Постановление суда № 127775731, 26.05.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

Іменем України

26.05.2025 Справа №607/10777/25 Провадження №1-кс/607/3093/2025

м. Тернопіль

Слідча суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025210000000007від 13.01.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ліщанці Чортківського району Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працюючого, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

УСТАНОВИЛА:

26.05.2025 старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 звернувся до слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання мотивоване тим, що ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025210000000007 від 13.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Так, згідно із ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжено по даний час.

Відповідно до ч. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (надалі Закон України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно із ч. 8 «Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.20221 № 1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Так, під час проведення досудового розслідування встановлено, що на початку січня 2025 року, точної дати та часу не встановлено, але не пізніше 04.01.2025, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в ході телефонної розмови з ОСОБА_10 дізнався про те, що останній в порушення вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану», має намір незаконно виїхати за межі державного кордону України і не планує повертатися, про що повідомив ОСОБА_8 .

Надалі, ОСОБА_8 будучи обізнаним про встановлені на період дії воєнного стану правила перетину кордону України, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , маючи на меті одержати матеріальні блага, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, місці та часі, але не пізніше 06.01.2025, під час розмови з ОСОБА_10 повідомив йому про те, що організує та посприяє в перетині державного кордону України, а також забезпечить його транспортним засобом для цього, за що отримав від ОСОБА_10 грошові кошти, які в подальшому було розділено між всіма учасниками злочинної групи.

У подальшому, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, місці та часі, але не пізніше 06.01.2025, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , забезпечив заселення ОСОБА_10 в готель, де він очікував подальших вказівок з метою незаконного перетину державного кордону України поза офіційними пунктами пропуску на кордоні із Республікою Румунія.

Надалі, ОСОБА_9 07.01.2025, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , забезпечив перевезення ОСОБА_10 з готелю до іншого місця, де на нього очікував ОСОБА_11 на транспортному засобі марки «Chevrolet Niva», державний номерний знак НОМЕР_1 , тобто забезпечив ОСОБА_10 , транспортним засобом для незаконного перетину державного кордону України поза офіційними пунктами пропуску.

У подальшому, 09.01.2025 ОСОБА_11 , який не був в повній мірі обізнаний із злочинним умислом ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та їх планом злочинної діяльності, на автомобілі марки «Chevrolet Niva», державний номерний знак НОМЕР_1 , намагався перевезти ОСОБА_10 до ділянки кордону, поза офіційними пунктами пропуску, з метою його незаконного перетину, однак ОСОБА_10 не зміг цього зробити за причин, що не залежали від волі ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , оскільки автомобіль марки «Chevrolet Niva», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 був затриманий працівниками правоохоронних органів у межах контрольованого прикордонного району біля населеного пункту с. Путрине Дністровського району Чернівецької області на кордоні із Республікою Румунія.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 09.01.2025 точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_8 , виник злочинний умисел спрямований на перешкоджання Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період.

При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було відомо, що згідно з положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» (далі Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

Відповідно до п.2 ст.1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» (далі Закон) Збройні Сили України (далі ЗСУ) це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Згідно зі ст. 12 Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

Згідно зі ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон «Про військовий обов`язок і військову службу») захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

24.02.2022 президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні та віддав наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.

Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.

Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі діє строком до 09.05.2025.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.

Строк проведення загальної мобілізації продовжувався Указами Президента України від 17.05.2022 № 342, від 12.08.2022 № 574, від 07.11.2022 № 758, від 06.02.2023 № 59, від 01.05.2023 №255, від 26.07.2023 №452, від 06.11.2023 №735, від 05.02.2024 №50, від 06.05.2024 № 272, від 23.07.2024 №470, від 28.10.2024 №741, 14.01.2025 №27. Указом Президента України від 15 квітня 2025 року № 236/2025 строк проведення загальної мобілізації продовжено з 09.05.2025 на 90 діб.

На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення зс рф змінили місце проживання та, прибувши на територію Тернопільської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України.

Згідно пунктів 2, 3, 5, 6 цього Порядку, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 ЗаконуУкраїни «Промобілізаційну підготовкута мобілізацію»,для комплектування(доукомплектування)з`єднань,військових частин,установ,організацій,вищих військовихнавчальних закладів,військових навчальнихпідрозділів закладіввищої освіти,навчальних частин(центрів)(далі-військові частини)Збройних Силта іншихутворених відповіднодо законівУкраїни військовихформувань,а такожправоохоронних органівспеціального призначенняз правоохороннимифункціями (далі-Збройні Силита іншівійськові формування).Призов резервістівта військовозобов`язанихна військовуслужбу підчас мобілізаціїпроводиться впорядку,визначеному ЗаконамиУкраїни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовийобов`язок івійськову службу» та цим Порядком. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Генеральний штаб Збройних Сил через оперативні командування та (військові) адміністрації здійснює управління призовом громадян на військову службу під час мобілізації та визначає обсяги їх призову (крім СБУ та розвідувальних органів). Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

Таким чином, викладені вище положення чинного законодавства України свідчать про те, що забезпечення мобілізаційної готовності є невід`ємною частиною законної діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань полягає у вчиненні діяння (дій або бездіяльності), яке виражається у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення чи заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ та іншими військовими формуваннями, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів задля ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями або істотному зниженні її ефективності.

Так, 12.01.2025 ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, під час телефонної розмови із ОСОБА_10 повідомив останньому, що посприяє йому в організації та безпосередньому здійсненні ним залишення військової частини, з метою ухилення від військової служби в Збройних Силах України.

При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було відомо, що ОСОБА_10 мобілізований 12.11.2024, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 та проходить військову службу в Збройних Силах України на посаді солдата ВЧ НОМЕР_2 .

Надалі, 12.01.2025 о 18 год. 52 хв. ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , з метою організації та безпосередньому здійсненні залишення військової частини ОСОБА_10 під час телефонної розмови із ним запитав його де він знаходиться, куди прямує, також давав вказівки та поради як себе поводити та що потрібно робити, щоб втекти від супроводу військовослужбовців Збройних Сил України, які повинні перевезти ОСОБА_10 до військової частини.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 13.01.2025 о 06 год. 43 хв., 08 год. 52 хв., 10 год. 34 хв., 18 год. 25 хв., 20 год. 24 хв., 20 год. 39 хв., 23 год. 10 хв. зателефонував до ОСОБА_10 та питав де він на даний час знаходиться, також давав поради та вказівки як себе поводити, та коли краще втекти від супроводу військовослужбовців, які везуть його до військової частини, також повідомив, йому що після втечі забере ОСОБА_10 на своєму транспортному засобі.

Після цього, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 14.01.2025 о 07 год. 08 хв., та о 10 год. 46 хв., зателефонував до ОСОБА_10 та повідомив йому про те, що близько 17 год. 00 хв., він приїде та забере його, з місця дислокації військовослужбовців Збройних Сил України.

Цього ж дня о 17 год. 32 хв., ОСОБА_8 зателефонував до ОСОБА_10 та повідомив йому про те, що він чекає його на автомобілі, біля продуктового магазину.

У подальшому ОСОБА_10 виконуючи вказівки та поради ОСОБА_8 втік з місця дислокації військової частини та супроводу військовослужбовців Збройних Сил України, які дислокувалися в лісі біля одного із населених пунктів Хмельницької області. Після цього ОСОБА_10 сів в автомобіль до ОСОБА_8 і вони разом поїхали до місця проживання ОСОБА_10 визначеним ОСОБА_8 маршрутом минаючи блокпости працівників поліції та представників військової служби правопорядку.

Слідчий зазначив, що у кримінальному провадженні № 12025210000000007 від 13.01.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

25.05.2025 о 09 год. 20 хв. ОСОБА_4 відповідно до ст. 208 КПК України затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

25.05.2025 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Також необхідністьзастосування допідозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходуу видітримання підвартою слідчийдоводить наявністюризиків,передбачених п.1,2,3,5ч.1ст.177КПК України,а саме:переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речей,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; незаконновпливати насвідка таінших підозрюваниху цьомуж кримінальномупровадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відтак слідчий вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

За таких підстав слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1211200 грн та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання з підстав, викладених у клопотанні, та просила клопотання задовольнити. Зазначила, що з урахуванням розміру неправомірної вигоди, яку отримав підозрюваний, просить визначити розмір застави у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави здатний забезпечити покладені на підозрюваного обов`язки. Пояснила, що за можливість залишення військової частини військовослужбовці сплачували приблизно 11000 доларів США. Крім цього, протиправна діяльність підозрюваного є багатоепізодною та на даний час розслідуються ще інші епізоди кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання з підстав недоведеності ризиків кримінального провадження. Зазначив, що ризик переховування від органу досудового розслідування чи суду спростовується тим, що підозрюваний не має на меті вчиняти будь-які дії, спрямовані на переховування, а навпаки має на меті сприяти органу досудового розслідування. Так само ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є недоведеним стороною обвинувачення, оскільки усі речі, що мають значення у даному кримінальному провадженні, вилучені під час проведення обшуків. Також ОСОБА_4 особисто не знайомий із усіма підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, а тому не може незаконно впливати на них. Крім цього, відсутні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 є раніше не судимим та не притягувався до кримінальної відповідальності. При цьому ОСОБА_4 одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем свого проживання, що свідчить про його міцні соціальні зв`язки. Крім цього, дружина підозрюваного, яка перенесла онкологічне захворювання, та мати похилого віку потребують піклування та догляду. Вважає, що домашній арешт у нічну пору доби може запобігти усім ризикам даного кримінального провадження, а тому просив застосувати до ОСОБА_4 саме цей запобіжний захід. При цьому зазначений прокурором розмір застави вважає необґрунтованим та непомірним для підозрюваного.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. Додатково зазначив, що розмір зазначеної прокурором застави є непомірним для нього, оскільки розмір його доходу становить від 10000 грн до 15000 грн щомісячно.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенніпитання прообрання запобіжногозаходу,крім наявностіризиків,зазначених устатті 177цього Кодексу,слідчий суддя,на підставінаданих сторонамикримінального провадженняматеріалів зобов`язанийоцінити всукупності всіобставини,у томучислі:1)вагомість наявнихдоказів провчинення підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)тяжкість покарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання підозрюваного,обвинуваченого винуватиму кримінальномуправопорушенні,у вчиненніякого вінпідозрюється,обвинувачується; 3)вік тастан здоров`япідозрюваного,обвинуваченого; 4)міцність соціальнихзв`язків підозрюваного,обвинуваченого вмісці йогопостійного проживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців; 5)наявність упідозрюваного,обвинуваченого постійногомісця роботиабо навчання; 6)репутацію підозрюваного,обвинуваченого; 7)майновий станпідозрюваного,обвинуваченого; 8)наявність судимостейу підозрюваного,обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним,обвинуваченим умовзастосованих запобіжнихзаходів,якщо вонизастосовувалися донього раніше; 10)наявність повідомленняособі пропідозру увчиненні іншогокримінального правопорушення; 11)розмір майновоїшкоди,у завданніякої підозрюється,обвинувачується особа,або розмірдоходу,в отриманніякого внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення підозрюється,обвинувачується особа,а такожвагомість наявнихдоказів,якими обґрунтовуютьсявідповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Так, ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025210000000007 від 13.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 1 ст. 114-1 КК України.

25.05.2025 о 09 год. 20 хв. ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

25.05.2025 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 , та його можливу причетність до вчинених кримінальних правопорушень свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 10.02.2025; протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу аудіо-, відеоконтроль особи від 10.02.2025; лист ІНФОРМАЦІЯ_3 № 697/3/383 від 20.05.2025.

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідча суддя встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Ураховуючи, що слідча суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідча суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

При цьому така обґрунтованість підозри стороною захисту у судовому засіданні не заперечувалась та не спростовувалась.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідча суддя зазначає таке.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, в обґрунтування застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що останній підозрюється у вчиненні, зокрема тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення воліна строквід семидо дев`ятироків зпозбавленням праваобіймати певніпосади чизайматися певноюдіяльністю настрок дотрьох роківз конфіскацієюмайна. Слідча суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Також ОСОБА_4 підозрюється в організації схеми незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза офіційним пунктами пропуску, а відтак сам може скористатися таким способом та незаконно перетнути державний кордон України. При цьому інші особи, які також причетні до такої протиправної діяльності та можуть посприяти ОСОБА_4 у перетині кордону, на даний час не встановлені. Відтак слідча суддя вважає, що стороною обвинувачення доведена наявність вказаного ризику.

Так саморизик знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речей,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення,підтверджується тим,що злочиннадіяльність підозрюваногоу цьомукримінальному провадженніє багатоепізодною,а досудоверозслідування щетриває тавідбувається процесзбирання доказів,відшукання тавилучення речей,які маютьзначення длякримінального провадження.Зокрема,станом наданий часне відшуканігрошові кошти,виділені напроведення контролюза вчиненнямкримінального правопорушенняу форміспеціального слідчогоексперименту, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Відтак, перебуваючи не в умовах тримання під вартою, ОСОБА_4 може знищити або сховати такі грошові кошти, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результати.

Щодо ризику впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України на стадії судового розгляду доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час усного допиту у судовому засіданні. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом. Вказане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваного, відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. Також підозрюваний особисто або через третіх осіб може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз, на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні з метою ненадання ними показань чи надання показань в його користь.

Так само слідча суддя вважає, що ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, є доведеним стороною обвинувачення. Так, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , є багатоепізодними, тривалими за періодом вчинення та вчиненими з корисливих мотивів. Відтак підозрюваний, який офіційно не працевлаштований, може продовжувати свою протиправну діяльність та може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення з метою особистого збагачення.

Відтак слідча суддя доходить висновку, що прокурор довів, а сторона захисту не спростувала, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Також слідча суддя вважає, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими,а прокурор в повному обсязі довів, що обмеження права підозрюваного на свободу є виправданим. З урахуванням викладеногослідча суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу та що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченимст. 177 КПК України. На переконання слідчої судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжкого кримінального правопорушення.

При прийнятті рішення слідча суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

За встановлених обставин слідча суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та доведеним прокурором у судовому засіданні, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчинених кримінальних правопорушень і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Крім того, сторона захисту не надала беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. Так, навіть за умови застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний період доби, останній матиме можливість залишити місце проживання та переховуватись від органів до судового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні через засоби мобільного зв`язку, мережу Інтернет чи через третіх осіб або вчинити інші кримінальні правопорушення.

При цьому слідча суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, і відповідно до наданих доказів приймає до уваги, що підозрюваний одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та має постійне місце проживання, його соціальні зв`язки є міцними та підозрюваний позитивно характеризується за місцем свого проживання. Однак слідча суддя вважає, що в світлі наведених вище фактичних даних ці обставини не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені ризики до малоймовірності чи до їх виключення.

Крім цього, сторона захисту не надала належних та достатніх доказів того, що дружина підозрюваного на даний час є непрацездатною та за станом здоров`я потребує додаткового лікування. Так само слідчій судді не надані докази того, що мати підозрюваного у зв`язку із похилим віком потребує стороннього догляду та що, перебуваючи на волі, підозрюваний їй такий догляд надавав.

Відтак слідча суддя доходить висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.

Також згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Поряд зцим ч.5ст.182КПК Українивизначено,що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Так, обґрунтовуючи розмір застави у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,прокурор вказав,що такийрозмір заставивизначенийз урахуванням розміру неправомірної вигоди, яку отримав підозрюваний, та саме такий розмір застави здатний забезпечити покладені на останнього обов`язки.

При цьому слідча суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Ураховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень та їх тривалість, а також приймаючи до уваги, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , вчинені під час оголошеного в країні воєнного стану та з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, слідча суддя вважає, що у даному випадку наявні виключні обставини, за яких застава може бути визначена у більшому розмірі, ніж передбачено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. При цьому слідча суддя враховує можливий розмір доходу, отриманий підозрюваним, наявність у його власності іноземної валюти, що підтверджується протоколом за результатами проведення оперативно технічного заходу зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 10.02.2025, та доходить висновку про необхідність визначення застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 484000 грн та достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також слідча суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

Крім цього,на виконаннявимог ч.5ст.194КПК Україниу разівнесення підозрюванимзастави слідчасуддя вважаєза необхіднепокласти на ОСОБА_4 обов`язки,визначені даноюнормою законута доведеніпрокурором,а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні; у разі наявності здати на зберігання до Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 369-372, 532 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 прозастосування запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюдо підозрюваного ОСОБА_4 підчас досудовогорозслідування укримінальному провадженні№ 12025210000000007від 13.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.

Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу до 09 год. 20 хв. 23.07.2025.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 150 (ста п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 484000 (чотириста вісімдесят чотири тисячі) гривень. Застава має бути внесена на депозитний рахунок з такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26198838; отримувач: ТУ ДСА України у Тернопільській області; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025210000000007від 13.01.2025 за ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.05.2025.

У разі внесення застави ОСОБА_4 звільнити з-під варти та покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні;

- у разі наявності здати на зберігання до Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

З моменту звільнення з-підварти узв`язку ізвнесенням заставипідозрюваний ОСОБА_4 вважатиметься таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

У разівнесення заставивстановити строкдії покладенихна підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків до 25.07.2025.

У іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_4 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя ОСОБА_1