 500,00 грн.

Сумарний розмір посадового окладу позивача за два місяці складає 25 000,00 грн. (12 500,00 грн/міс. х 2міс. = 25000,00 грн.).

Число робочих днів у зазначеному вище розрахунковому періоді складає 16 робочих днів.

Розмір моєї середньоденної заробітної плати у розрахунковому періоді складає 568,12 грн/день (25 000 грн / 44 р. дні = 568,12 грн/день).

Кількість робочих днів за період затримки відповідачем розрахунку при звільненні (з 22.09.2022 по 13.10.2022 включно) складає 16 робочих днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку, який має бути виплаченим позивачу відповідачем у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні складає 9 089,92 грн. (568,12 грн/день х 16 дні = 9 089,92 грн).

Відносно посилань позивача, що згідно службової записки від 21.03.2023 № 1678/05/17-23 до УДКС у Шевченківському районі м. Києва бюджетні зобов`язання за КЕКВ 2250 «Видатки на відрядження» на суму 2590,86 грн. були подані відповідачем 18.10.2022, платіжне доручення за № 1303 щодо виплати присуджених позивачу судом витрат на відрядження було подано відповідачем до УДКС у Шевченківському районі м. Києва 29.12.2022 та виконане 30.12.2022 року суд вважає на потрібне зазначити таке.

Позивач у своїй заяві зазначає, що «компенсаційні виплати» та «відшкодування витрат на відрядження» є тотожними поняттями.

Однак з таким твердженням погодитись не можливо з огляду на наступне: стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плата, що є винагородою за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата, що є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, поняття «компенсаційні виплати» не включає та не є тотожним поняттю «відшкодування витрат на відрядження»,

Суд зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

При цьому, оскільки відшкодування витрат на відрядження не входить до складу заробітної плати, у випадку затримки такої виплати у роботодавця не виникає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановленої ст. 117 КЗпП України.

Так, право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, закріплене, має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Окрім цього, відповідно до вимог частини 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статтею 5 КАС України, встановлено, що право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до вимог частини 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими в частині.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 1017,40 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 508,70 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (код ЄДРПОУ: 41886120, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 31 050,00 (тридцять одна тисяча п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (код ЄДРПОУ: 41886120, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9 089,92 (дев`ять тисяч вісімдесят дев`ять) грн. 92 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (код ЄДРПОУ: 41886120, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 508,70 (п`ятсот вісім) грн. 70 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.