Решение № 127989463, 03.04.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/1101/23

провадження № 2/361/649/24

03.04.2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2025 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк звернулося до суду з позовом, у якому, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 04 вересня 2008 року в загальному розмірі 4496 грн. 49 коп.

В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк, яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТКБПриватБанк або Банк), у зв`язку з чим відповідач підписала анкету-заяву №б/н від 04 вересня 2008 року, відповідно до якої вона отримала кредит у розмірі 2800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 (далі Позичальник або Клієнт) підтвердила свою згоду на те, що ця анкета-заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складає між нею і Банком договір про надання банківських послуг (далі кредитний договір).

АТКБПриватБанк взяті на себе зобов`язання за цим кредитним договором виконало, надало Позичальникові кредит у зазначеній сумі. Проте своїх зобов`язань за даним договором відповідач належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 має перед Банком заборгованість за вказаним кредитним договором на загальну суму 35642 грн. 97 коп., з яких: 2441 грн. 63 коп. заборгованість за тілом кредиту, 32951 грн. 34 коп. заборгованість за відсотками, 250 грн. заборгованість по пені.

Оскільки учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, Банк просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 4496 грн. 49 коп., з яких 2441 грн. 63коп. заборгованість за тілом кредиту, 834 грн. 05 коп. заборгованість за простроченими відсотками, 1220 грн. 81 коп. заборгованість по пені.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити позов повністю. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем її проживання, про причини неявки суд вона не повідомила, відзив на позов до суду не подавала.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 04 вересня 2008 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернулася до АТКБПриватБанк, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, де зазначена процентна ставка за користування кредитним лімітом 30% із розрахунку 360 днів у році, згідно із якою Банк надав їй кредит у розмірі 2800 грн.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею дана анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона належним чином зобов`язується виконувати зазначені Умови та правила надання банківських послуг.

При укладенні цього договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно із якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позивачем АТКБПриватБанк свої зобов`язання за кредитним договором виконано, відкрито відповідачу ОСОБА_1 картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 2800 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я Позичальника.

Із наданої Банком виписки з карткового рахунку видно, що відповідач користувалася отриманими кредитними коштами, здійснювала платежі, періодично частково погашала кредит.

Разом з тим, у порушення умов договору та вимог закону свої зобов`язання за вказаним вище кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала.

Із наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 04 вересня 2008 року вбачається, що станом на 30 листопада 2023 року внаслідок невиконання належним чином відповідачем своїх зобов`язань за цим договором, ОСОБА_1 має перед АТКБПриватБанк заборгованість за даним договором на загальну суму 35642 грн. 97 коп., з яких: 2441 грн. 63 коп. заборгованість за тілом кредиту, 32951 грн. 34 коп. заборгованість за відсотками, 250 грн. заборгованість по пені.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч. 1 ст. 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

У ч. 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, у даному випадку позивач АТКБПриватБанк.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, у зв`язку з чим Банк має підтвердити, що на момент укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

АТКБПриватБанк, звертаючись до суду з цим позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, крім заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2441 грн. 63 коп., просить також стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за відсотками в розмірі 834 грн. 05 коп. та заборгованість по пені в розмірі 1220 грн. 81 коп.

Судом встановлено, що АТКБПриватБанк свої зобов`язання за укладеним сторонами кредитним договором №б/н від 04 вересня 2008 року виконало, надало ОСОБА_1 кредит у визначеному договором розмірі, проте остання у порушення вимог закону та умов договору своїх зобов`язань за цим договором належним чином не виконує, повернення кредиту та сплату процентів не здійснює.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що вимоги АТКБПриватБанк про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2441 грн. 63 коп. та заборгованості за простроченими процентами в розмірі 834 грн. 05 коп. ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Що стосується інших, заявлених АТКБПриватБанк вимог, зокрема, щодо стягнення із Позичальника на користь Банку заборгованості за пенею, суд дійшов наступних висновків.

У ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У підписаній сторонами анкеті-заяві №б/н від 04 вересня 2008 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір та порядок нарахування, крім розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 04 вересня 2008 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, які є невід`ємними частинами цього кредитного договору, виписку по рахунку Позичальника, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видачу кредитних карток.

Також до матеріалів справи долучена довідка про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтвердження того, що саме ці Умови та правила і витяг із Тарифів розуміла відповідач, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання Позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо розміру сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначених у цих документах розмірах та порядку нарахування, що додані Банком до позовної заяви.

Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15 вказав на те, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити та вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд вважає, що у даному випадку до правовідносин, що виникли між сторонами, неможливо застосувати положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТКБПриватБанк з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення Банку до суду із даним позовом. Кредитор міг додати до позовної заяви Витяги з Тарифів і Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяги із Тарифів і Умов та правил не можуть розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовій формі відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання Позичальником договірних зобов`язань.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які розміщені на офіційному веб-сайті АТКБПриватБанк за посиланням https://privatbank.ua/terms/ Архів договорів не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, оскільки вони не містять інформації щодо особистого підпису Позичальника на документах, якими Банк обґрунтовує свої вимоги.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка, Стандарт), якщо такі Умови не містять підпису Позичальника, викладена Верховним Судом України у постанові від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15.

До позовної заяви позивачем долучена довідка про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду, проте вказана довідка не може бути підставою для стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку сум заборгованості за пенею, оскільки вказана довідка містить лише підпис особи без ініціалізації, не зазначено прізвище, ім`я та по-батькові підписанта, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, який укладено сторонами 04 вересня 2008 року шляхом підписання анкети-заяви №б/н.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 26 травня 2021 року у справі №207/345/20.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі №342/180/17 за подібним позовом АТКБПриватБанк до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом викладено правовий висновок про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У ч. 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТКБПриватБанк суми заборгованості за пенею в розмірі 1220 грн. 81 коп. відсутні, тому позов у цій частині вимог задоволенню не підлягає.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №б/н від 04 вересня 2008 року щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконує, суд дійшов висновку, що позов АТКБПриватБанк підлягає задоволенню лише частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором №б/н від 04 вересня 2008 року в загальному розмірі 3275 грн. 68 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2441 грн. 63 коп. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 834 грн. 05 коп., в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений Банком при подачі позову судовий збір у розмірі 2684 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 265, 280 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,на користьАкціонерного товариствакомерційного банкуПриватБанк,код ЄДРПОУ14360570,заборгованість закредитним договором№б/нвід 04вересня 2008року в3275(тритисячі двістісімдесят п`ять)грн.68коп.та судовийзбір урозмірі 2684(дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дутчак І. М.