Решение № 127757136, 30.05.2025, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/63/25

Провадження №2-а/944/40/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2025 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі

головуючого судді Колтуна Ю. М.

з участю секретаря судового засідання Корабель С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху,

встановив:

06.01.2025 позивач звернулася до Яворівського районного суду Львівської області з адміністративним позовом, у якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 3733772 від 26.12.2024, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340грн. 00 коп. за ч.1 ст.122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для винесення постанови інспектором (смт. Ріпки) ВП №2 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Силенком А.В. стало 26.12.2024 о 14:34:20 в селищв Ріпки по вул. Харківській (Попудренка), 11, здійснення позивачем руху по тротуару транспртним засобом марки "RENAULT ZOE" д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушила п.11.13 ПДР. З постановоюпозивач непогодилася,вказала,щов постанові не вказано технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до Маршрутного листа № 16172 від 24.12.2024 здійснювала вигрузку товару у Ветеринарному магазині ФОП ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Ділянка дороги, де вона здійснювала рух, є пішохідною зоною і не може вважатися тротуаром. При спілкуванні із інспектором, вона пояснювала йому, що здійснвала вигрузку товару, але останній не звернув на це увагу. Винесену постанову позивач вважає протиправною, такою, що винесена з порушенням вимог КУпАП, у зв`язку з чим звернулася до суду з позовом.

07.01.2025 ухвалою Яворівського районного суду Львівської області відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просила позов розглядати справу без її участі, позов підтримує повністю.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, місце та дату судового засідання, свого представника в судове засідання не направив, причини неявки не повідомив та відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, викладені в позовній заяві, заперечення відповідача, обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.

26.12.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАПу виді штрафу в розмірі 340,00 гривень (постанова від ЕНА № 3733772 від 26.12.2024).

За змістомуказаної постанови26.12.2024 о 14:34:20 в с-ще Ріпки по вул. Харківській (Попудренка), 11, водій керуючи ТЗ здійснив рух по тротуару, чим порушив п.11.13 ПДР. Його дії кваліфіковані за ч. 1ст. 122 КУпАП.

Як вжезазначено,позивач стверджує,що дійсноздійснювала рухпішохідноюзоною длятого,щоб розвантажититовар дляВетеринарного магазину ФОП ОСОБА_2 , тоді до неї підійшов працівник поліції та стверджував про порушення нимп. 11.13. ПДРУкраїни, а саме, що вона здійснила рух по тротуару, який передбачено для пішоходів. Вважає, що відсутні докази вчинення ним будь-якого порушенняПДРУкраїни.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другоїст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За правилами частини другоїст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

За приписамист. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У силуст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, разом з тим частина друга цієї статті передбачає що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватись вимог цьогозакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Ч. 1ст. 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно доп. 11.13 ПДР забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.

Уп. 26.3 ПДРвизначено, що у пішохідну зону в`їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні . Якщо до об`єктів, розташованих на цій території, є інші під`їзди, водії повинні користуватися лише ними.

Так, відповідно до копії маршрутного листа № 16172 від 24.12.2024 позивач ОСОБА_1 здійснювала розвантаження товару з поміж інших у Ветеринарному магазині ФОП ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1

Згідно зст. 69 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають учасники справи (ч. 3ст. 77 КАС України).

Відповідно дост. 80 КАС Україниречовими доказами є зокрема електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Суд констатує, що відповідач не надав суду доказів порушення позивачемп. 11.13 ПДРУкраїни.

Так, в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень, яка полягає в тому, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2ст. 77 КАС України).

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, також повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз.4 п.24 постанови).

Оцінюючи правомірність дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено,що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Доведення «поза розумним сумнівом» означає, що позиція представлена суб`єктом владних повноважень, має бути доведена таким чином, щоб у «розумної (розсудливої) людини» не лишилося «розумного сумніву» що особа винна.

Відповідач не надав суду доказів і навіть змістовних пояснень на спростування доводів позивача щодо незаконності і необґрунтованості оскаржуваної постанови. Зокрема, суду не надані матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваної постанови та відповідач не вжив жодних заходів щодо спростування доводів позивача та не надав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Суд бере до уваги, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою, яка може бути зацікавленою, а підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами та доказами матеріали справи не містять. На думку суду ця обставина обґрунтовано ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення позивачем.

Аналогічна правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі №743/1128/17 та від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.

Оскільки не доведена вина особи, на яку накладено адміністративне стягнення, то в силу принципу «поза розумним сумнівом» відповідач не довів правомірності своїх дій та рішень.

Отже, суб`єктом владних повноважень не підтверджено факту вчинення позивачем правопорушення. Враховуючи, що обов`язок доказування в даній справі покладено саме на відповідача, яким суду не надано встановлених законом доказів вини позивача у вчиненні правопорушень, то суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та відповідно відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За правилами ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача - Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, який є суб`єктом владних повноважень на користь позивача необхідно стягнути понесені нею документально підтверджені витрати на оплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 134, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286, 295 КАС України, суд,

вирішив :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху -задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3733772 від 26.12.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (адреса: проспект Перемоги, 73, м. Чернігів, 14000 РНОКПП 40108651) на рахунок ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.М. Колтун