Постановление суда № 127963370, 09.06.2025, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1956/25

провадження № 2-сз/619/6/25

УХВАЛА

іменем України

09 червня 2025 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Овсянніков В.С., розглянувши заяву представника Моторного (транспортного)страхового бюроУкраїни Бурець Катерини Василівни про поверненнясудового збору, -

В С Т А Н О В И В:

МТСБУ було подано позов до Дергачівського районного суду Харківської області до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Справу було передано до Овруцького районного суду Житомирської області за підсудністю.

30.05.2025 МТСБУ звернулось до Дергачівського районного суду Харківської області із заявою про повернення судового збору.

В заяві МТСБУ вказує, що ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 07.05.2025 провадження у справі було закрито у зв`язку із відсутністю предмету спору, а також відмовлено у поверненні судового збору, оскільки він був сплачений до Дергачівського суду.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тобто цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Відповідно до частин першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

При цьому наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21).

МТСБУ вказує, що ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 07.05.2025 провадження у справі було закрито.

Проте як вбачається з цієї ухвали, провадження не було закрито, а позовну заяву було повернуто позивачу на підставі п. 3 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Окрім того, ухвалою від 07.05.2025 дійсно було відмовлено у поверненні судового збору, але не з тих підстав, які зазначає МТСБУ сплата збору на реквізити Дергачівського районного суду Харківської області, а з інших зазначення у квитанції в якості відповідача ОСОБА_2 замість реального відповідача ОСОБА_1 .

В подальшому, замість апеляційного оскарження цієї ухвали або подання іншого клопотання, такого як повернення помилково сплаченого судового збору до Овруцького районного суду Житомирської області, який має розглядати таке питання, позивач подав клопотання про повернення судового збору до Дергачівського районного суду Харківської області, зазначивши у цьому клопотанні відомості, які не відповідають реальним, і не долучивши до нього копію ухвали Овруцького районного суду Житомирської області від 07.05.2025.

Статтею 7Закону № 3674-VI врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина першастатті 7 Закону № 3674-VI "Про судовий збір"). Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір; у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом № 3674-VI); в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ.

Отже, питання повернення судового збору має розглядатись судом, який повернув позовну заяву, тобто Овруцьким районним судом Житомирської області.

Таким чином, дії позивача у виді повторного подання заяви про повернення судового збору до Дергачівського районного суду Харківської області, який не має права її розглядати слід визнати зловживанням своїми правами.

Керуючись ст.ст. 44, 258-260 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Визнати заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України від імені якого діє представник позивача за довіреністю Бурець Катерина Василівна, про повернення судового збору у цивільній справі 619/1956/25 - зловживанням процесуальними правами.

Заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України від імені якого діє представник позивача за довіреністю Бурець Катерина Василівна, про повернення судового збору у цивільній справі 619/1956/25 - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. С. Овсянніков