Решение № 127768362, 30.05.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5049/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Дочірнього підприємства "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма "Маяк" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма "Маяк" (надлі ТОВ "Маяк" ) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00062700705 від 13.07.2023, що винесено Головним управлінням ДПС у Полтавській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що законних підстав для проведення фактичної перевірки, видання наказу 08.05.2023 про проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 та 80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України, а також підстав розпочати таку перевірку11.05.2023 не було. Зазначено, що складання посадовими особами контролюючого органу акта фактичної перевірки із відображенням у ньому лише твердження щодо невідповідності чеку є недостатнім і повинно здійснюватися шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин, у тому числі шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності), контрольної закупки, фото- або відеозасобами, детального опису порушення та ідентифікуючих даних алкогольних напоїв.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що його дії узгоджуються з приписами Податкового кодексу України та спрямовані на забезпечення виконання покладених на нього функцій.

Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, у якому підтвердив позовні вимоги.

Позивачем направлені до суду також додаткові письмові пояснення від 22.11.2024, у яких, зокрема, товариство не погоджується з розрахунком штрафної санкції. Зазначає, що загальна сума чеків 5799,49 грн, що не відповідає сумі 5904,49 грн, яка вказана у розрахунку штрафних санкцій.

Відповідач також подав додаткові письмові пояснення у справі від 06.12.2024 про непогодження з доводами позивача.

В обґрунтування своєї правової позиції товариство подало до суду додаткові пояснення у справі від 12.12.2024, від 12.03.2025, від 27.03.2025, зокрема, стверджуючи, що спірні алкогольні напої були зі старими марками (без штрихових кодів), марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015.

Відповідач також в обґрунтування своєї правової позиції подав додаткові пояснення від 19.03.2025.

Водночас, відповідачем 17.05.2024 подано клопотання про залишення позову без розгляду, зазначивши, що позивач звернувся з позовною заявою до Полтавського окружного адміністративного суду 26.04.2024, тобто з пропуском строку, визначеного законодавством, на більш ніж два місяці (а саме 2 місяці та 10 днів).

У запереченнях на вказане клопотання позивачем зазначено, що підприємству стало відомо про те, що на нього накладено штрафні санкції лише після отримання 09.01.2024 листа ДПС про податкову вимогу від 26.12.2023. Але направлена податкова вимога від 26.12.2023 не містила детального розрахунку, у тому числі ППР, які входять в суму розрахунку податкової вимоги. 09.01.2024 за вих. № 17 підприємством направлено запит до ДПС з проханням в найкоротший строк надати інформацію та підтверджуючі документи, що стали підставою для винесення податкової вимоги № 0008150-1307-1631 від 26.12.2023, з якої вбачається, що за ДП "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма "Маяк" рахується сума податкового боргу на суму 1420334,51 грн.

Проте відповідь на цей запит отримано лише 13.02.2024, на юридичну адресу підприємства, не зважаючи на те, що у запиті від 09.01.2024 було прохання направити в електронний кабінет платника податків або на електронну пошту.

На переконання позивача, відповідач умисно пропустив строк надання відповіді на запит та не надав відповіді в установлений законом строк 5 робочих днів. Звернуто увагу, що у разі отримання відповіді на запит від 09.01.2024 в установлений законом строк, позивач міг не пропустити строк звернення до суду, оскільки шість місяців на оскарження закінчувались 13.01.2024. Таким чином, незаконні дії відповідача стали причиною не вчасного отримання відповіді на запит від 09.01.2024 та створили труднощі/перешкоди для вчасного звернення до суду позивача щодо ППР від 13.07.2023.

Суд зауважує, що позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду /а.с.99-102/.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовом, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судова палата у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 наголосила на тому, що при обчисленні шестимісячного строку звернення до суду у подібних до цієї справах, суди повинні звертати особливу увагу на момент початку перебігу цього строку і в кожній конкретній справі вирішувати питання про наявність/відсутність підстав вважати його пропущеним, а так само наявність/відсутність підстав вважати такий строк пропущеним з поважних причин.

Усталеною є практика Верховного Суду про те, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

З урахуванням обґрунтування пропуску строку звернення до суду та наданих доказів, позивач активно діяв для з`ясування обставин справи для звернення до суду із позовом; також пропуск строку незначний.

У зв`язку з наведеним, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність визнання причини пропуску строку поважними та поновлення пропущеного процесуального строку.

Розгляд цієї справи відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших нормативно-правових актів, за результатами якої складено акт від 19.05.2023 №5398/16/31/РРО/37301974 /а.с.168/

Відповідно до висновків акта встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: проведення розрахункових операцій через РРО з формуванням та видачею фіскальних чеків встановленої форми та змісту, а саме: без зазначення реквізитів марок акцизного податку на загальну суму чеків 5904,49 грн /а.с.168/.

Відповідно до акта від 19.05.2023 №5398/16/31/РРО/37301974 ГУ ДПС у Полтавській області складено податкове повідомлення-рішення № 00062700705 від 13.07.2023, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8856,74 грн /а.с.193-194/.

Згідно з розрахунком фінансових санкцій: застосована санкція за порушення, вчинене в перше 100 % (акт від 18.05.2023), за кожне наступне порушення 5904,49 грн х 150 % /а.с.165/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Щодо підстав проведення фактичної перевірки, суд зазначає таке.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 цієї статті фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 Податкового кодексу України, у силу підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5).

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

Водночас, у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Судом встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки наказ Головного управління ДПС у Полтавській області від 08.05.2023 №1194-п визначає підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункт 75.1 статті 75, підпункти 80.2.2 (наявність або отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи), 80.2.5 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) пункту 80.2 статті 80, пункт 82.3 статті 82 Податкового кодексу України /а.с. 164/.

У наказі зазначено, що з метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У даному випадку, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками).

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16.

Твердження позивача про те, що у даному випадку контролюючий орган лише обмежився посиланнями на правову норму, однак, не розкрив зміст фактичних даних, які зумовлювали необхідність проведення спірної перевірки, спростовується вищенаведеним.

Крім того, у направленнях на перевірку від 08.05.2023 № 2108, №2109 містяться підписи директора позивача ОСОБА_1 про пред`явлення посвідчення та направлення на проведення перевірки, а також вручення наказу від 08.05.2023 № 1194П про проведення фактичної перевірки /а.с.164-165/.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не здійснено порушень процедури проведення фактичної перевірки. Доводи позивача є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними нормами законодавства України.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформулювала висновок, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Колегія суддів у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі №440/7597/20 вважає, що у вказаному висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим, постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.

Таким чином, за усталеною практикою Верховного Суду порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення, проте, лише за умови, що таке порушення вплинуло або об`єктивно могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення. Тобто, не кожне порушення, допущене суб`єктом владних повноважень, вважається таким, що безумовно впливає на правильність та обґрунтованість висновків такого суб`єкта.

У спірному випадку до позивача застосовані штрафні санкції, зокрема, за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункових операцій при реалізації алкогольних напоїв. Позиція контролюючого органу полягає в тому, що оскільки в розрахункових документах були відсутні реквізити марок акцизного податку (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої), то такі документи неможливо визнати розрахунковими.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00062700705 від 13.07.2023, суд зазначає таке.

Приписами статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) визначено, що розрахунковий документ документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі Положення № 13, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У пункті 1 розділу I Положення № 13 визначено форму і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 ПК України).

Аналіз податкового законодавства України свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.

Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов`язковим реквізитом фіскального касового чеку, у зв`язку з чим відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.

Відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

У даному випадку до позивача застосовані штрафні санкції за видачу відповідного розрахункового документа без встановленої форми та змісту, а саме: без зазначення реквізитів марок акцизного податку на загальну суму чеків 5904,49 грн.

На підтвердження зазначеного відповідачем надано до суду фіскальний чек ФН 279 від 16.01.2023 на суму 105,00 грн, фіскальний чек ФН 114 від 09.08.2022 на суму 92,70 грн, фіскальний чек ФН 46 від 14.04.2023 на суму 781,02 грн, фіскальний чек ФН 116 від 09.04.2023 на суму 915,82 грн, фіскальний чек ФН 237 від 09.04.2023 на суму 332,20 грн, фіскальний чек ФН 288 від 13.12.2022 на суму 105,00 грн, фіскальний чек ФН 233 від 15.11.2022 на суму 240,90 грн, фіскальний чек ФН 263 від 28.11.2022 на суму 144,40 грн, фіскальний чек ФН 53 від 05.04.2023 на суму 332,30 грн, фіскальний чек ФН 77 від 15.12.2022 на суму 496,28 грн, фіскальний чек ФН 211 від 31.08.2022 на суму 224,00 грн, фіскальний чек Фб Н 128 від 14.10.2022 на суму 168,64 грн, фіскальний чек ФН 187 від 13.12.2022 на суму 105,00 грн, фіскальний чек ФН 188 від 13.12.2022 на суму 109,00 грн, фіскальний чек ФН 143 від 05.10.2022 на суму 105,00 грн, фіскальний чек ФН 194 від 29.09.2022 на суму 215,48 грн, фіскальний чек ФН 106 від 30.09.2022 на суму 185,91 грн, фіскальний чек ФН 244 від 26.10.2022 на суму 842,62 грн, фіскальний чек ФН 132 від 08.09.2022 на суму 92,70 грн, фіскальний чек ФН 76 від 16.04.2023 на суму 205,50 грн /а.с. 82-92, 171-181/.

Позиція контролюючого органу полягає в тому, що оскільки в розрахункових документах були відсутні реквізити марок акцизного податку (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої), то такі документи неможливо визнати розрахунковими.

Згідно з пунктом 1 стаття 17 Закону № 265/95-ВР ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 62.1- 62.3 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; тощо.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (пункт 71.1 ст. 71 ПК України).

Відповідно до пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: 72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків; 72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).

Згідно з пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.

СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).

Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.

Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО, відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача, що контролюючий орган під час проведення фактичної перевірки мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій, проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.

Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23, від 16.01.2025 у справі №240/24491/23.

Позивач, стверджуючи, що спірні алкогольні напої були зі старими марками (без штрихових кодів), марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015, надав докази на підтвердження цих доводів, а саме: витяг з картки складського обліку, кореспонденція рахунків (на 31.12.2021), магазин "Рідне село" (смт. Котельва, вул. Полтавський шлях, 198) (вино Коблево кагор 0,75 л), кількість 12, надходження до магазину 31.03.2015, переоцінка товару 31.03.2015 /а.с.20, т.2/; видаткову накладну № 12472/11264 від 31.03.2015 щодо надходження товару позивачу вина та інших алкогольних напоїв, зокрема, щодо вина: вино Коблево Бордо "Есмеральда", вино Коблево Сомельє "Жозефіна", вино Коблево Бордо "Кагор український", вино Коблево Сомельє "Санта Лючия", вино Коблево Сомельє "Тамянка Лагідна" /а.с.21, т. 2/.

Водночас, у чеках за спірних період перевірки контролюючим органом зазначено вино: вино Масандра Кагор, вино Коблево Кагор, Коблево Баккар, вино Масандра Кабер.

Крім того, товариством надано накладну № 222 від 10.01.2022 про одержання товару вино Коблево Кагор 12 шт /а.с. 22, т. 2/.

Отже, відповідачем не доведено, зокрема, що вино Масандра Кагор, вино Коблево Кагор, Коблево Баккар, вино Масандра Кабер були зі старими марками (без штрихових кодів), марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015.

У цій частині доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, контролюючий орган дійшов правильного висновку про те, що у спірному випадку документи щодо реалізації алкогольних напоїв неможливо визнати розрахунковими, оскільки в них відсутній обов`язковий реквізит цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. Отже, контролюючим органом кваліфіковано вказані обставини, як порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону у № 265/95-ВР, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 120/11036/23.

Відповідачем у додаткових поясненнях від 06.12.2024 зазначено щодо застосування штрафної санкції 150 % наступне: у розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення № 00062700705 від 13.07.2023 (за результатами фактичної перевірки акт від 19.05.2023 № 5398/16/31/РРО/37301974) вказано, що за порушення вчинене вперше застосована штрафна (фінансова) санкція 100% відповідно до акта фактичної перевірки від 18.05.2023. Перший випадок порушення ТОВ "МАЯК" пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР виявлено податковим органом під час фактичної перевірки ТОВ "МАЯК" за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: магазин "Рідне село" за адресою: м. Полтава, вул. Степового Фронту, 48, результати якої оформлено актом від 18.05.2023 № 5330/16/31/РРО/37301974, фінансова санкція по якому застосована згідно з податковим повідомленням-рішенням № 00062710705 від 13.07.2023 у розмірі 100 % (докази долучені до даних додаткових пояснень). Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 150 відсотків вартості товарів проданих з порушенням відповідно до висновків акта фактичної перевірки від 19.05.2023 № 5398/16/31/РРО/37301974 є обґрунтованим.

З цими доводами позивач не погоджується, оскільки у цій справі застосовано штрафну санкцію за іншою адресою магазину "Рідне село".

Проте стаття 17 Закону № 265/95-ВР визначає санкцію 150 % щодо повторного правопорушення. Як у випадку за актом від 18.05.2023, так і за актом від 19.05.2023 аналогічні правопорушення здійснені у різні дні одним і тим же суб`єктом господарювання Дочірнє підприємство "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма "Маяк".

З огляду на наведене, відповідачем правомірно застосовано санкцію 150 %.

Водночас, суд погоджується з доводами позивача, що загальна сума чеків складає 5799,49 грн, проте, не відповідає сумі 5904,49 грн, яка вказана у розрахунку штрафних санкцій.

Отже, 150 % потрібно рахувати від суми 5799,49 грн, тобто 8699,24 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення № 00062700705 від 13.07.2023 в частині 157,50 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2,36 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма "Маяк" (вул. Ринкова, буд. 28, м. Котельва, Котелевський район, Полтавська область, 38600, код ЄДРПОУ 37301974) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00062700705 від 13.07.2023 в частині 157,50 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 44057192) на користь Дочірнього підприємства "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма "Маяк" (вул. Ринкова, буд. 28, м. Котельва, Котелевський район, Полтавська область, 38600, код ЄДРПОУ 37301974) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2,36 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.С. Канигіна