Постановление суда № 127932691, 03.06.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/5434/24

Провадження № 1-кп/201/428/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі: судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041650000568 від 03.04.2024 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, не одруженого, утриманців не маючого, з середньою освітою, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Прокурором подане письмове клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 на 60 днів, посилаючись на тяжкість обвинувачення і ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечив, повідомив про відсутність наміру переховуватися від суду, запевнив про відшкодування шкоди потерпілому.

Суд, заслухавши учасників процесу, вважає, що обвинуваченому слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Так, відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

Встановлено, що у судові засідання обвинувачений ОСОБА_3 не прибував, хоча належним чином був повідомлений про нього, про причини неявки суду не повідомив. Тричі суд виносив ухвалу про привід, однак вони не виконані. Відповідно до трьох рапортів співробітників поліції ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 відсутній, по телефону їм повідомив, що знаходиться поза межами м. Дніпра.

16.01.2025 ОСОБА_3 оголошений у розшук.

03.06.2025 ухвала про розшук виконана, ОСОБА_3 доставлений до суду.

Суд виходить з того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років, що загрожує йому у разі визнання винуватим у інкримінованому йому злочині.

Тому, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_3 , на переконання суду, може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі. Тим більш, що він з 26.09.2024 року у судові засідання не приходив, у зв`язку з чим був оголошений у розшук.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, прокурором не доведено.

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд кримінального провадження, а перебування ОСОБА_3 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Щодо застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Згідно із ч. 5ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість)Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвнесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст.182КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи особу підозрюваного, обґрунтованість підозри і встановлені ризики, тяжкість кримінального правопорушення, розміру завданого збитку, суд вважає, що застава у межах, визначених п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та вважає за необхідне визначити її розмір у 40 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку обвинувачений чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти, при цьому у випадку внесення застави суд покладає на нього певні обов`язки.

На думку суду, застава у зазначеному розмірі цілком здатна забезпечити виконання належної процесуальної поведінки обвинуваченим та може гарантувати виконання ним покладених на нього обов`язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що, у разі сплати його, обвинувачений вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, тому у співставленні з існуючими ризиками призначає заставу у зазначеному розмірі.

Визначений розмір застави, на переконання суду, в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розгляду кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.

Керуючись ст. ст. 177,178, 183, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_3 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів тобто до 01 серпня 2025 року включно.

ОСОБА_3 взяти під варту в залі суду негайно.

ОСОБА_3 визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120,00 грн, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 слід негайно звільнити з-під варти.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою-заставодавцем на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172.

У разі внесення вказаної застави покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- не відлучатися із м. Дніпра без дозволу суду;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи;

- за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки, в разі внесення застави, покладаються на ОСОБА_3 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України (застава, домашній арешт, тримання під вартою) та може бути накладено грошове стягнення.

Роз`яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність заст. 382 КК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1