Решение № 127843774, 03.06.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10177/25

Провадження 2/127/1934/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.08.2024 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договори позики № 2385367 і № 73559335, у відповідності до яких відповідач отримав позику. 14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до боржників, зокрема 08.10.2024 і 23.12.2024 до відповідача за договорами позики № 2385367 від 04.08.2024 в сумі 19 350, 00 гривень і № 73559335 від 04.08.2024 в сумі 13 168, 00 гривень, відповідно. Всупереч умовам вказаних договорів позики відповідач не виконав своїх зобов`язань, заборгованість не погасив. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем нарахування жодних штрафних санкцій не здійснювалось.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про стягнення на його користь з відповідача заборгованості:

- за договором позики № 2385367 від 04.08.2024 в сумі 19 350, 00 гривень, з яких: 6 000, 00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 8, 40 гривень сума заборгованості за відсотками; 12000, 00 гривень пеня; 1341, 60 гривень комісія;

- за договором позики № 73559335 від 04.08.2024 в сумі 13 168, 00 гривень, з яких: 4 000, 00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 176, 00 гривень сума заборгованості за відсотками; 7992, 00 гривень пеня. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою суду від 03.04.2025 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення із ухвалою суду від 03.04.2025 та копією позовної заяви із доданими до неї документами, направлене відповідачу за адресою його місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідач був належним чином повідомленим про розгляд справи. Також, враховуючи положення п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала суду від 03.04.2025 вважається врученою відповідачу 19.04.2025.

У строк, визначений судом ухвалою від 03.04.2025, від відповідача відзив на позов не надійшов.

Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, чи клопотання, від учасників справи на адресу суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

04.08.2024 ОСОБА_1 ознайомився із паспортом споживчого кредиту ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». (а.с. 25-26)

Того ж дня, 04.08.2024, між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2385367, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 6 000, 00 гривень строком на 15 днів - до 18.08.2024. (а.с. 7-10)

Додатком № 1 до вищевказаного договору сторони погодили загальну вартість кредиту для споживача та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит. (а.с. 10зв.-11)

Крім того, 04.08.2024 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73559335, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 4 000, 00 гривень строком на 30 днів - до 02.09.2024. (а.с. 21-23зв.)

Додатком № 1 до вищевказаного договору сторони погодили загальну вартість кредиту для споживача та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит. (а.с. 24-24зв.)

Відповідач підтвердив, зокрема, що він ознайомився на сайтах https://mycredit.ua/ua/documents-license/ та https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами НБУ; до моменту підписання договорів позики вивчив ці договори та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайтах https://mycredit.ua/ua/documents-license/ та https://clickcredit.ua/informaciya, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цих договорів, йому зрозумілі (п. 5.1., п. 5.3. договорів позики).

14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договорами позики № 2385367 і № 73559335. (а.с. 12-19, 27-29)

Зважаючи на те, що вищевказаний договір факторингу було укладено до укладення договорів позики, заборгованість за якими, зокрема, є предметом спору, судом прийнято до уваги, що за цим договором факторингу право вимоги означає права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Так, згідно із п. 1.2. вищевказаного договору факторингу, підписання сторонами та скріплення їх печатками Акту прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прав вимоги заборгованості.

08.10.2024 і 23.12.2024 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було складено вищевказані акти. (а.с. 18, 28)

З витягів із Реєстрів боржників вбачається відступлення ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржника за договорами позики № 2385367 і № 73559335 ОСОБА_1 (а.с. 19, 29)

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно доч. 1 ст. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що умовами договорів позики № 2385367 і № 73559335 від 04.08.2024 передбачено право позикодавця (кредитора) без згоди позичальника передавати права за цими договорами третім особам, але з обов`язковим повідомленням клієнта про відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення (п. 5.5 договорів).

Суду не надано доказів повідомлення відповідача про відступлення прав вимог, однак судом прийнято до уваги, що у відповідності до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Крім того судом встановлено, що законом не встановлено заборону заміни кредитора без згоди боржника у зобов`язаннях по вищевказаних договорах позики.

Доказів того, що вищевказаний договір факторингу визнаний недійсним, суду не надано.

Судом прийнято до уваги, що у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином,після підписання Актів прийому-передачі Реєстрів боржників за вищевказаним договором факторингу, відбулось одиничне, тобто сингулярне правонаступництво. З цього часуТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» стало новим кредитором відповідача за договорами позики № 2385367 і № 73559335 від 04.08.2024.

Позивач вважає, що відповідачем порушено умови вищевказаних договорів, заборгованість за якими підлягає стягненню в примусовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1047 і ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційно-комунікаційноїсистеми,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо волясторін вираженаза допомогоютелетайпного,електронного абоіншого технічногозасобу зв`язку. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо вінпідписаний йогостороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, згідно із статтею 3 вищевказаного Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно дост.12Закону України«Про електроннукомерцію»,якщо відповіднодо актацивільного законодавстваабо задомовленістю сторінелектронний правочинмає бутипідписаний сторонами,моментом йогопідписання євикористання: електронного підпису відповідно до вимог законів України«Про електронні документи та електронний документообіг»та«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»,за умовивикористання засобуелектронного підписуусіма сторонамиелектронного правочину; електронногопідпису одноразовимідентифікатором,визначеним цимЗаконом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договори позики № 2385367 і № 73559335 від 04.08.2024 укладено між фінансовою установою та відповідачем в електронній формі, які було підписано з використанням позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором 326084 і 63368, відповідно, в яких містяться усі істотні умови кредитування.

З алгоритму укладення електронних кредитних договорів слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між сторонами не було б укладено.

При укладенні договорів позики відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер телефону, картку. Саме на вказаний ним номер телефону позивачем було направлено одноразові ідентифікатори, якими відповідач скористався, ввівши у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договори.

Порядок укладення договорів в електронній формі узгоджено сторонами правочинів в п. 21-п. 24 цих договорів.

Отже, судом встановлено, що договори позики № 2385367 і № 73559335 від 04.08.2024 укладено між відповідачем та фінансовою установою в електронній формі.

Суд дійшов висновку, що при укладенні вищевказаних договорів, його сторонами було погоджено усі істотні умови цих договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, пред`являючи вимоги про повернення кредитів (позики), просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками, комісією та неустойку.

З розрахунків заборгованості вбачається, що заборгованість становить:

- за договором позики № 2385367 від 04.08.2024 в сумі 19 350, 00 гривень, з яких: 6 000, 00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 8, 40 гривень сума заборгованості за відсотками; 12000, 00 гривень пеня; 1341, 60 гривень комісія;

- за договором позики № 73559335 від 04.08.2024 в сумі 13 168, 00 гривень, з яких: 4 000, 00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 176, 00 гривень сума заборгованості за відсотками; 7992, 00 гривень пеня. (а.с. 20, 30)

Здійснені позивачем розрахунки заборгованості станом на 28.02.2025 лише констатують суми заборгованості, визначені первісним кредитором, і вказують на відсутність будь-яких нарахувань з моменту укладення договору факторингу позивачем.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, саме позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Саме насуд покладенообов`язок підчас ухваленнірішення вирішити,зокрема:чи малимісце обставини(факти),якими обґрунтовувалисявимоги тазаперечення,та якимидоказами вонипідтверджуються; чиє іншіфактичні дані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього з боку сторони відповідача.

З`ясовуючи обставини, пов`язані із правильністю здійснення розрахунків заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному у ст. 13 ЦПК Українисаме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому відповідач міг би викласти свої заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, не скористався. Відповідачем не оспорювався факт отримання ним позики, а також розмір заборгованості, визначений позивачем. При цьому, судом враховується стандарт доказування «більшої вірогідності».

Оцінюючи наданіпозивачем доказиу їхсукупності,суд прийшовдо висновкупро підтвердженняфакту отриманнявідповідачем позики:

- за договором позики № 2385367 від 04.08.2024 в сумі 6 000, 00 гривень;

- за договором позики № 73559335 від 04.08.2024 в сумі 4 000, 00 гривень.

Відповідачем не спростовано факт отримання ним позики за вищевказаними договорами, а також розмір заборгованості, визначений позивачем за тілом кредиту (позикою).

Належних доказів того, що відповідач здійснював погашення тіла кредиту (позики) за вищевказаними договорами, матеріали справи не містять.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту (позикою):

- за договором позики № 2385367 від 04.08.2024 в сумі 6 000, 00 гривень;

- за договором позики № 73559335 від 04.08.2024 в сумі 4 000, 00 гривень.

Також позивач просив суд стягнути із відповідача заборгованість по відсотках за користування позикою:

- за договором позики № 2385367 від 04.08.2024 в сумі 8, 40 гривень;

- за договором позики № 73559335 від 04.08.2024 в сумі 1 176, 00 гривень.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозивач має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у відповідності до умов кредитного договору.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом прийнято до уваги і строк кредитування, визначений умовами вищевказаних договорів позики, і порядок нарахування відсотків за користування позикою.

Як вбачається з умов договору позики № 2385367 від 04.08.2024, сторони цього правочину погодили строк кредитування 15 днів (до 18.08.2024) і узгодили нарахування процентів як за користування кредитом в межах цього строку кредитування 0, 01 % з другого дня користування позикою до дати її повернення, а також 1, 50 % - денна процентна ставка, так і за «користування кредитом» поза межами строку кредитування, тобто передбачили відповідальність за порушення грошового зобов`язання 5, 00 % на добу від суми кредиту.

Також, як вбачається з умов договору позики № 73559335 від 04.08.2024, сторони цього правочину погодили строк кредитування 30 днів (до 02.09.2024) і узгодили нарахування процентів як за користування кредитом в межах цього строку кредитування 0, 98 % на добу від суми кредиту, так і за «користування кредитом» поза межами строку кредитування, тобто передбачили відповідальність за порушення грошового зобов`язання - 2, 70 % на добу від суми кредиту.

Так, у відповідності до умов вищевказаних договорів відсотки за користування позиками становлять:

- за договором позики № 2385367 від 04.08.2024:

за період з 05.08.2024 до 18.08.2024:

6000, 00 гривень х 0, 01 % х 14 днів = 8, 40 гривень;

- за договором позики № 73559335 від 04.08.2024:

за період з 04.08.2024 до 02.09.2024:

4000, 00 гривень х 0, 98 % х 30 днів = 1 176, 00 гривень.

Належних доказів того, що відповідач сплачував відсотки за користування позиками за вищевказаними договорами, матеріали справи не містять.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по відсотках за користування позиками:

- за договором позики № 2385367 від 04.08.2024 в сумі 8, 40 гривень;

- за договором позики № 73559335 від 04.08.2024 в сумі 1 176, 00 гривень.

Крім того, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за комісією за договором позики № 2385367 від 04.08.2024 в сумі 1341, 60 гривень.

Пунктом 2.4 вищевказаного договору передбачено сплату одноразової комісії за надання позики в розмірі 22, 36 % від суми наданої позики, що у грошовому виразі становить 1341, 60 гривень.

Згідно ізч.2ст.8Закону України«Про споживчекредитування» дляцілей обчисленняреальної річноїпроцентної ставкивизначаються загальнівитрати заспоживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Таким чином,Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Доказів того, що комісія за надання позики за вищевказаним договором була сплачена відповідачем, матеріали справи не містять. Відповідачем дані обставини не спростовано.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за комісією за надання позики за договором № 2385367 від 04.08.2024 в сумі 1341, 60 гривень.

Також позивач просив стягнути на його користь з відповідача пеню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України, зокрема сплата неустойки.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 18 договорів позики договори позики № 2385367 і № 73559335 від 04.08.2024, якщо сума позики, зазначена у п. 2 цих договорів не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, як у даному випадку, за користування позикою понад встановлений договорами строк позикодавець має право, у випадку невиконання позичальником умов цих договорів, нараховувати пеню в розмірі, визначеному у п. 2 договорів (договір № 2385367 5 % за день; договір № 73559335 2, 7 % за день), за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Водночас,у відповідностідо ч.2і ч.3ст.21Закону України«Про споживчекредитування» удоговорахпро споживчийкредит пеняза невиконаннязобов`язання щодоповернення кредитута процентівза нимне можеперевищувати подвійноїоблікової ставкиНаціонального банкуУкраїни,що діялау період,за якийсплачується пеня,та неможе бутибільшою за15відсотків сумипростроченого платежу. Сукупнасума неустойки(штраф,пеня)та іншихплатежів,що підлягаютьсплаті споживачемза порушеннявиконання йогозобов`язань напідставі договорупро споживчийкредит,не можеперевищувати половинисуми,одержаної споживачемза такимдоговором,і неможе бутизбільшена задомовленістю сторін. Сукупнасума неустойки(штраф,пеня)та іншихплатежів,що підлягаютьсплаті споживачемза порушеннявиконання йогозобов`язань напідставі договорупро споживчийкредит,загальний розміркредиту заяким неперевищує розміруоднієї мінімальноїзаробітної плати,не можеперевищувати розміруподвійної суми,одержаної споживачемза такимдоговором,і неможе бутизбільшена задомовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Крім того,згідно ізп.18розділу «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі триває.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахована позивачем неустойка:

- за договором позики № 2385367 від 04.08.2024 в сумі 12000, 00 гривень;

- за договором позики № 73559335 від 04.08.2024 в сумі 7992, 00 гривень

стягненню із відповідача не підлягає.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі від 03.04.2025 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи наведене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення на його користь з відповідача заборгованості:

- за договором позики № 2385367 від 04.08.2024 в сумі 7 350, 00 гривень, з яких: 6 000, 00 гривень заборгованість по позиці; 8, 40 гривень заборгованість по відсотках за користування позикою; 1341, 60 гривень заборгованість за комісією за надання позики;

- за договором позики № 73559335 від 04.08.2024 в сумі 5 176, 00 гривень, з яких: 4 000, 00 гривень заборгованість по позиці; 1 176, 00 гривень заборгованість по відсотках за користування позикою,

що разом становить 12526, 00 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за договором позики № 2385367 від 04.08.2024 в сумі 12000, 00 гривень і за договором позики № 73559335 від 04.08.2024 в сумі 7992, 00 гривень, слід відмовити, оскільки такі вимоги, враховуючи вищевикладене, є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 3028, 00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.03.2025. (а.с. 45)

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1166, 40 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (38, 52 %). Решту судового збору в сумі 1861, 60 гривень слід залишити за позивачем.

До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідач не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших судових витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Отже, доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

Враховуючи вищенаведене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні довірчі послуги», Законом України «Про споживче кредитування», ч. 1 ст. 1, п. 3 і п. 6 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-519, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 633, 634, 638, 639, 1046, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ч. 1 і ч. 2 ст. 1050, ч. 1 і ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055, ст.ст. 10561, 1077-1082, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:

- за договором позики № 2385367 від 04.08.2024 в сумі 7 350, 00 гривень, з яких: 6 000, 00 гривень заборгованість по позиці; 8, 40 гривень заборгованість по відсотках за користування позикою; 1341, 60 гривень заборгованість за комісією за надання позики;

- за договором позики № 73559335 від 04.08.2024 в сумі 5 176, 00 гривень, з яких: 4 000, 00 гривень заборгованість по позиці; 1 176, 00 гривень заборгованість по відсотках за користування позикою,

що разом становить 12526, 00 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 1166, 40 гривень.

Судовий збір в сумі 1861, 60 гривень залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів»: ЄДРПОУ 35625014; місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Рішення суду складено 03.06.2025.

Суддя