Решение № 127998535, 09.06.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1699/25

Провадження № 2/638/3009/25

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Щепіхіної В. В.,

за участю секретаря судового засідання Луценка Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщеннізали судовихзасідань Шевченківськогорайонного судум.Харковавпорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінпром Маркет»звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 ,в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 1482663 в розмірі 29 298 гривень 00 копійок, з яких: 10 000 гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою боргу, 19 298 гривень 00 копійок заборгованість за відсотками, судовий збір в розмірі 2 422 гривень 40 копійок грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 гривень 00 копійок.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог посилається на те, що20.02.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1482663, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів в розмірі 1,99% в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Того ж дня, позикодавець на виконання п.1 Договору позики № 1482663 від 20.02.2021 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 10 000 гривень 00 копійок шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК «Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку), так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. 26.10.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2610, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 1482663 від 20.02.2021 року. 03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 1482663 від 20.02.2021 року. Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором ТОВ «Фінпром Маркет», яке набуло право вимоги за договором позики на підставі договору факторингу.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.02.2025 року відкрито провадження в цивільній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Зачепіло З. Я. надано суду відзив на позовну заяву, в якому просила позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» в частині повернення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково, а саме не заперечує проти задоволення позову в частині повернення по договору позики № 1482663 від 20.02.2021, тіла кредиту в розмірі 10 000,00 грн, відсотків в розмірі 2 370,00 грн. В іншій частині позовних вимог просила відмовити. Представник позивача просила врахувати здійснені ОСОБА_1 платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 4 582,00 грн. Також, зазначила, що витрати на професійну допомогу значно завищені.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» надано суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що відзив грунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Направив до суду заяву про розгляд справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі з урахуванням заперечень, викладених у відзиві на позовну заяву.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК Україниу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що 20 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 1482663 шляхом підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором BOWB5yBh1z, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів».

Відповідно до п. 1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики.

Згідно з п. 2 договору позики, сума позики 10 000 грн, строк договору 30 днів, процентна ставка (базова)/день становить 1,99 %. Дата надання позики20.02.2021 року, дата повернення22.03.2021 року. Орієнтовна загальна вартість позики12 370,00 грн.

Пунктом 4 договору позики встановлено, що проценти нараховуються щоденно, включаючи дату отримання та повернення на залишок позики.

Згідно з п. 4.1 договору позики позичальник ознайомився на сайті http://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбаченаст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до п. 4.2 договору позики позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті позикодавця, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації йому зрозумілі.

Пунктом 5 договору позики передбачено, що цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положеньЗУ «Про електронну комерцію»договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Інші умови правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною договору (п. 10 договору позики).

За змістом статей626,628 Цивільного кодексу Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1статті 639 Цивільного кодексу Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).

Згідност. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що договір позики між сторонами був укладений в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК УкраїнитаЗакону України «Про електронну комерцію»відповідає вимогам закону.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 1статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин 1, 2статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Нормоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписамистатті 12 цього законупередбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимогзаконів України «Про електронні документи та електронний документообіг»та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріали справи містять докази того, що при підписанні договору позики ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором BOWB5yBh1z.

На підтвердження правомірності нарахування процентів за договором позивачем надано Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в редакції, затвердженій рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» протокол № 11/02/2021 від 11.02.2021 року. Вказаним документом, визначені, зокрема відповідальність сторін за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри, порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме цю редакцію Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, наявна у справі роздруківка Правил належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позикодавця), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджується висновками у постановах Верховного Суду України і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Так, Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»№ 7-рп/2013 від 11.07.2013 року (справа №1-12/2013) зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Згідно листа № 14/01/25-5 від 14.01.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з метою надання вичерпної інформації щодо даних, які підтверджують видачу на банківські карти клієнтів онлайн-позик, право вимоги яких відступлено, надає наступну інформацію, зокрема: прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , № договору позики - 1482663, № платежу6ccc3f9d-ccd2-4aef-8886-2f72f9d69056.

Згідно довідки № КД-000005715/ТНППвід 09.01.2025 року ТОВ «ФК «Фінекспрес», яка надана ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «ФК «Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (Рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензії від 27 квітня 2023 року №21/764-рк), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 1) дата 20.02.2021; 2) номер платежу 6ccc3f9d-ccd2-4aef-8886-2f72f9d69056; 3) сума 10 000,00 грн; 4) отримувач ОСОБА_1 -ЕПЗ номер № НОМЕР_2 . Оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Відповідно до копії платіжної інструкції/операції 6ccc3f9d-ccd2-4aef-8886-2f72f9d69056 від 20.02.2021 року, отримувачем є платіжний інструмент НОМЕР_2 . Деталі транзакції: сума10 000 гривень 00 копійок, дата та час прийняття до виконання20.02.2021 року, дата та час здійснення операції20.02.2021 року, номер замовлення12572661, ідентифікатор еквайраf66f512a-049b-4bd6-930b-bae077eb1069, ідентифікатор платіжного пристрою - f66f512a-049b-4bd6-930b-bae077eb1069.

Суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву стороною відповідача не заперечується ні факт укладення вищевказаного договору позики, ні факт належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_2 , а також надходження на дану картку позичкових коштів у сумі 10 000 гривень 00 копійок, на підставі Договору позики № 1482663 від 20.02.2021 року.

Верховним Судом України в постанові від 24 лютого 2016 року за № 6-50цс16 наголошується, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі вищевказаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За вказаних обставин, суд вважає, що позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» доведено факт укладення між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 , договору позики № 1482663 від 20.02.2021 року, а також отримання відповідачем ОСОБА_1 на підставі вказаного договору позичкових коштів в сумі 10 000 гривень 00 копійок.

За приписами п.1 ч.1ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згіднозі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1ст. 1077 ЦК Українивизначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідност. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» («Клієнт») та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» («Фактор») укладено Договір факторингу № 2610.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору факторингу, за цим договором фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток №1 до цього договору), в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (Право Вимоги).

Згідно п. 1.2 вказаного Договору факторингу, для уникнення сумнівів, сторони домовились, що укладаючи цей договір фактор не бере на себе будь-яких договірних зобов`язань клієнта щодо кредитних договорів, окрім права вимоги та стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного Договору факторингу, клієнт, на підставі даного договору, з врахуванням п.5.2 цього договору, відступає фактору, а фактор набуває права вимоги, та зобов`язується сплатити клієнту ціну продажу згідно розділу 6 цього договору. З моменту відступлення прав вимоги, всі гарантії, надані боржниками щодо портфеля заборгованості, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги фактору переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та неоплачених боржниками процентів та всі способи забезпечення зобов`язань, пов`язані з портфелем заборгованості.

Згідно п. 5.2 вказаного Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього договору.

26 жовтня 2021 року клієнтом - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та фактором - ТОВ «Фінансова компанія необхідних кредитів» підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передачі Реєстру Заборгованостей за договором факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 26 жовтня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1482663 від 20.02.2021 року у загальній сумі 33 880,00 гривень 00 копійок, з яких: 10 000 гривень 00 копійоксума заборгованості за тілом; 23 880 гривень 00 копійоксума заборгованості по процентам за користування.

03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» («Клієнт») та ТОВ «Фінпром Маркет» («Фактор») укладено Договір факторингу № 030423-ФК.

Згідно п. 1.1 вказаного Договору факторингу, за цим договором фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток №1 до цього договору), в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (Право Вимоги).

Відповідно до п. 1.2 зазначеного Договору факторингу, для уникнення сумнівів, сторони домовились, що укладаючи цей договір фактор не бере на себе будь-яких договірних зобов`язань клієнта щодо кредитних договорів, окрім права вимоги та стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Згідно п. 5.1 вказаного Договору факторингу, клієнт, на підставі даного договору, з врахуванням п.5.2 цього договору, відступає фактору, а фактор набуває права вимоги, та зобов`язується сплатити клієнту ціну продажу згідно розділу 6 цього договору. З моменту відступлення прав вимоги, всі гарантії, надані боржниками щодо портфеля заборгованості, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги фактору переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та неоплачених боржниками процентів та всі способи забезпечення зобов`язань, пов`язані з портфелем заборгованості.

Відповідно до п.5.2 зазначеного Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього договору.

03 квітня 2023 року клієнтом - ТОВ «Фінансова компанія управлення активами» та фактором - ТОВ «Фінпром Маркет» підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передачі Реєстру Заборгованостей за договором факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року.

Відповідно до Реєстру Заборгованості від 03 квітня 2023 року до Договору факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1482663 від 20.02.2021 року у загальній сумі 33 880,00 гривень 00 копійок, з яких: 10 000 гривень 00 копійоксума заборгованості за тілом; 23 880 гривень 00 копійоксума заборгованості по процентам за користування.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Договором позики № 1482663 від 20.02.2021, складеного ТОВ «Фінпром Маркет» за період з 20 лютого 2021 року по 27 січня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором у строки, визначені договором, щодо повернення кредиту та нарахованих процентів належним чином не виконав, зокрема, 21.03.2021 року здійснив лише одну оплату на погашення процентів в розмірі 2 291,00 грн, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в загальній сумі 29 298 гривень 00 копійок, з яких: 10 000 гривень 00 копійокзаборгованість за тілом позики; 19 298 гривень 00 копійок заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

Відповідно до положень п. 2 Договору позики № 1482663 від 20.02.2021 року: строк позики (строк договору) становить 30 днів; дата повернення позики (останній день) 22.03.2021 року.

За умовами договору сторони встановили строк кредитування до 22.03.2021 року, однак ТОВ «Фінпром Маркет» просить суд стягнути з відповідача проценти за користування позичковими коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку по 20.06.2021 року включно, при цьому у позовній заяві, як на підставу правомірності нарахування процентів у період з 21.02.2021 року по 20.06.2021 року, посилається на положення п. 4.2 Договору позики та п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які затверджені рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» протокол № 11/02/2021 від 11.02.2021 року.

Згідно п. 6.5 вказаних Правил, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожен день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Разом з тим, Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які затверджені рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» протокол № 11/02/2021 від 11.02.2021 року, що додані позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» до позовної заяви, не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , у тому числі і у виді електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, положення п. 4.2 вищевказаного договору позики, не містить інформації про те, що відповідач ОСОБА_1 ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ саме із Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які затверджені рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» протокол № 11/02/2021 від 11.02.2021 року, що додані позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» до позову та що ці правила, станом на день укладення договору позики, взагалі містили умови щодо сплати позичальником відсотків за понадстрокове користування позичковими коштами.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» не доведено належними та допустимими доказами, що сторонами договору позики № 1482663 від 20.02.2021 року погоджено нарахування відсотків за понадстрокове користування отриманими у позику коштами, тобто після 22.03.2021 року.

Подібні правові висновки щодо недоведення позивачем факту погодження певних умов у кредитних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року №6-2320цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №460/4070/18-ц (провадження №61-9156св20), від 13 травня 2021 року у справі №359/4430/18 (провадження №61-17911ск19), що судом застосовуються у конкретній справі з метою дотримання положень ч.4ст.263 ЦПК України.

Оскільки Договором позики № 1482663 від 20.02.2021 року визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом даного строку первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» мав право нараховувати відповідачу ОСОБА_1 передбачені цим договором проценти.

Згідно п. 3 вказаного Договору позики, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 10 000 гривень 00 копійок, яка у строк кредитування не повернута, узгодженої процентної ставки за день, яка визначена у п. 2 договору позики, а саме 1,99% в день, та строку кредитування (строку договору) тривалістю 30 днів, відповідач ОСОБА_1 мав сплатити проценти за Договором позики № 1482663 від 20.02.2021 року в сумі 5 970 гривень 00 копійок (з розрахунку: 10 000 гривень 00 копійок х 1,99% / 100% = 199 гривень 00 копійок сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами; 199 гривень 00 копійок х 30 днів (строк дії договору) = 5 970 гривень 00 копійок. Проте, 21.03.2021 року відповідачем на погашення процентів сплачено 2 291,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування позикою у сумі 3 679 гривень 00 копійок.

Щодо вимоги відповідача врахувати здійснені ним платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 4 582,00 грн суд зазначає, що на підтвердження вказаних оплат не надано жодного доказу, а тому відсутня можливість встановити, куди саме розподілилися вказані кошти (на тіло кредиту чи на відсотки).

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач взятих на себе зобов`язань за вищевказаним договором позики, у строки, встановлені цим договором, належним чином не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики № 1482663 від 20.02.2021 року в загальному розмірі 13 679 гривень 00 копійок, з яких: 10 000 гривень 00 копійоксума заборгованості за основною сумою боргу; 3 679 гривень 00 копійок сума заборгованості за відсотками.

Відповідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 579932346.1 від 27.01.2025, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 422 гривні 40 копійок.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» підлягають частковому задоволенню, відтак, відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог.

Так, 13 679 гривень 00 копійок відповідає 46,69% від заявленої ціни позову29 298 гривень 00 копійок, отже саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача (46,69% від 2 422 гривні 40 копійок становить 1 131 гривню 02 копійки).

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4,5 ст. 137 ЦПК України).

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

01 листопада 2024 року між адвокатом Ткаченко Ю. О. та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір № 01-11/2024 про надання правничої допомоги.

У вказаному договорі визначено загальний предмет договору та загальні формулювання правової допомоги, яка надається адвокатом.

Згідно п. 4.1 вказаного Договору, за надання правничої допомоги у відповідності до положень даного договору клієнт сплачує адвокату винагороду у нижчезазначеному розмірі: вид правничої допомоги - вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви, категорія боржниківфізичні особи, розмір винагороди адвоката500 гривень 00 копійок за одну справу (спрощене позовне провадження/малозначна справа); вид правничої допомоги - підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі (клієнт самостійно подає позовну заяву до суду у зручний для клієнта спосіб в електронній або письмовій формі, категорія боржниківфізичні особи, розмір винагороди адвоката3000 гривень 00 копійок за одну справу (спрощене позовне провадження/малозначна справа); вид правничої допомогипідготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника за договором позики у малозначних справах в електронній формі за посередництвом Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (адвокат самостійно подає позовну заяву від імені клієнта, як представник), категорія боржниківфізичні особи, розмір винагороди адвоката7000 гривень 00 копійок за одну позовну заяву (спрощене позовне провадження/малозначна справа); вид правничої допомогипідготовка/складання відповіді на відзив на позовну заяву у малозначній справі, категорія боржниківфізичні особи, розмір винагороди адвоката 2000 гривень 00 копійок за одну справу (спрощене позовне провадження/малозначна справа).

Відповідно до п. 4.2 зазначеного Договору, за послуги, надані адвокатом, клієнт протягом 10 календарних днів з моменту підписання Акту про приймання-передачі наданої правничої допомоги (Додаток №2 до цього Договору) та отримання від адвоката відповідного рахунку, сплачує винагороду на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, шляхом безготівкового перерахування клієнтом на поточний рахунок адвоката, вказаний в цьому договорі.

Як вбачається з Акту №1-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02 грудня 2024 року за Договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року, який складений адвокатом Ткаченко Ю. О. та ТОВ «Фінпром Маркет», за період з 01 листопада 2024 року по 02 грудня 2024 року послуги з правничої допомоги надані адвокатом якісно і повному обсязі, зокрема по боржнику ОСОБА_1 : надана послуга - вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви, вартість наданої послуги500 гривень 00 копійок; надана послуга - підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі (клієнт самостійно подає позовну заяву до суду у зручний для клієнта спосіб в електронній або письмовій формі, вартість наданої послуги3 000 гривень 00 копійок.

Відповідно до платіжної інструкція кредитного переказу коштів № 579930913.1 від 12 грудня 2024 року, ТОФ «Фінпром Маркет» перерахувало ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 157 000 гривень 00 копійок, як оплата згідно акту №1-П приймання наданої правничої допомоги від 02 грудня 2024 року за Договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року без ПДВ.

Пунктами 1, 2, 3 частини другоїстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 740/1004/22, провадження № 61-2675св23).

Відповідно дост. 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогамист. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін доЦПК Українизаконодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормамиЦПК України. Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У Постанові ОП КГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що у розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечувала щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу. Зазначила, що при визначенні розміру відшкодування за надання юридичних послугнеобхідно враховувати, що справа не складає значного публічного інтересу та не є складною.

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги у конкретній цивільній справі, суд констатує, що представником позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження факту надання адвокатом відповідного виду правничої допомоги.

Суд також зазначає, що сума в розмірі 3 500 гривень 00 копійок за надані послуги правничої допомоги є неспіврозмірною виконаній адвокатом роботі, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі доказами, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

З огляду на викладене, суд враховуючи принципи співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2 000 гривень 00 копійок.

Водночас, положеннями п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема,у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначено, що відшкодування позивачу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 283/2791/19 (провадження № 61-17477св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 705/2550/16-ц (провадження № 61-17349св20).

З огляду на те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача заборгованості у загальному розмірі 29 298 гривень 00 копійок, проте судом позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено частково, в розмірі 13 679 гривень 00 копійок, що складає 46,69% від ціни позову, тому з відповідача на користь позивача, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 933 гривні 80 копійок (2000 х 0,4669).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 13 679 гривень 00копійок,з яких:10000(десятьтисяч)гривень заборгованість заосновною сумоюборгу;3679гривень 00копійок сума заборгованостіза відсотками.Крім того із відповідача на користь позивача слід стягнути 933 гривні 80 копійок витрат на професійну правничу допомогу, та 1 131 гривню 02 копійки судового збору, що визначенийпропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.7,10,12,13,76,81,258,259,263-265,273-274,279,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, м. Ірпінь, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) заборгованість за договором позики № 1482663 від 20 лютого 2021 року в розмірі 13679 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: 10 000 (десять тисяч) гривень заборгованість за основною сумою боргу; 3 679 (три тисячі шістсот сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, м. Ірпінь, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1 131 (одна тисяча сто тридцять одна) гривня 02 копійки та на професійну правничу допомогу в розмірі 933 (дев`ятсот тридцять три) гривні 80 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. В. Щепіхіна