Решение № 127914875, 05.06.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2025 року м. Рівне№460/694/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління праці та соціального захисту населення виконкому Острозької міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Острозької міської ради, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача від 06.09.2024 №1970/01-35-04-24 щодо призначення та виплати позивачу допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 ;

В обґрунтування позову вказує, що 29.07.2024 звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак отримала відмову з підстав пропуску 12-місячного строку звернення за такою виплатою. Зазначає, що пропуск строку звернення із заявою обумовлений перебуванням за кордоном у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Звертаючись до суду позивач вважає оскаржувану відмову протиправною та такою, що порушує її права та інтереси.

Ухвалою судупозовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 є батьком а ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв`язку з агресією російської федерації проти України, була вимушена з дитиною виїхати за межі України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 в м. Каховка народила третю дитину - ОСОБА_2 , актовий запис про народження якого № 113 було вчинено 25 травня 2022 року Каховським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 25.06.2024 року.

Оскільки Каховський район та Каховська міська територіальна громада з лютого 2022 року тимчасово окуповані Російською Федерацією території України, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», в червні 2022 року ОСОБА_1 разом з трьома малолітніми дітьми з метою збереження їх життя та здоров`я, була вимушена евакуюватися через окуповану територію України на територію країни-агресора. Опинившись в РФ, після проходження фільтраційних таборів, позивачку з дітьми випустили до Латвії, звідки, за допомогою волонтерів, вона дісталася до Республіки Польщі, де родина знайшла перший спокійний прихисток. У Польщі ОСОБА_1 з дітьми зареєструвалася як родина, яка потребує тимчасового захисту, проходили курси медичної та психологічної реабілітації після пережитих потрясінь, доглядала за дітьми та вивчала мову, аби мати змогу комунікувати в новому середовищі.

На той час позивач не зверталася до органів соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини, адже вважала, що за місцем реєстрації її проживання в Каховському районі не діють органи та установи державної влади України, через що думала, що реалізувати право на отримання допомоги при народженні дитини в період воєнного стану вона може без будь-яких строкових обмежень.

У Республіці Польща ОСОБА_1 разом із дітьми перебувала до 10 червня 2023 року, коли була знята з обліку в Польщі в зв`язку з виїздом до Норвегії, на підтвердження чого додається копія Повідомлення про виїзд за межі території Республіки Польща щодо ОСОБА_1 з перекладом на українську мову, а також копії повідомлень аналогічного змісту щодо її дітей.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, що датована 29.07.2024, про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом №1970/01-35-04-24 від 06.09.2024 відповідач повідомив наступне: Згідно пункту 12 Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» допомога при народженні дитини призначається за умови, і до звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж 12 календарних місяців після народження дитини Відповідно до вищезазначеного та у зв`язку із порушенням вимог чинного законодавства Вам відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у призначенні допомоги при народженні дитини, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 3 Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону дитинства», з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими законами України.

Приписами ч.1 ст.3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) визначені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.

Відповідно до статей 10, 11 Закону №2811-XII, допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 затверджено "Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми" (далі - Порядок № 1751).

Згідно з п.1 Порядку №1751 цей Порядок визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», зокрема, допомога при народженні дитини (пункти 10-16 цього Порядку).

Пунктом 12 Порядку №1751 також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Так, відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи позивача, є громадянка України, 03.05.2022 нарадила сина, а за призначенням допомоги при народженні дитини позивач звернулася до відповідача у липні 2024 року.

Тобто, позивачем пропущений встановлений законодавством строк 12 календарних місяців, з дати народження дитини для звернення за допомогою при її народженні.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою в межах встановленого строку, оскільки з 22.02.2022 перебувала за межами України, що підтверджується матеріалами справи.

Суд зауважує, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ХІ затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який триває і на теперішній час.

Суд вважає, що ведення в Україні воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, є об`єктивною та виключною обставиною, яка перешкоджала позивачу повернутися в Україну, щоб звернутися до відповідача з заявою за допомогою при народженні дитини в законодавчо визначений строк (12 календарних місяців з дати народження дитини).

При цьому, суд враховує, що у липні 2024 року позивачка звернулася через представника адвоката Сидоренко І.О., до відповідача з відповідною заявою.

Відтак, пропуск позивачкою 12 місячного строку звернення з заявою про виплату допомоги при народженні дитини відбувся з об`єктивних, непереборних, виключних причин, що пов`язані з обставинами (військова агресія російською федерації проти України), які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі позивачки та є дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій. Відтак, зазначені причини визнаються судом поважними.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995р.), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Крім того, наслідки взагалі будь-якої правової поведінки батьків дитини об`єктивно не можуть бути визнані вагомими причинами для позбавлення самої дитини потенційно належних їй грошових виплат від Держави України, у разі належності до громадянства цієї країни.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а, від 07.04.2020 року у справі №226/450/17.

При цьому, передбачене ч.7 ст.11 Закону №2811-XII та п.12 Порядку №1751, положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що даний термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин.

Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу та не перебування за місцем фактичного проживання, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У даній справі сам факт існування у позивача права на отримання соціальної допомоги при народженні дитини не оспорюється сторонами та передбачено діючим законодавством.

Так, відповідачем не спростовано письмовими доказами право позивача на отримання допомоги при народженні дитини.

Керуючись принципом верховенства права, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та встановлених фактичних обставин, позивач має право на призначення допомоги при народженні дитини.

Враховуючи викладене, відмову відповідача у призначенні позивачу виплати допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою, за умови, що пропуск такого строку відбувся з об`єктивних, незалежних від волі позивача причин, не можна визнати обґрунтованою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту виконавчого комітету Острозької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту виконавчого комітету Острозької міської ради від 06.09.2024 №1970/01-35-04-24, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту виконавчого комітету Острозької міської ради призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту виконавчого комітету Острозької міської ради судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 05 червня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення виконкому Острозької міської ради Рівненської області (вул. Князів Острозьких, 22Г,м. Острог,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35800, ЄДРПОУ/РНОКПП 25736647)

Суддя У.М. Нор