№ 127981664, 06.06.2025, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/364/25

провадження № 3/631/222/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2025 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазькогорайонного судуХарківської областівід відділенняполіції №3Харківського районногоуправління поліції№ 1Головного управлінняНаціональної поліціїв Харківськійобласті надійшовадміністративний матеріал,складений відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 288481, складеного 02 квітня 2025 року поліцейським відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Попсуйшапкою Ігорем Сергійовичем, убачається, що 02 квітня 2025 року близько 11 години 35 хвилин в селищі Нова Водолага, площа Кооперативна, будинок № 32, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив зупинку транспортного засобу у зоні дії знаку 3.34, чим порушив підпункт 8.4 Правил дорожнього руху. В ході перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія і вже притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (постанова ББА 635276 від 05 березня2025 року), чим вчинив повторне порушення протягом року пункту 2.1 «А» Правил дорожнього руху.

Як зазначено у протоколі, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.1 «А» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також доНововодолазького районногосуду Харківськоїобласті відвідділення поліції№ 3Харківського районного управлінняполіції №1Головного управлінняНаціональної поліціїв Харківськійобласті надійшовадміністративний матеріал,складений відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 839050, складеного 17 травня 2025 року інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Ткачовим Максимом Володимировичем, убачається, що 17 травня 2025 року близько 16 години 05 хвилин в селищі Нова Водолага, по вулиці Кооперативній, поблизу будинку № 3-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_3 , не маючи посвідчення водія категорії «В», тобто не мав права керувати таким видом транспортного засобу. Правопорушення вчинено повторно протягом року, притягувався до відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (постанова ББА № 635276 від 05 березня 2025 року), від керування транспортним засобом відсторонений.

Як зазначено у протоколі, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.1 «А» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 червня 2025 року відповідно до положень статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначені вище матеріали об`єднані в одне провадження та присвоєно справі єдиний унікальний № 631/364/25 (провадження № 3/631/22/25).

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнав в повному обсязі, підтвердив обставини вчиненого, як зазначено у протоколах, зазначив, що дійсно повторно протягом року керував автомобілем не маючи посвідчення водія відповідної категорії. У скоєному щире розкаявся та запевнив суд, що у подальшому буде запобігати вчиненню правопорушень Правил дорожнього руху, просив суворо не карати.

Суддя, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушенняадміністративне правопорушення (проступок) це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннямистатті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями283,254 Кодексу України про адміністративні правопорушення.У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявстановлено, що доказами в справі проадміністративне правопорушенняє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюютьсяпротоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих,свідків, висновкомексперта, речовими доказами, показаннями технічних приладівта технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючимив автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом провилучення речей і документів, а також іншими документами.

Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 2.1 «А» Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Стаття 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобам.

Особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами (пункт 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340.

Відповідно до пункту 6 вищенаведеного Положення право на керування транспортними засобами надається особам, які досягли:

шістнадцятирічного віку - категорії А1, А;

вісімнадцятирічного віку - категорії В1, В, С1, С;

дев`ятнадцятирічного віку - категорії BE, C1E, СЕ;

двадцятиоднорічного віку - категорії D1, D, D1E, DE, Т.

Як убачається із змісту диспозиції частини 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає в повторному протягом року вчинення порушень, передбаченихчастинами другою четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (частина 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (частина 3статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (частина 4статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

З матеріалів справи убачається, що протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 288481 від 02 квітня 2025 року та серії ААД № 839050 від 17 травня 2025 року, складені за керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом без відповідних документів на право керування таким транспортним засобом.

Слід також зауважити, що будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколах серії ЕПР1 № 288481 від 02 квітня 2025 року та серії ААД № 839050 від 17 травня 2025 року, ОСОБА_1 ані в протоколах, ані в окремих поясненнях не зазначив; останній не висловлював те, що не згоден із встановленими відносно нього фактами керування транспортним засобом без відповідних документів на право керування таким транспортним засобом.

Вказані протоколи про адміністративне правопорушення складені уповноваженими державними особами і в порядку передбаченому чинним законодавством. Дії осіб, які його складали, ОСОБА_1 не оскаржувалися, а саме: позовної заяви до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, заяв до правоохоронних органів в порядку, передбаченомуКримінальним процесуальним кодексом України, останній не подавав.

Окрім визнаннясвоєї провини,факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбаченого частиною 5 статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується даними, що містяться у:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 288481, складеного 02 квітня 2025 року поліцейським відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Попсуйшапкою І. С., який особисто підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень;

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 839050, складеного 17 травня 2025 року інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Ткачовим М. В., який особисто підписаний ОСОБА_1 , без будь-яких зауважень з наданням пояснень «не мав посвідчення водія»;

- письмових пояснень ОСОБА_1 від 02 квітня 2025 року, який зазначив, що 02 квітня 2025 року об 11 годині 25 хвилин він сів за кермо свого автомобіля марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , який придбав у ОСОБА_2 не маючи взагалі посвідчення водія, щоб поїхати до центру селища Нова Водолага, придбати квіти батькові на могилу, оскільки було 3 роки з дня його загибелі. Приїхавши до центру селища Нова Водолага, зупинився по вулиці Кооперативній в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка транспортного засобу заборонена». ОСОБА_1 зазначив, що даний знак він бачив, але вирішив зупинитись на дві хвилини, щоб купити квіти. Крім того, останній додав, що 05 березня 2025 року у відношенні нього уже було винесено постанову серії ББА № 635276 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- карті обліку адміністративного правопорушення, з якої вбачається, що 05 березня 2025 року о 19 годині 20 хвилин в селищі Нова Водолага по вулиці Васильківського, будинок № 1, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом при повороті ліворуч не ввімкнув світлові покажчики повороту, при перевірці документів було встановлено, що останній не мав права керування даним видом транспортного засобу. В адміністративній справі 05 березня 2025 року прийнято рішення про накладення стягнення на ОСОБА_1 за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4408000 від 02 квітня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керування транспортним засобом без реєстраційних документів на транспортний засіб;

- копії постанови серії ББА № 635276 від 05 березня 2025 року, винесеної поліцейським відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Пугачовим Євгеном Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладанням адміністративного стягнення у розмірі 3400 гривень 00 копійок.

Крім того, у судовому засіданні були досліджені та відтворені відеозаписи з автомобільного відеореєстратора 70mai Dash Cam Pro Plus A500, інвентаризаційний номер 1113057442-8, портативного відео реєстратора ТЕСSAR BDС-53-02, інвентаризаційний номер 1113057280-5, на яких відображено перебіг подій, що мали місце 02 квітня 2025 року, зокрема, як працівники поліції під`їжджають до автомобіля марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , який здійснив зупинку у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». При спілкуванні працівників поліції з водієм, яким виявився ОСОБА_1 , останні попросили надати посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 повідомив, що не отримував посвідчення, тобто не мав права керування транспортними засобами на момент зупинки. Також було встановлено, що ОСОБА_1 протягом 2025 року вже притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушенняадміністративне правопорушення. Після чого працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення пункт 2.1 «А» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, у судовому засіданні були досліджені та відтворені відеозаписи з портативних відеореєстраторів ТЕСSAR BDС-53-02, інвентаризаційний номер 1113057280-2, ТЕСSAR BDС-53-02, інвентаризаційний номер 1113057280-4 (2), на яких відображено перебіг подій, що мали місце 17 травня 2025 року, а саме спілкування працівників поліції з водієм транспортного засобу марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_3 , особу якого встановлено як ОСОБА_1 . Під час спілкування, ОСОБА_1 повідомив, що не отримував посвідчення, тобто не мав права керування транспортними засобами на момент зупинки. Також було встановлено, що ОСОБА_1 вже притягувався у 2025 році до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення. Крім того, працівниками поліції було встановлено, що у відношенні ОСОБА_1 02 квітня 2025 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення пункту 2.1 «А» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також, на вищевказаних відеозаписах зафіксовано процес складання протоколу за порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, зокрема, пункту 2.1 «А», за що передбачена відповідальності за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Приймаючи доуваги вищенаведенідані,які містятьсяв матеріалахсправи,а такожпояснення особи,відносно якоївирішується питанняпро притягненнядо адміністративноївідповідальності,про визнаннясвоєї провини,з урахуваннямвсіх обставинсправи,суд приходитьдо висновку,що діїводія ОСОБА_1 не відповідаливимогам Правилдорожнього руху,зокрема пункту2.1«А»,а отжев діяхостаннього міститьсясклад адміністративногоправопорушення,відповідальність заяке передбаченачастиною 5статті 126Кодексу Українипро адміністративніправопорушення,тобто керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення повністю доведена.

Доказів на спростування даних, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення судді не надано.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до частини 2 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

В якості обставини, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, суддя вбачає щире каяття ОСОБА_1 .

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 у судовому засіданні не встановлено.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суддя зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша репресивно-каральна («штрафна») полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція запобіжно-виховна тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Статтею 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєних адміністративних правопорушень, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з урахуванням вимог статей 34, 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, згідно зі статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» та пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 № 340.

Як роз`яснивПленум Верховного Суду України у абзаці 3 пункту 28 своєї Постанови № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Аналогічний правовийвисновок відображенийколегією суддівДругої судовоїпалати Касаційногокримінального судуу складіВерховного Судуу постановівід 22січня 2019року прирозгляді справиз єдинимунікальним № 708/40/18 (провадження № 51-7569км18).

Отже, правові підстави для призначення додаткового покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у даному випадку відсутні.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 4059-IX від 19 листопада 2024 року «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 7, 9, 23, 34, 35, 36, 40-1, частиною 5 статті 126, 245, 256, частиною 2 статті 268, статтями 277, 279, 280, 283 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірідвох тисяччотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) електронне адміністрування податку), без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортних засобів.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі (81600 гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Т. М. Трояновська