Постановление суда № 127926096, 04.06.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/11692/24

№ 1-кп/183/1389/25

04 червня 2025 року м. Самар

Колегія суддів Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу на домашній арешт або визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 42024042030000098 від 05.07.2024 стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Партизани Генічеського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,

в с т а н о в и л а :

У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 42024042030000098 від 05.07.2024 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під ватрою на 60 днів, без права внесення застави, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні та продовженні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 заперечував проти продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, посилаючись на необґрунтованість клопотання прокурора, оскільки жодних об`єктивних даних, які би свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні не надано. Вважає, що доводи, на які посилається прокурор, виключно припущеннями. Також додав, що ОСОБА_7 примирився з потерпілим, під час судового засіданні при допиті потерпілого попросив у нього вибачення, а також через своїх родичів відшкодував йому завдану шкоду. У зв`язку з чим просив змінити своєму підзахисному ОСОБА_7 запобіжний захід на домашній арешт або визначити альтернативний запобіжній захід у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи клопотання сторін кримінального провадження, дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питаннядоцільності продовженнятримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою,суд виходитьз того,що останнійобвинувачується увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.189КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_7 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання останнього винуватим у пред`явленому обвинувачені; ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки останні не допитані судом; та ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого кримінального правопорушення і є особою, яка офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність постійного й достатнього законного джерела доходу.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального провадження.

Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що підтверджень наявності в ОСОБА_7 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_7 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.

Суд бере до уваги відомості про наявність у ОСОБА_7 місця проживання, а також міцні соціальні зв`язків в місці його постійного проживання, оскільки останній має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак вказані обставини з урахуванням вищевикладеного, не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід.

Судом також враховується перебування ОСОБА_7 на лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку з ЧМТ-забоєм головного мозку 2 ст., проблемами зору, які підтверджуються медичною документацією. Водночас, як з урахуванням вищевикладеного, так і того, що це лікування відбувалося у 2018 та 2022 роках, суд не може визнати вказані обставини достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід.

Захисником ОСОБА_6 будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.

Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України покладає на слідчого суддю, суд обов`язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Зокрема, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України).

Втім, з урахування конкретних обставин цього кримінального провадження, зокрема, що під час судового засіданні при допиті потерпілого ОСОБА_10 обвинувачений ОСОБА_7 попросив у нього вибачення, враховуючи думку самого потерпілого, який прийняв вибачення обвинуваченого та зазначив, що впливу на нього з приводу обставин вчинення кримінального правопорушення не має, а також, що шкода потерпілому відшкодована у повному обсязі, колегія суддів доходить висновку про можливість визначення обвинуваченому розміру застави.

При визначенні розміру застави суд враховує майновий стан обвинуваченого, те що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, якими визначено межі розміру застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину. Однак, суд враховує також і дані про особу обвинуваченого, обставини кримінального правопорушення, ризики, встановлені під час розгляду клопотання, внаслідок чого доходить висновку, що з огляду на характер інкримінованого правопорушення, майнового стану обвинуваченого, а саме, що останній офіційно не працевлаштований, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, застава у межах, встановлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме на рівні мінімальної межі, здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків. Внаслідок чого колегія суддів визначає заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі внесення за обвинуваченого застави, суд вважає, що на обвинуваченого повинні бути покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, відповідно до встановлених ризиків.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 182, 194, 331, 350, 371, 376 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою задовольнити частково.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою до 02 серпня 2025 року.

У задоволенні іншої частини клопотання прокурора відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу на домашній арешт або визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави задовольнити частково.

Визначити заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень 00 копійок, які можуть бути внесені обвинуваченим або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.

Роз`яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному судом розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При внесенні суми застави у визначеному судом розмірі, обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_7 покласти такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області;

- не відлучатися в період з 22.00 до 06.00 без дозволу суду з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , окрім випадків необхідності запобігання загрози життю та здоров`ю, тобто необхідності звернення за медичною допомогою та у зв`язку з можливими заходами під час дії воєнного стану;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де перебуватиме обвинувачений.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи, де перебуватиме обвинувачений, негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити письмово Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі якщо він будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні іншої частини клопотання захисника відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 05 червня 2025 року о 08 годині 10 хвилин.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3