Решение № 127747621, 28.05.2025, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/191/25

2/379/16/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року року м.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,

представника позивача - Глухенького С.О.,

представника відповідача - Блізнєцова Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «КОРПОРАЦІЯ ЕЛЕКТРОПІВДЕНЬМОНТАЖ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕЛЕКТРОПІВДЕНЬМОНТАЖ» (далі скорочене найменування ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕПМ») в особі директора Гаврилюка О.Б. звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь 393 194,68 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судові витрати у справі.

І. Позиція сторін у справі

Позов обґрунтовано тим, що 07.08.2021 о 15 год. 00 хв. відповідач ОСОБА_1 на автодорозі М-05, Київ-Одеса, 112км.+350м. в бік м. Києва, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDІ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Skoda Kodiaq», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕПМ» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . При ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями відповідач порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. 08.09.2021 постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/9478/21 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Відповідно до Звіту № 350 від 08.09.2021 про оцінку автомобіля «Skoda Kodiaq» д.н.з. НОМЕР_2 матеріальний збиток, завданий позивачеві в результаті пошкодження його транспортного засобу при ДТП, складає 512 939,80 грн., і цей розмір взято ним за основу при визначенні розміру позовних вимог. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «ЕТАЛОН», вказана страхова компанія частково відшкодувала позивачеві матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у максимальній страховій сумі, визначеній законодавством, за відрахуванням франшизи, в розмірі 129 000 грн. Однак, вказана сума є значно нижчою, ніж розмір завданої позивачу матеріальної шкоди. Невідшкодованою залишилась сума у розмірі 383 939,8 грн. Крім того, позивач поніс інші витрати, пов`язані з ДТП, а саме: вартість послуг евакуації автомобіля (2800 грн.), вартість діагностичних робіт, робіт зі зняття/встановлення бамперу, арматурних робіт, розбирання/збирання багажного відсіку (2954,88 грн.) та робіт з оцінки матеріального збитку (3500 грн.). Загальна сума невідшкодованої позивачу майнової шкоди внаслідок ДТП, що сталася з вини відповідача, становить: 393 194,68 грн. Саме цю суму ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕПМ» просить суд стягнути з відповідача на його користь.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕПМ» адвокат Глухенький С.О. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові. Вважає їх обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Блізнєцов Є.А. подав до суду відзив на позов (т.1 а.с.74-82). Відзив обґрунтовано тим, що по-перше, покладення звіту № 350 від 08.09.2021 року в основу судового рішення - неправильне, оскільки даний документ має значні недоліки, які не дають підстав його вважати належним та допустимим доказом у справі. Звіт № 350 від 08.09.2021 року містить в собі ремонтну калькуляцію № 350/2021 від 07.08.2021 року, що є невід`ємною його частиною. В ремонтній калькуляції на аркуші 8 зазначено, що всі ціни, які зазначаються оцінювачем мають в собі + 20%, що є розміром ПДВ. Верховний Суд у постановах справа № 565/1210/19 від 22.12.2020 року та справа № 911/286/20 від 21.12.2020 року зазначив про те, що якщо автомобіль не було відремонтовано або відремонтовано на СТО, яке не є платником ПДВ, то вказану суму не повинні компенсувати ні страхова, ні винуватець у ДТП. Тобто, якщо вказану суму зменшення потерпілий просить стягнути із завдавача шкоди, то суд повинен відмовити в задоволенні позовних вимог. Наявні матеріали справи не містять в собі документів, які б свідчили про те, що позивач поніс витрати на ПДВ під час ремонту власного автомобіля. Таким чином, щонайменше розмір понесених позивачем збитків має бути зменшений на 20 % ПДВ, оскільки позивач таких витрат не поніс, та їх стягнення призводить до незаконного збагачення за рахунок відповідача. Відтак загальний розмір понесених позивачем збитків має розраховуватись наступним чином: 512 939, 80 (мат. збиток з ПДВ) - 20% (ПДВ) = 410 351, 84 грн. По-друге, позивачем визнається той факт, що на момент настання ДТП, відповідальність відповідача була застрахована за полісом обов`язкового страхування № 201509106 в ПрАТ "СК "ЕТАЛОН" з страховим лімітом 130 000,00 грн. Позивач повідомляє, що ним було отримано від страховика 129 000, 00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності"). Таким чином, не є зрозумілим, що позивач при вирахуванні понесеної шкоди застосовує суму 129 000, 00 грн., при цьому не пояснює чому він не скористався своїм правом на отримання несплаченої 1000,00 грн., оскільки ця сума перебуває в межах відповідальності страхової компанії. Не дослідження даної обставини призводить до порушення мети інституту страхування, що суперечить правовим висновкам ВСУ. Представник позивача пояснив, що ця сума є франшизою, яка має бути сплачена за рахунок відповідача. Однак зважаючи, що з дати ДТП до сьогодні сплинув великий проміжок часу, поліс страхування № 201509106 в відповідача не зберігся, а матеріали справи його не містять. Відтак вважаю, що такі твердження є передчасними та не підтвердженими, а у відповідача відсутня можливість їх перевірити. Враховуючи вищевказані обставини справи, вважає, що права та інтереси ПрАТ "СК "ЕТАЛОН" розглядом цієї справи можуть бути порушені, в тому наразі є підстави стверджувати, що позивач власними позовними вимога перекладає тягар відшкодування шкоди на позивача, а не на його страховика, що суперечить меті інституту страхування. Чинним законодавством передбачено обов`язок страховика скласти або замовити в експертній установі експертизу для розрахунку розміру понесеного позивачем матеріального збитку, відповідно й розміру страхового відшкодування. Позивач до власного позову таку експертизу не надає, як і не пояснює причину не згоди з розрахунком страховика та причину проведення власного звіту про оцінку № 350 від 08.09.2021 року. Представник відповідача вважає, що для повного та всебічного розгляду справи необхідно дослідити експертизу страховика, щодо визначення розміру понесеного матеріального збитку позивачем. Недослідження документів страхової справи та задоволення позовних вимог буде порушити мету інституту страхування та ставить під сумнів змагальність сторін справи. По-третє, представник відповідача вважає, що звіт № 350 від 08.09.2021 року - взагалі не може слугувати належним та допустимим доказом в даній справі, а в задоволені позовних вимог має бути відмовлено й з тих підстав, що позивач не запрошував відповідача, як зацікавлену особу для технічного огляду автомобіля, як того вимагає п. 5.2. Методики. На сторінці 2 звіту № 350 від 08.09.2021 року зазначається, що таке запрошення здійснювалось, однак відповідач не прибув на огляд. Дана обставина не є правдивою та не підтверджена жодним доказом. В акті огляду транспортного засобу № 350/2021, що складений оцінювачем ОСОБА_2 зазначено, що огляд автомобіля проводився 13.08.2021 року. В свою чергу на сторінці 2 звіту останній повідомляє, що огляд автомобіля ним здійснювався 19.08.2021 року. Представник відповідача вказує про необхідність встановлення конкретної дати огляду автомобіля оцінювачем ОСОБА_2 та чи взагалі здійснював останній такий огляд. На думку представника відповідача відсутність запрошення на огляд та відповідне його проведення без участі відповідача свідчить про те, що позивачем не доведено, що саме зазначені в акті огляду пошкодження належний йому автомобіль зазнав в ДТП, яке сталось з вини відповідач. Згідно з п. 32 Постанови КМУ, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків. Вищевказаний пункт Постанови КМУ свідчить про те, що розрахунок вартості ремонту автомобіля оцінювач зобов`язаний здійснювати на дату заподіяння збитків, тобто на дату ДТП - 07.08.2021 року. Аналіз калькуляції оцінювача ОСОБА_2 № 350/2021 дає підстави стверджувати, що останній не дотримався приписів Постанови КМУ, якою зобов`язаний керуватись, ба більше ця калькуляція є сумнівною та такою, що суперечить обставинам справи. Оцінювач зазначає, що ремонтна калькуляція № 350/2021 складена 07.08.2021 року. Яким чином він міг її складати в цей день - незрозуміло, оскільки цього дня тільки відбулася ДТП, а як зазначено на сторінці 1 звіту позивач звернувся із заявою про проведення експертизи лише 13.08.2021 року. Оцінювач також зазначає про те, що ним обираються ціни на запасні частини станом на 08.07.2021 року, а не на дату ДТП, як того вимагає пункт 32 Постанови КМУ. Дані обставини свідчать про те, що оцінювач недотримався приписів Постанови КМУ та незрозумілим чином складав ремонтну калькуляцію в день ДТП, хоча цього дня до нього ще не звертався позивач, та він навіть не проводив огляд автомобіля. Слід відмітити й те, що на аркуші 7 калькуляції оцінювач зазначає запчастини, які підлягають до заміни під час ремонту та всі вони містять позначки * біля їх вартості. Як зазначає оцінювач на сторінці 8 (внизу) позначка * - свідчить, що дані введені вручну користувачем. У відповідності до пункту 4.4. Методики звіті (акті) або висновку експерта про оцінку КТЗ зазначається така інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання. Звіт не містить інформацію, звідки оцінювач взяв вартість запчастин, які вказані на аркуші 7, що є суттєвим недоліком, який підлягає дослідженню. Представник відповідача вважає, що Звіт № 350 від 08.09.2021 року не може бути покладено в основу судового рішення, оскільки за сукупності вказаних недоліків він викликає сумніви, щодо правильності висновків оцінювача. Вважає, що з врахуванням висновків Верховного Суду України визначення дійсного розміру понесених позивачем матеріальних збитків має бути здійснено на підставі судової автотоварознавчої експертизи та після дослідження матеріалів страхової справи, що перебувають в розпорядженні ПрАТ "СК "ЕТАЛОН". У зв`язку із наведеним просив відмовити у задоволенні цього позову.

Того ж дня, 14.02.2024 представник відповідача подав до суду заяву щодо розгляду питання про передачу пошкоджених складових частин особі, відповідальній за шкоду (а.с……), яку обґрунтовує тим, що відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4, ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 17.10.2019 року справа 370/2787/18 провадження № 61-11244св19, а тому у разі прийняття рішення, щодо необхідності стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕЛЕКТРОПІВДЕНЬМОНТАЖ» відшкодування вартості збитків, представник відповідача вважає за необхідне, враховуючи принцип диспозитивності, розглянути питання щодо передачі на користь особи, відповідальної за шкоду, пошкоджене нею майно, зокрема пошкоджені складові частини транспортного засобу SKODA KODIAQ д.н.з. НОМЕР_2 .

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав позицію викладену у поданому відзиві на позов та заяві, просив відмовити у задоволенні позову.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Відповідно до зборів суддів Таращанського районного суду Київської області від 21.10.2024 прийнято рішення щодо повторного автоматизованого розподілу судових справ судді Музиченко О.О., що стало підставою для винесення керівником апарату суду Розпорядження № 24 від 22.10.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 року, головуючим суддею у вказаній справі визначеного суддю Шабрацького Г.О. (т.3 а.с.108-110).

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 28 жовтня 2024 року прийнято справу до провадження та призначено справу до розгляду у загальному позовному провадженні (т.3 а.с.16).

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 28 листопада 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (т.3 а.с.137-138).

19.03.2025 представником позивача подано клопотання про призначення по справі судової судово-автотоварознавчої експертизи (т.3 а.с.166-168, 171-174).

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 30 квітня 2025 року у задоволені клопотання представника позивача ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕЛЕКТРОПІВДЕНЬМОНТАЖ» - адвоката Глухенького С.О. про призначення судової автотоварознавчої експертизи відмовлено (т.3 а.с.193-195).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши викладені в заявах по суті обставини, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2021, що набрала законної сили 20.09.2021 (справа ЄУН 357/9478/21) ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (т.1 а.с.13, 14).

Із вказаної постанови суду вбачається, що 07.08.2021 о 15 год. 00 хв. відповідач ОСОБА_1 на автодорозі М-05, Київ-Одеса, 112км.+350м. в бік м. Києва, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDІ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Skoda Kodiaq», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зупинився попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.12.1, 13.1 ПДР України.

ОСОБА_1 в судовому засіданні при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП свою вину у вчиненому правопорушенні визнав, щиро розкаявся, просив його суворо не карати.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, винуватість відповідача ОСОБА_1 у ДТП вже встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, і не підлягає доказуванню у даній справі.

Суд також установив, що на момент ДТП (07.08.2021) власником автомобіля марки «Skoda Kodiaq», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , було ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕПМ», що вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.102, 103).

14.09.2021 позивач ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕПМ» відчужив указаний автомобіль ОСОБА_4 , що підтверджується копією договору-купівлі продажу 8046/2021/2795129 (т.2 а.с.122-123).

26.08.2021 ТОВ «ІНТЕРЦИКЛОН» на замовлення ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕПМ» було визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda Kodiaq», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який разом із ПДВ склав 594 912,56 грн., що вбачається з копії рахунку № НОМЕР_4 від 26.08.2021 (а.с.15-17).

08.09.2021 на замовлення дирекції ТОВ «ІНТЕРЦИКЛОН» оцінювачем ОСОБА_2 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЕКЛІС» було складено Звіт № 350 про оцінку автомобіля марки «Skoda Kodiaq» д.н.з. НОМЕР_2 , згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові «Skoda Kodiaq» д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, складає: 512 939,80 грн., в тому числі величина втрати товарної вартості (ВТВ) 56864,36 грн. (а.с.18-75). Вказаний розмір збитку взятий за основу позивачем при визначенні розміру позовних вимог, про що зазначено у позові.

11.09.2021 ТОВ «ІНТЕРЦИКЛОН» на замовлення ОСОБА_5 було видано рахунок № НОМЕР_5 на підставі наряду-замовлення від 13.08.2021 із переліком робіт: бампер задній з/в 720 грн.; багажний відсік розбирання/збирання 960 грн.; арматурні роботи 720 грн.; комп`ютерна діагностика 336 грн., на загальну суму з ПДВ - 2 954,88 грн. (а.с.76).

11.09.2021 ОСОБА_5 було здійснено оплату вищевказаного рахунку №ІВР0009501 на суму 2954,90 грн., що вбачається з копії квитанції № ПН4975576 (а.с.78).

Вартість послуги з підготовки Звіту про оцінку автомобіля «Skoda Kodiaq» д.н.з. НОМЕР_2 згідно копії квитанції № 02160 від 20.09.2020, виданої суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Еклікс», становить 3500,00 грн. (а.с.77).

Вартість транспортних послуг згідно копії квитанції № 2527906 без дати, виданої ФОП ОСОБА_6 , становить «дві тисячі вісімсот» без вказівки валюти (а.с.79).

З наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень № 2698 від 23.11.2021, № 2711 від 24.11.2021, № 2930 від 08.12.2021, № 3000 від 13.12.2021 та № 3017 від 14.12.2021 вбачається, що страховою компанією ПрАТ «СК «Еталон»» на користь позивача ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕПМ» було перераховано п`ятьма платежами страхове відшкодування по договору ЕР/201509106 від 09.10.20 с/а505/01/50/2021/1 на загальну 129000,00 грн. (а.с.80-84).

За результатом перевірки чинності поліса внутрішнього ОСЦПВВТЗ ЕР/201509106 судом встановлено, що станом на 07.08.2021 (дата ДТП) цивільна відповідальність володільця автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDІ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у страховій компанії «Еталон».

Інших доказів матеріали справи не містять і суду не надано.

ІV. Норми права, оцінка аргументів сторін та висновки суду

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 1166 ЦК України установлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до абзацу першого пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За пунктом 36.1. статті 36 Закону № 1961-IV, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Так, судом установлено та представниками сторін у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика максимальної суми страхового відшкодування у розмірі 129 000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача, в матеріалах справи відсутні.

Отже, ОСОБА_1 , як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕПМ» різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Щодо врахування Висновку експерта, а не Звіту

На підтвердження своїх позовних вимог про відшкодування майнової шкоди ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕПМ» було надано Звіт № 350 про оцінку автомобіля марки «Skoda Kodiaq» д.н.з. НОМЕР_2 , згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові «Skoda Kodiaq» д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, складає: 512 939,80 грн., в тому числі величина втрати товарної вартості (ВТВ) 56 864,36 грн. (т.1 а.с.18-75).

Водночас, за клопотанням представника відповідача у справі було проведено судову автотоварознавчу експертизу.

Так, згідно з висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 22.07.2024 № СЕ-19/111-24/22283-АВ установлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Skoda Kodiaq», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка мала місце 07.08.2021, станом на дату ДТП 07.08.2021 складає: 504 478,81 грн. з урахуванням ПДВ, (440 965,32 грн. без урахування ПДВ). Відповідно до Калькуляції відновлювального ремонту, виконаної з використанням програмного комплексу «Audanet» станом на дату оцінки 07.08.2021, вартість пошкоджених замінних запчастин з урахуванням ПДВ становила 330 632,88 грн. Ринкова вартість автомобіля марки «Skoda Kodiaq», реєстраційний номер НОМЕР_2 , безпосередньо перед ДТП, яка мала місце 07.08.2021, станом на 07.08.2021, становила: 1 110 854,29 грн. (т.3 а.с.2-44).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Верховний Суд дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За приписами ст.ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А відповідно до ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

За змістом ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

З урахуванням вищевказаних вимог процесуального закону, установлених судом обставин справи, з огляду на те, що висновок експерта одержаний у порядку, встановлений законом, суд вважає висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 22.07.2024 № СЕ-19/111-24/22283-АВ належним, допустимим і достатнім доказом, яким обґрунтовується розмір заподіяної шкоди майну позивача.

Водночас, Звіт № 350 про оцінку автомобіля марки «Skoda Kodiaq» д.н.з. НОМЕР_2 зроблений оцінювачем ОСОБА_2 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЕКЛІС» не відповідає вимогам ч. 5 ст. 106 ЦПК України.

У зв`язку із цим даний Звіт № 350 від 08.09.2021 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЕКЛІС» не є належним та допустимим доказом розміру шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля позивача в даній ДТП, та не повинен братися до уваги судом, оскільки згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Щодо податку на додану вартість (ПДВ)

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

У постанові від 19 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду виснував, що всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ. В зв`язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону № 1961-IV), ПДВ не нараховується, окремим рядком не виділяється і страховики не є платниками ПДВ по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, що мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають.

Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20.

Як уже зазначалося судом, відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача, в матеріалах справи відсутні. Водночас із договору купівлі-продажу № 8046/2021/2795129 від 14.09.2021 вбачається, що він був проданий трохи більше ніж як через місяць після ДТП, яке мало місце 07.08.2021 за 630 592,00 грн.

Відтак, суд висновує про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕПМ» податку на додану вартість в сумі 63513,49 грн.

Щодо передачі позивачем ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕПМ» відповідачу ОСОБА_1 запчастин, суд зазначає наступне.

Стороною відповідача у відзиві на позовну заяву позивача було викладено клопотання про передачу ОСОБА_1 пошкоджених запчастин автомобіля, які мають певну цінність, а у разі відсутності пошкоджених запчастин - відрахувати суму їх вартості від суми збитку.

Відповідно до роз`яснень п. 14 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

При цьому, згідно з п. 33.3.ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»- водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

В даному випадку позивач, достовірно знаючи, що з приводу відшкодування йому шкоди існує спір, не дотримав обов`язку щодо збереження пошкодженого транспортного засобу у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, у даній справі сторона відповідача вимагаючи передачі замінених запасних частин ОСОБА_1 при ремонті автомобіля не зверталась до суду з клопотанням про витребування від сторони позивача інформації щодо переліку деталей, які фактично були замінені та не ставила питання стосовно проведення судової експертизи, з метою визначення переліку запасних частин, які дійсно були замінені при ремонті.

За відсутності даних про перелік конкретних запасних частин, які замінили під час ремонту транспортного засобу, у суду відсутня можливість зобов`язати позивача передати замінені запасні частини заподіювачу шкоди, адже формальне зазначення у рішенні суду про передачу майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду буде ілюзорним з точки зору можливості виконання такого рішення, натомість принцип необхідності виконання рішення є основою судового акту.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів фактичних витрат на відновлення автомобіля після ДТП та не довів інший розмір завданої йому майнової шкоди ніж розрахований судом.

Щодо франшизи

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 року у справі №756/2632/17, зазначено що позивач має право на відшкодування у повному обсязі вартості втраченого майна, тобто пошкоджень, яких зазнав його автомобіль, тому стягнення різниці між сумою необхідною для відновлення його майна та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією та франшизи, з відповідача як з винної особи відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки сторонами не вчинено відповідних процесуальних дій, а саме не надано доказів розміру франшизи, який можливо було б установити із копії полісу внутрішнього ОСЦПВВТЗ ЕР/201509106, та не заявлялося клопотань про його витребування або витребування відомостей розміру франшизи з ПрАТ «СК «Еталон»», суд, керуючись принципом диспозитивності, вважає за можливе відмовити позивачу в задоволенні позову у цій частині.

За таких обставин, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЕПМ» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.08.2021, грошових коштів у розмірі 311965,32 грн. (440965,32 грн. вартість матеріальних збитків без урахування ПДВ 129000,00 грн. розмір виплаченого страхового відшкодування = 311965,32 грн.)

Щодо судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 5897,93 гривень (т.1 а.с.5).

Відповідачем сплачено за проведення судової автотоварознавчої експертизи від 22.07.2024 №СЕ-19/111-24/22283-АВ 16357,25 грн. (т.2 а.с.186).

Відтак, оскільки позовні вимоги задоволено частково, а відсоток задоволених позовних вимог становить 79,34% (311965,32 / 393194,68 х 100%). Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4679,42 грн., що відповідає пропорційності розміру задоволених позовних вимог (5897,93 х 79,34%). При цьому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на проведення експертизи пропорційно розміру відмовлених позовних вимог в сумі 3379,41 грн., що відповідає пропорційності розміру відмовлених позовних вимог (16357,25 х 20,66%).

Остаточно, з урахуванням взаємного заліку судових витрат, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати в сумі 1300,01 грн. (4679,41 грн. - 3379,41 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 979, 980, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 7, 9 Закону України «Про страхування», ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 77, 79, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОРПОРАЦІЯ ЕЛЕКТРОПІВДЕНЬМОНТАЖ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОРПОРАЦІЯ ЕЛЕКТРОПІВДЕНЬМОНТАЖ» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 311965 (триста одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 32 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОРПОРАЦІЯ ЕЛЕКТРОПІВДЕНЬМОНТАЖ» судовий збір у розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень 01 копійка.

У решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «КОРПОРАЦІЯ ЕЛЕКТРОПІВДЕНЬМОНТАЖ», код ЄДРПОУ: 39440289, місцезнаходження: вул. Максима Кривоноса, буд. 19-А, м. Київ, індекс 03037;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані в матеріалах справи відсутні, РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий:Г. О. Шабрацький