Решение № 127841308, 03.06.2025, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/283/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2025 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Романової О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Данілової О.С.

представника позивача - Солода В.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса:

АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, адреса: вул. Соборності, 2, с. Іркліїв, Золотоніський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 34177193 (далі - відповідач) про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог, з урахування уточненої позовної заяви, зазначалося, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивачки ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на житловий будинок із надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв її син (батько позивачки) ОСОБА_3 , який, у свою чергу, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його дружина (мати позивачки) ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті матері ОСОБА_4 спадщину прийняла позивачка ОСОБА_1 , інші спадкоємці, які прийняли спадщину відсутні.

Позивачка оформила свої спадкові права на частину спадщини після смерті матері, проте позбавлена можливості оформити свої спадкові права на житловий будинок із надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, постановою нотаріуса позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок із надвірними спорудами по причині відсутності оригіналів правовстановлюючих документів, які були втрачені за життя ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми цивільного законодавства та практику Верховного Суду, позивачка просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходить за адресою: АДРЕСА_2 , та належав померлій ОСОБА_2 .

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 березня

2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, які стороною позивача було усунено.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 березня

2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 травня 2025 року витребувано у Чорнобаївській державній нотаріальній конторі копії спадкових справи після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та витяги зі Спадкового реєстру.

У підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

У судове засідання представник відповідача Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом позову у даному випадку являється визнання права власності на житловий будинок із надвірними спорудами, який розташований за адресою:

АДРЕСА_2 , та належав померлій

ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли до 01 січня 2013 року визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку передбаченому цим законом.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Належним документом, що засвідчує факт існування нерухомого майна та його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації. (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 жовтня

2018 року (справа № 557/1209/16-ц).

Так, відповідно до копії погосподарської книги та копії технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду власником житлового будинку із надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , являється ОСОБА_2 (а.с. 16 - 18, 32 - 33).

Вказане вище підтверджується довідкою старости Москаленківського старостинського округу Мосур Л. № 40 від 04 лютого 2025 року (а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 13), після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно.

Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно при вирішенні даної справи необхідно застосовувати положення чинного на той час ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За життя ОСОБА_2 заповіту не складала, що підтверджується відомостями спадкової справи після смерті останньої.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно з положеннями ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Так, відповідно до довідки старости Москаленківського старостинського округу

№ 366 від 10 жовтня 2024 року ОСОБА_2 до дня смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із нею були зареєстровані син

ОСОБА_3 та невістка ОСОБА_4 (а.с. 14).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України ОСОБА_2 являється матір`ю ОСОБА_3 (а.с. 10).

Відповідно до відомостей спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , із заявами про прийняття спадщини до Чорнобаївської державної нотаріальної контори ніхто не звертався.

Таким чином, судом встановлено, що спадщину після померлої ОСОБА_2 прийняв її син ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги спадкування, шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 04 травня 2002 року (а.с. 11), після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно.

Оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно при вирішенні даної справи необхідно застосовувати положення чинного на той час ЦК УРСР.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб 18 січня 1963 року (а.с. 7).

Відповідно до довідки старости Москаленківського старостинського округу № 42 від 06 лютого 2025 року ОСОБА_3 до дня смерті був зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_2 . Разом із ним була зареєстрована та проживала дружина ОСОБА_4 (а.с. 12).

Відповідно до відомостей спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , із заявами про прийняття спадщини до Чорнобаївської державної нотаріальної контори ніхто не звертався. ОСОБА_4 зверталась із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, яка була задоволена.

Таким чином, судом встановлено, що спадщину після померлого ОСОБА_3 прийняла його дружина ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги спадкування, шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 29 травня 2024 року (а.с. 8), після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 2.ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Таким чином часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 є день її смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Так, як вбачається із відомостей спадкової справи, після смерті ОСОБА_4 до Чорнобаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 та отримала свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна. Крім цього, до Чорнобаївської державної нотаріальної контори звертався ОСОБА_6 із заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Крім цього, відповідно до довідки старости Москаленківського старостинського округу № 358 від 02 жовтня 2024 року ОСОБА_4 до дня смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Як на день смерті, так і на даний час, крім неї в будинку ніхто не зареєстрований та не проживав (а.с. 9).

ОСОБА_1 являється дочкою померлій ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 10 листопада 1963 року (а.с. 5) та копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 09 листопада 2003 року (а.с. 6).

Отже, судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла її дочка ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги спадкування за законом, шляхом звернення із відповідною заявою до державного нотаріуса. Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , відсутні.

Позивач, з метою оформлення своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , звернулася до Чорнобаївської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 , проте отримала відмову у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів (а.с. 23).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі

№ 6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі письмові докази, зважаючи на визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити в повному осбязі та визнати за позивачем право власності на житловий будинок.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок із надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та належав померлій ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя О.Г. Романова