Постановление суда № 127705131, 30.04.2025, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 219/12509/19

Номер провадження № 1-в/371/31/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2025 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

розглянувши матеріали подання Обухівського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону, подане відносно ОСОБА_4 , засудженого вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23.04.2021 року, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

Провідний інспектор Обухівського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 звернулася до суду з поданням, погодженим начальником Обухівського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , в якому просить привести вирок вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23.04.2021 року, яким ОСОБА_4 , засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,до покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком 3 роки, у відповідність до вимог Закону України від 18.07.2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» у частині звільнення від покарання, караність якого усунена законом.

Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення подання не заперечував.

Представник Обухівського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області будучи повідомленим про день і час розгляду подання, до суду не з`явився, подав заяву у якій просив суд провести розгляд подання без їхньої участі.

Засуджений, будучи повідомленим про день і час розгляду подання, до суду не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Неприбуття вказаних осіб не є перешкодою для розгляду клопотання відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до положень пункту 2 частини 2статті 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч. 1ст. 537 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 13 частини 1статті 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною 2статті 539 цьогоКодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74Кримінального кодексу України.

Згідно з частиною 1статті 5КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст.74 КК України).

Відповідно достатті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частини 2статті 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинногоКримінального кодексупевної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частиниКримінального кодексупевних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частиниКК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема,Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана у частині 2статті 74 КК Українипідстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі частини 2статті 74 КК Україниможна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні. При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Вказана підстава є обов`язковою для застосування судом.

Як вбачається з вироку Миронівського районного суду Київської області від 16.06.2021, ОСОБА_6 , засуджено за ч. 3 ст.185 КК Українита призначено йому покарання виді 3 (трьох) років позбавлення волі. Окрім того, на підставіст.75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та обов`язками у відповідності до положень ст. 76 КК України.

Відповідно до положеньстатті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакціїЗакону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян, це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХПодаткового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподатковуваний мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом169.1.1, пункту169.1 статті 169розділуІV Податкового Кодексу України. Підпунктом169.1.1, пункту 169.1 статті 169розділуІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Зі змісту вищезазначеного вироку вбачається, що кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив у 2019 році та спричинив потерпілій стороні майнову шкоду на загальну суму: 773,26 грн.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01.01.2021 складав 1135 грн (50 % від розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021). Тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають суму у розмірі: 1135х2=2270 грн.

Тобто діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 на цей час не може вважатись кримінальним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній був засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого закон передбачає кримінальну відповідальність.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 року у справі №278/1566/21 (провадження №51-2555кмо24).

Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 , поширюється діяЗакону України №3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Відповідно до положень частини 2статті 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, ураховуючи те, що ОСОБА_4 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов до висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючисьст. 53 КК України,ст. 26 КВК України, ст.ст.537,539 КПК України,Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України про посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»суд, -

ухвалив:

Подання задоволити.

На підставі ч. 2ст. 74 КК Україниу зв`язку з усуненням законом караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23.04.2021 року покарання, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим терміном строком на 3 роки.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_7