Постановление суда № 127667255, 27.05.2025, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3601/25

Провадження №2-з/367/79/2025

УХВАЛА

Іменем України

27 травня 2025 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Шестопалова Я.В., розглянувши заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Виговський" Українцевої Катерини Леонідівни про забезпечення позову,-

встановив:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Виговський" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

До суду надійшла заява представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Виговський" Українцевої Катерини Леонідівни про забезпечення позову.

Заяву обґрунтовано тим, що в порушення норм чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Цивільного кодексу України та статуту ОСББ «Виговський», відповідачем не виконується обов`язок щодо сплати внесків у розмірах, затверджених рішеннями загальних зборів підтверджує недобросовісність відповідача та викликає обґрунтовані сумніви щодо належного виконання ним зобов`язання. Відповідач є власником нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 8, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 26, 27, АДРЕСА_1 . Право власності відповідача на вказані нежитлові приміщення підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.03.2025 № 418144211. Згідно вищевказаної Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будь-якого іншого майна у власності відповідач не має. Ціна позову, про необхідність забезпечення якого йдеться у даній заяві складає: 128 141 грн. 75 коп. Вважає, що незабезпечення позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Виговський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви справи, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 1 частини 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно, тощо.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 8, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 26, 27, АДРЕСА_1 , є співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Виговський». Право власності відповідача на вказані нежитлові приміщення підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.03.2025 № 418144211.

ОСББ «Виговський» було створено на підставі рішення установчих зборів співвласників від 04.08.2018 року. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ «Виговський» було зареєстровано 12.09.2019 року.

Позивач у позові вказував, що в порушення норм чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку», Цивільного кодексу України та статуту ОСББ «Виговський», відповідачем не виконується обов?язок щодо сплати внесків у розмірах, затверджених рішеннями загальних зборів.

Станом на 18.03.2025 року за період з 01.01.2019 року по 31.12.2024 року (включно) за відповідачем (по нежитлових приміщеннях №№ 1, 2, 3, 4, 5, 8, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 26, 27,32, 34) утворилася заборгованість у розмірі: 86 760 грн 00 коп.

На суму основного боргу у розмірі: 86 760 грн 00 коп позивачем нараховано розмір інфляційного збільшення - 34 074 грн 11 коп, 3% річних - 7 307 грн 64 коп.

Таким чином, з врахуванням індексу інфляції та 3% річних загальна сума заборгованості відповідача по нежитлових приміщеннях №№ 1, 2, 3, 4, 5, 8, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 26, 27, 32, 34 разом складає: 128 141 грн 75 коп.

Заявник вважає, що є ризик істотного ускладнення чи унеможливлений виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення заборгованості щодо сплати внесків у розмірах, затверджених рішеннями загальних зборів на загальну суму 128 141 грн 75 коп..

На думку суду, представником заявника не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а захід забезпечення не є співмірним заявленим позовним вимогам.

Судом встановлено, що в поданих суду матеріалах відсутні будь-які докази, які б підтверджували наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі.

Наявність заборгованості та тривале невиконання обов`язку самі по собі не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Отже, з урахуванням наведених заявником підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та наявних у матеріалах справи доказів, позивачем не доведено наявність підстав для вжиття таких заходів, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

При цьому, відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до суду.

З огляду на викладене, заява представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Виговський" Українцевої Катерини Леонідівни про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154, 157 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Виговський" Українцевої Катерини Леонідівни про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київської апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова