Решение № 127983609, 10.06.2025, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

10.06.2025 2-а/394/4/25

394/539/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2025 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді: Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про адміністративне правопорушення, зокрема свої вимоги мотивувала тим, що 17 травня 2025 року о 17:18 годині інспектор сектору поліцейської діяльності смт Новоархангельськ Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, лейтенант поліції Семенина Василь Васильович, виніс постанову Серії ЕНА № 4754015 від 17.05.2025 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У постанові зазначено, що під час керування автомобілем та здійснення маневру повороту позивачка не увімкнула світловий покажчик повороту відповідно до напрямку руху, чим порушила пункт 9.2.б Правил дорожнього руху України. На підставі цього рішення було накладено адміністративний штраф у розмірі 510 гривень.

Позивачка категорично не погоджується з постановою про накладення адміністративного стягнення, винесеною інспектором сектору поліцейської діяльності смт. Новоархангельськ Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, лейтенантом Семениною Василем Васильовичем, оскільки під час її складання було грубо порушено встановлену законодавством процедуру розгляду адміністративних правопорушень. Вважає постанову серія ЕНА № 4754015 від 17.05.2025 року неправомірною з огляду на наступне.

Процедура розгляду справи була фактично проведена без участі позивачки та з грубим порушенням її процесуальних прав. Зокрема, їй не було надано можливості скористатися правом на захист, не було роз`яснено її права відповідно до вимог чинного законодавства, а також відсутня була будь-яка підготовка до розгляду справи.

Крім того, у процесі розгляду справи не були досліджені докази, не були розглянуті клопотання позивачки, не заслухані особи, які беруть участь у справі, а також не були допитані свідки чи очевидці події. Таким чином, поліцейським грубо порушено вимоги статей 278 та 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), що регламентують порядок розгляду адміністративних справ і забезпечення права особи на захист.

Окрім цього, сама постанова не містить посилань на належні і допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП. В постанові відсутні будь-які показання свідків, результати роботи технічних приладів або засобів, офіційні документи чи інші матеріали, що могли б обґрунтувати висновок про її вину.

У графі № 7 постанови серія ЕНА № 4754015 від 17.05.2025 року зазначається лише, що до постанови додається інформація про те, що «проводилась безперервна відеозйомка на нагрудну бодікамеру номер 1», при цьому більше ніяких інших доказів або матеріалів, що підтверджують провину позивачки, не надано.

Враховуючи вищезазначене, позивачка вважає, що постанова є неправомірною, прийнятою з порушенням процедури та без належного доказового підґрунтя, що робить її підставою для оскарження в судовому порядку.

Також вагомим аргументом незгоди позивачки є те, що поліцейський не пред`явив їй свого службового посвідчення у встановленому законом порядку, а зробив це лише після її прямої вимоги. Це свідчить про неповагу до прав позивачки та порушення службових стандартів.

Крім того, під час прохання позивачки надати докази щодо факту вчинення нею адміністративного правопорушення - а саме, фото- або відеофіксацію - поліцейський відійшов до службового автомобіля і через декілька хвилин повернувся, показавши відеозапис з особистого мобільного телефону. На цьому відео було зафіксовано момент, коли автомобіль позивачки вже здійснює поворот, проте не було жодних ознак або підтверджень порушення правил дорожнього руху, зокрема, не було видно, що позивачка не увімкнула світловий покажчик повороту.

Жодною нормою матеріального права не передбачено застосування працівником поліції особистого мобільного телефону для фіксації факту порушення правил дорожнього руху. Відеозйомка може здійснюватися виключно за допомогою спеціальних технічних засобів, офіційно затверджених та закріплених відповідно до вимог інструкції.

Отже, показаний позивачці поліцейським відеозапис з особистого мобільного телефону не відповідає встановленим нормам і не може бути визнаний як допустимий доказ у справі, що ставить під сумнів правомірність постанови.

Таким чином, відеозаписи, зроблені працівниками поліції з особистих мобільних телефонів, не можуть бути належними та допустимими доказами у справах про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху і не можуть розглядатися судом як доказ.

Висновки про наявність чи відсутність в діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та доказів.

При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні, допустимі, достовірні та достатні докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Позивачка не погоджувалась із вчиненням нею адміністративного правопорушення, однак, незважаючи на це, окрім постанови про накладення адміністративного стягнення, жодних інших процесуальних документів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, не було складено та оформлено.

В даній справі, під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, коли позивачкою оспорювалося допущене порушення та адміністративне стягнення, що на неї накладалося, уповноважена посадова особа органу поліції була зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП.

Саме по собі описання в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.

Постанові передує фіксація адміністративного правопорушення шляхом належного документування або іншого допустимого способу, що має підтверджувати факт його вчинення. Без наявності таких доказів саму постанову не можна вважати підтвердженням правопорушення, адже вона є лише актом реакції органу влади на встановлені обставини.

Таким чином, опис складу правопорушення в постанові не замінює доказову базу та не підтверджує фактичний факт порушення, що потребує належного і всебічного доказування у встановленому законом порядку.

Позивачка просить суд скасувати постанову серії ЕНА №4754015 від 17.05.2025 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, телефонограмою повідомила суд про неможливість явки в судове засідання, розгляд справи просила проводити за її відсутності, заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надіслала суду відзив, якому зазначила, що 17.05.2025 о 17:00:16 інспектором СПД № 3 (смт Новоархангельськ) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Семениною Василем Васильовичем за порушення п. 9.2.б. ПДР України, а саме здійснюючи маневр повороту з вул. Слави на вул. Пушкіна в смт Новоархангельськ водій не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку, було зупинено транспортний засіб «Nissan Juke» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача.

В подальшому, поліцейським відносно позивача було винесено оскаржувану адміністративну постанову про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 (п`ятсот десять) грн.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 9.2.б. ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Отже, у взаємозв`язку з вчиненим позивачем адмінправопорушенням та диспозицією вказаної норми вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення ним правил дорожнього руху, а саме: порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінив всі обставини справи установлюючи під час розгляду справи, докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Тому вважає, що стягнення застосоване без порушення в межах санкції частини 2 статті 122 КУпАП, за якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства.

На підтвердження законності складання відносно позивача адміністративної постанови серії ЕНА № 4754015 від 17.05.2025, у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VI1I та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, до матеріалів адміністративної справи додано відео-фіксацію вчинення безпосереднього правопорушення 17.05.2025 року, за яким позивачем, будучи водієм транспортного засобу ««Nissan Juke» д.н.з. НОМЕР_1 , було порушено вимоги п. 9.2.б. ПДР України, ч. 2 ст. 122 КУпАП зі службової бодікамери.

Також, хочемо зазначила, що відповідно до ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова серії ЕНА № 4754015 від 17.05.2025 року містить всі вимоги, визначені КУпАП. Згідно графи 7 «До постанови додаються», зазначено технічний засіб, на який здійснювалася відео фіксація.

За таких обставин, достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами, одним з яких є фото чи відеозапис.

Встановивши вищевказані обставини, доходить до висновку, що постанова серії ЕНА № 4754015 від 17.05.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно позивача, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих поліцейському, у спосіб, що передбачені Конституцію України та чинним законодавством України, за наявністю в діях позивач складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі.

Крім того, представник відповідача надіслала суду клопотання в якому зазначила, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку зі своєю не обґрунтованістю.

ГУНП в Кіровоградській області були надані всі пояснення, а також докази по справі щодо правомірності винесеної (оскаржуваної) адміністративної постанови про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене просила подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без виклику сторін та відмовити в задоволенні позову.

Суд вважає, що справу можливо розглянути за відсутності сторін на підставі наявних в ній письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Ч. 1 ст. 286 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

29.05.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Ст. 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Ч. 1 ст. 7 КУпАП вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Дана норма кореспондується в ч. 1 ст. 6 КАС України відповідно до якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В ст. 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості.

В розумінні ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З постанови, складеної відносно позивачки слідує, що 17.05.2025 року о 17.00 год. в селищі Новоархангельськ по вул. Слави, 35 позивачка керуючи автомобілем та здійснюючи маневр повороту з вул. Слави на вул. Пушкіна в селищі Новоархангельськ не увімкнула світловий покажчик повороту відповідного напрямку чим порушила п. 9.2 б ПДР України, їй інкриміновано вчинення порушення визначеного ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Диспозиція ст. 122 КУпАП сформульована, у формі бланкетної норми права, тобто норми права, яка не містить певних правил поведінки, зазначені правила встановлюються органами держави.

Зазначені в ній порушення (правила поведінки) регламентуються в Правилах дорожнього руху України.

Зокрема в пункті 9.2 б) ПДР України визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідальність настає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Об`єктом правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП щодо нашої ситуації, є порушення правил користування попереджувальними сигналами (покажчиками повороту).

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП прямий умисел або необережність.

Суб`єктом правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є особа, яка керує транспортним засобом.

Згідно із положенням ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

В розрізі поняття ст. 1 Закону України «Про поліцію» Національна поліція - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Завданнями поліції відповідно до ст. 2 Закону України «Про поліцію» є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої.

Ст. 3 Закону України «Про поліцію» наголошує на тому, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

В п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху. В ч. 2 зазначеної статті наголошується, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З цього вбачається, що працівник поліції повинен всіляко сприяти в реалізації прав суб`єктом, щодо якого у нього є певні застереження.

Аналізуючи вищезазначені норми матеріального та процесуального права, приходжу до наступного висновку, адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП вчиняється з прямим умислом, або з необережності.

Ст. 258 КУпАП містить випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а саме протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п`ятою статті 116, частиною третьою статті 1162, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Разом з тим суд відмічає, що доказ повинен бути відносним та допустимим. Відносний доказ - це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. Допустимим доказом є доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами.

Суду були надані для дослідження відеозапис складання поліцейськими постанови по справі про адміністративне правопорушення, проте на вказаному відеозаписі відсутній момент вчинення позивачкою самого адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень частин 2, 3 та 4 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, суд приходить до переконливого висновку, що відповідач у справі діяв не на підставах та не у спосіб визначений законом, зокрема на це вказує, що ним не було надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження винуватості позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Підстава закриття в справі про адміністративне правопорушення у разі відсутності складу адміністративного правопорушення регламентована в п. 6 ст. 247 КУпАП.

Ч. 3 ст. 286 КАС визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Наведені в мотивувальній частині рішення обставини дають суду підстави вважати, що відповідачем не доведено факту вчинення адміністративного правопорушення позивачкою, а тому справа щодо неї підлягає закриттю, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 19, 62 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 3, 35 Закону України «Про поліцію», ст. ст. 1, 7, 9, 10, 121, 247, 251, 258, 276, 283 КУпАП, ст. ст. 5, 6, 229, 242, 246, 250, 268, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управлінняНаціональної поліціїв Кіровоградськійобласті про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову серії ЕНА № 4754015 від 17.05.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченеч. 2 ст. 122 КУпАП,відносно ОСОБА_1 закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст. 286 КАС України та розділом ІІІ глави 1 КАС України протягом 10 /десяти/ днів до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: