Решение № 127874736, 22.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 рокуСправа №160/7559/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/7559/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті неотриманих сум пенсій, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунку пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №160/29482/23, і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану її померлим батьком ОСОБА_2 пенсію, нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №160/29482/23.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є рідною донькою померлого пенсіонера ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач пенсії. Позивач вважає, що вона, як донька покійного пенсіонера, має право згідно з частиною 1 статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на одержання сум пенсії, що підлягали йому виплаті і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Однак, листом від 14.02.2025 відповідачем відмовлено у виплаті недоотриманої суми пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_2 . Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

17.03.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Станом на день розгляду справи відповідач до суду з відзивом на позовну заяву не звертався.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб",.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі №160/19987/23, зокрема, визнано протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) у проведенні ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №фд115812 від 27.04.2023 з урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, оформлену листом від 22.06.2023 №29077-23180/С-01/8-0400/23.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №фд115812 від 27.04.2023 з урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 17.01.2025, в якій просила виплатити їй суму пенсії, що підлягала виплаті пенсіонеру ( ОСОБА_2 ), яка залишилася недоодержаною, у зв`язку з його смертю.

Листом від 14.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 17.01.2025 та зазначено, що ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата якої припинена у зв`язку зі смертю.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі №160/19987/23 доплата пенсії ОСОБА_2 складає 321457,25 грн.

Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості за рішенням суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.

Позивач вважаючи таку відмову у виплаті недоодержаної пенсії її померлого батька протиправною звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Статтею 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Відповідно до частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 №3-1затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Абзацом 3 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Відповідно до абз. 1 п. 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Таким чином, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.

Поряд із цим, у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя".

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-VI та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-ІV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

Таким чином, аналіз наведених норм у їх сукупності свідчить, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною ч. 1 ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Як встановлено судом позивач звернулася до пенсійного органу 17.01.2025 про виплату суму пенсії, що підлягала виплаті пенсіонеру ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто в межах строків, встановлених статтею 61 Закону №2262-ХІІ.

При цьому, як вже зазначено судом, до осіб, які мають право на виплату статтею 61 Закону №2262-ХІІ визначено, тих членів його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а також батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Тобто статтею 61 Закону №2262-ХІІ визначено два критерії суб`єктного складу осіб:

- члени сім`ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника;

- батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Представником позивача у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про народження, а зміну дівочого прізвища свідоцтво про шлюб.

При цьому, до матеріалів позовної заяви ані свідоцтво про народження позивачки, ані свідоцтво про шлюб, попри зазначення про це в додатках, не додано.

Також в матеріалах справи відсутні докази спільного проживання позивача ОСОБА_2 на момент його смерті.

Так, представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала на момент смерті разом із батьком, що підтверджується актом обстеження домогосподарства від 22.08.2024 та витягом з Єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.

При цьому, матеріали справи не містять витягу з Єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.

З дослідженого судом акту обстеження домогосподарства від 22.08.2024 судом встановлено, що мешканець кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_3 та мешканець кв. АДРЕСА_4 підтверджують, що ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_5 з 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

З дослідженого судом акту не вбачається склад сім`ї померлого пенсіонера, яка проживала з ним момент смерті.

Щодо твердження про витяг з Єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, суд зазначає, що поняття «реєстрація місця проживання» не є тотожнім поняттю «місце проживання», тобто особа, маючи одне зареєстроване місце проживання, може мати декілька місць проживання.

Тому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач є членом родини померлого пенсіонера, а також спільно з ним проживав.

Таким чином позивач не відповідає критеріям статті 61 Закону №2262-ХІІ, а тому не має право на отримання виплати суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонеру ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, враховуючи, що позивач не є суб`єктом, визначеним ч. 1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ, а також звернувся поза стоками, встановленими ч. 3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ, суд доходить висновку, що права позивача відповідачем не порушенні.

У зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 22.05.2025.

Суддя О.В. Царікова