Постановление суда № 127827821, 02.06.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/639/1434/25 Справа № 639/3631/25

У Х В А Л А

02 червня 2025 року м. Харків

Суддя Новобаварського районного суду м. Харкова Марченко В.В., розглянувши питання можливості відкриття провадження у цивільній справі № 639/3631/25

позивач: Керівник Новобаварськоїокружної прокуратуриміста ХарковаХарківської областіКупріянова ВолодимираБорисовича вінтересах державив особіХарківської міської (адреса місцезнаходження: бульвар. Гончарівський, 20, м. Харків),

відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ),

про усунення перешкод у користуванні майном, визнання права власності та визнання договору оренди недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новобаварськоїокружної прокуратурим.Харкова Харківськоїобласті КупріяновВ.Б.в інтересахдержави вособі Харківськоїміської звернувся до Новобаварського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 в якому просить:

- визнати недійсним договір від 27.11.2024 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:05:027:0002, по АДРЕСА_2 , площею 0,0180 га, укладений між Харківською міською радою та ОСОБА_1 , скасувавши право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 57866260);

- усунути перешкоди територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137900:05:027:0002, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом: визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літ.«А-1», загальною площею 63,2 кв.м., за адресою по АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) передати територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради нежитлову будівлю літ.«А-1», загальною площею 63,2 кв.м., за адресою по АДРЕСА_2 , та земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:05:027:0002, шляхом укладання акту прийому передачі;

- судові витрати покласти на відповідача.

Розглянувши питання можливості відкриття провадження у цивільній справі суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

За змістом ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач в одній позовній заяві об`єднав кілька позовних вимог. Проте, у поданій позовній заяві об`єднано вимоги про усунення перешкод у користуванні майном, визнання права власності та визнання договору оренди недійсним, які не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, а також не є основною та похідною вимогами.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) вказано, що «господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 263/2359/19 (провадження № 14-467цс19) зазначено, що:

35. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 335/11807/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 486/836/18, від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17, дійшла висновку, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

36. Проте у даній справі суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач у приміщенні № 67 у будинку АДРЕСА_3 здійснює підприємницьку діяльність. Факт здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності у вказаному приміщенні доведенню відповідачем не підлягає, оскільки про це прямо вказано і визнано ним у позовній заяві (два останніх речення абз. 7 на стор. 2 позовної заяви).

37. Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності, з 24 березня 2017 року перебуває на обліку у Лівобережній ДПІ Маріупольського управління Головного управління ДФС у Донецькій області. Одним із основних видів господарської діяльності ОСОБА_1 є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого майна. Згідно з актом від 01 квітня 2019 року, складеним юрисконсультом ККП «Маріупольтепломережа» та працівниками Житлово-комунального підприємства «Житло «Центр», у приміщенні № 67 у будинку № АДРЕСА_3 знаходиться магазин одягу «ІНФОРМАЦІЯ_1».

38. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач звернувся до суду як суб`єкт підприємницької діяльності на захист інтересів господарської діяльності, яку він здійснює у приміщенні № 67 у будинку АДРЕСА_3, а відтак, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року в справі № 916/385/19 (провадження № 12-167гс19) вказано, що:

«5.17. Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.

5.18. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

5.23. Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

5.26. У справі, що розглядається, ФОП ОСОБА_2, звертаючись до господарського суду з позовом, зазначила, що відповідачі, виконуючи надані їм повноваження з благоустрою площі Старосінної та реалізовуючи комплексну схему розміщення на ній тимчасових споруд, втрутилися у її право власності та демонтували спірний торговельний павільйон як такий, що не увійшов до комплексної схеми.

5.27. Цей торговельний павільйон загальною площею 41,6 кв. м, розташований за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, належав позивачці на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2005 року, був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, використовувався позивачкою у здійсненні її господарської діяльності на підставі дозволів на роботу торговельного павільйону, наданих ФОП ОСОБА_2 органом державного пожежного нагляду України та санітарно-епідеміологічною службою, а також Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на торговельний павільйон видавалась облікова картка для ФОП.

5.28. Тож спір виник у межах правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної суб`єкту господарювання (позивачу) діями органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу під час здійснення повноважень з регулювання підприємницької діяльності (реалізації схеми розташування споруд для здійснення підприємницької діяльності в місті Одесі).

5.29. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

5.30. За змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір є господарським».

З матеріалів поданої позовної заяви вбачається, що 27.11. 2024 року між Харківською міською радою, в особі міського голови, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, щодо передачі в оренду земельної ділянки з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗД - (12,1) - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, з кадастровим номером 6310137900:05:027:0002, яка розташована по АДРЕСА_2 . Договір укладено строком до 01.09.2029.

При подачі позову до суду Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області Купріянов В.Б. в інтересах держави в особі Харківської міської не звернув увагу, що фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності; вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису про проведення державної реєстрації 24800000000229024 від 07 червня 2019 року.

За таких обставин в цій справі спір між керівником Новобаварськоїокружної прокуратурим.Харкова Харківськоїобласті КупріяновимВ.Б.в інтересахдержави вособі Харківськоїміської та фізичною особою підприємцем про усунення перешкод у користуванні майном, яке використовується відповідачем в підприємницькій діяльності, не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Таким чином, оскільки позивачем, при зверненні до суду із позовом, порушено правила об`єднання позовних вимог, при цьому відсутні підстави для застосування положень ст.188 ЦПК України, заява підлягає поверненню позивачу.

Разом з тим, позивачу необхідно роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст.ст. 185, 188, 255, 258, 260, 263, 354, 355 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Новобаварськоїокружної прокуратурим.Харкова Харківськоїобласті КупріяновВ.Б.в інтересахдержави вособі Харківськоїміської до ОСОБА_1 , про усунення перешкоду користуваннімайном,визнання прававласності тавизнання договоруоренди недійсним - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя В.В. Марченко