Решение № 127902425, 04.06.2025, Березанський районний суд Миколаївської області

04.06.2025

Справа № 469/1331/24

2/469/224/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Якубець С.В.,

учасники справи:

представник позивача - не з`явився,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явилась,

представник відповідача ОСОБА_2 не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Еліт Фінанс до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач 17 вересня 2024 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 49471,47 грн., яка виникла у відповідача за кредитним договором №631165711 від 13 травня 2019 року, укладеним в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» між відповідачем та Акціонерним товариством Альфа Банк, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов"язань за вказаним кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 13 травня 2019 року між АТ Альфа Банк та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631165711; мета кредитудля особистих потреб; ліміт кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн., процентна ставка фіксована26,0% річних; обов`язкових мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною линією, але не менше 50,00 грн.. АТ Альфа Банк виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, відповідач не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 20 вересня 2021 року становить 49471,47 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Просив також стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу.

Ухвалою суду від 19 вересня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача Плачинда К.О. не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовну заяву підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує. Представник позивача Наваренко В.Г. надав суду відповідь на відзив, вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, так як заборгованість відповідача підтверджується у сукупності умовами кредитного договору, виписками, які є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача, та розрахунком заборгованості. Оскільки позивачем разом із позовною заявою надано всі докази, які підтверджують розмір витрат позивача на правничу допомогу, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні витрат на правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини та вимоги, заявлені у позові, зі змісту позову та доданих доказів неможливо встановити реальну суму заборгованості. Так, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом знято коштів з рахунку в сумі 54949,73 грн., внесено коштів 42757,05 грн., різниця складає 12192,68 грн.; з виписки по рахунку вбачається, що первісним кредитором нараховувались комісія за розрахунково-касове обслуговування основної картки, щомісячна комісія за страховий пакет від фінансових ризиків, списання плати за користування послугою СПС-інформування, проте положення оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не містять умов щодо порядку та розміру нарахування комісії та неустойки, тому нарахування заборгованості у розмірі 49471,47 грн. є безпідставним. Витрати за надання правової допомоги у розмірі 9200,00 грн. вважає неспівмірними із складністю справи.

Зважаючи, що сторони виклали свою позицію у направлених до суду заявах по суті справи, повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, але не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні або надати заяви про його відкладення, що не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України вирішив справу без присутності учасників справи.

З матеріалів справи судом встановлено, що 12 травня 2019 року між АТ Альфа Банк та відповідачем укладено договір про надання кредиту шляхом підписання оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до умов даної оферти: мета кредиту - для особистих потреб, ліміт кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн., процентна ставка 26,00% річних, тип процентної ставки - фіксована, обов`язковий мінімальний платіж складає 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50,00 грн., дата сплати ОМП визначається відповідно до умов Додатку №4 до договороу, примірний графік та розрахунок сукупної вартості запропоновано навести в тарифах, які є невід`ємною частиною договору (а.с.5).

У розділі V Інші умови зазначено, що у разі настання відкладальних обставин, що визначені договором, запропоновано застосувати умови Програми Моментальна розстрочка на карту; у розділі ІІІ Додатку №4 до договору визначаються умови Програми, у тому числі такі як строк користування кредитом, комісійні винагороди (у випадку їх наявності).

Відповідач була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту та погодилась з ним, що підтверджується її підписом (а.с.5 на зв.).

Видача кредитнихкоштів відповідачута частковеповернення коштівза кредитомпідтверджені випискоюз особовогорахункувідповідача за періодз 12травня 2019року по21вересня 2021року (а.с.16-20).

20 вересня 2021 року між АТ Альфа-Банк та ТОВ ФК Еліт Фінанс укладено договір факторингу № 3, за умовами якого АТ Альфа-Банк відступило ТОВ ФК Еліт Фінанс за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК Еліт Фінанс прийняло належні АТ Альфа-Банк права вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до договору (а.с.8-12).

Відповідно до виписки з додатку до договору факторингу №3 від 20 вересня 2021 року (а.с.13), ТОВ ФК Еліт Фінанс набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №631165711 від 12 травня 2019 року в сумі 49471,47 грн., у тому числі залишок по тілу кредиту 44413,67 грн., залишок заборгованості за штрафними санкціями 5057,80 грн..

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Долучені до матеріалів справи письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів, а також невиконання відповідачем умов кредитного договору.

Разом з тим, доказів того, що сторонами були погоджені інші умови видачі кредиту, крім зазначених у Оферті на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, у тому числі вказані у розділі V Оферти Додаток № 4 до договору та Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк" позивачем не надано, а тому суд доходить до висновку про безпідставність нарахування позивачем до сплати відповідачеві, відповідно до розрахунку заборгованості та витягу з особового рахунку, комісії за розрахунково-касове обслуговування, щомісячної комісії за страховий пакет від фінансових ризиків, плати за користування послугою SMS-інформування.

Суд також зважає на те, що докази надання відповідачеві таких послуг у матеріалах справи відсутні.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №631165711 від 12 травня 2019 року, за період з 12 травня 2019року по 21 вересня 2021 року заборгованість відповідача становить 49471,47 грн. (а.с.21).

Як вбачається із виписки по особовому рахунку відповідача, позивачем нараховувалась (списувалась) комісія за розрахунково-касове обслуговування основної картки, щомісячна комісія за страховий пакет від фінансових ризиків та за користування послугою СМС-інформування за користування кредитними коштами на загальну суму 17869,56 грн., які підлягають виключенню із загальної суми заборгованості, у зв"язку з чим суд вважає, що розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 49471,47 грн. - 17869,56 грн.= 31601,91 грн.

Власного контррозрахунку заборгованості відповідачем не надано, підстави неврахування у розрахунках необхідності сплати процентів не зазначені, тому посилання відповідача на те, що різниця між знятими коштами 54949,73 грн. та внесеними коштами 42757,05 грн. складає 12192,68 грн. не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 ст.141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У контексті з правовими позиціями ВС та сталої практики ЄСПЛ варто зазначити, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

З урахуванням конкретних обставин справи, яка не є складною, взявши до уваги, що подання позову відбулась позивачем, а не його представником, та що розгляд справи проведений за відсутності учасників справи, суд дійшов до висновку про зменшення суми витрат на правову допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., оскільки саме ці витрати були фактичними і неминучими, а їхрозмір обґрунтованим.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн. при ціні позову 49471,47 грн., судом задоволено вимоги на суму 31601,91 грн., тобто підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь позивача 3028,00 грн.* 31601,91 грн. : 49471,47 грн.= 1934,26 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Еліт Фінанс до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Еліт Фінанс (ІКЮО 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) заборгованість за кредитним договором №631165711 від 12 травня 2019 року всумі 31601,91 грн., судовий збір в сумі 1934,26 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., всього стягнути 36536 (тридцять шість тисяч п`ятсот тридцять шість) гривень 17 копійок.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 04 червня 2025 року.

Суддя: