Решение № 127660652, 27.05.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7690/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2025 пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022 - 2024 роки та виплатити різницю між виплаченою пенсією та перерахованою.

У позові представник позивача зазначив, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області на підставі Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До отримання пенсії за віком, позивач з 27.06.2014 отримувала пенсію за вислугу років як працівник освіти відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як вказує представник позивача, у зв`язку з досягненням пенсійного віку, позивач, за місцем свого фактичного проживання, в порядку екстериторіальності, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 01.01.2025 про призначення пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV. На підставі поданої заяви позивачу призначено пенсію за віком, однак, при обчисленні розміру призначеної пенсії за віком не було застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2022 2024 роки.

Представник позивача зауважує, що позивач отримувала пенсію за вислугу років згідно Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а 01.01.2025 вона вперше звернулася за призначенням пенсії за віком згідно Закону №1058-IV. Тому, на думку позивача, за загальним правилом, передбаченим частиною 2 статті 40 Закону № 1058-IV, при визначенні заробітної плати для обчислення розміру її пенсії має застосовуватись показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

На переконання представника позивача, позивач має право з 01.01.2025 на застосування, при обчисленні розміру її пенсії за віком, показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2022 2024 роки.

У позові також вказано, що 16.01.2025 позивач, через свого представника, адвоката Скржешевського М.С., звернулась до відповідача із заявою, в якій просила:

провести перерахунок з 01.01.2025 призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням, при визначенні заробітної плати для обчислення розміру пенсії, показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2022 2024 роки;

виплатити заборгованість (різницю в розмірі пенсії) за період з 01.01.2025р., яка виникла внаслідок неправильного застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, всупереч положенням частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV.

Однак, як вказано у позові, у відповідь на вказану заяву, відповідач в листі за №954-535/ Б-02/8-2100/25 від 03.02.2025р. зазначив, що з 01.01.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2014 2016 роки в розмірі 3764,40грн., збільшеного на коефіцієнти підвищення (1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1,0796), що становить 7994,47грн.; у зв`язку з тим, що до призначення пенсії за віком ОСОБА_1 отримувала пенсію за вислугу років, для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 рр., відсутні правові підстави.

На переконання позивача, такі дії відповідача є протиправними.

В обгрунтування правової позиції, представник позивача покликається на постанови Верховного Суду від 23.10.2018 (справа № 334/2653/17), від 13.12.2018 (справа № 185/860/17) та від 22.01.2019 року (справа №577/2457/17).

Суд ухвалою від 18.03.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи та витребував у відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області належним чином засвідчену копію або копію електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

29 березня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву разом витребуваними судом документами.

У відзиві зазначено, що Головне управління з вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача вказує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні, за заявою від 27.06.2014 їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058. В подальшому, 01.01.2025 позивач звернулась до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, у зв`язку з чим, Позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 з 01.01.2025.

Як зазначає представник відповідача, в січні 2025 року від представника позивача надійшло звернення від 16.01.2025 №251601 (вх. 20.01.2025 № 535/Б-2100-25), в якому предсатвник позивача просив перерахувати пенсію позивача із застосуванням середнього показника заробітної плати для обчислення розміру пенсії за календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2022 2024 роки.

За твердженням представника відповідача, за результатом розгляду вищезазначеного звернення, Головним управлінням надано відповідь від 03.02.2025 за №954-535/Б-02/8-2100/25 виключно інформаційного характеру. Так, статтею 45 Закону №1058 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 з 01.01.2025. Пенсію за віком призначено у розмірі 3719,10 грн, у тому числі: 3622,44 грн основний розмір пенсії відповідно до статті 27 Закону №1058 (7994,47 грн х 1,13992 х 0,39750, де 1,13992 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за періоди з 01.07.2000 по 30.09.2024 (стаття 40 Закону № 1058), 0,39750 коефіцієнт страхового стажу за 39 років 9 місяців 15 днів (зараховано по 30.09.2024) відповідно до статті 25 Закону № 1058); 96,66 грн доплата за понаднормовий стаж роботи за 9 років відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 та частини 3 статті 42 Закону № 1058 (1074,00 грн х 9 %, де 1074,00 грн прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений на дату працевлаштування гр. ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»).

У відзиві також зазначено, що на дату звернення в розрахунку пенсії позивача було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, збільшений на коефіцієнти підвищення відповідно до частини другої статті 42 Закону, в розмірі 7994,47 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796). Тому перерахунок пенсії здійснено відповідно до частини 3 статті 45 Закону з 01.01.2025 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7994,47 грн, та у зв`язку з тим, що до призначення пенсії за віком позивач отримувала пенсію за вислугу років, при здійсненні перерахунку застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки немає правових підстав.

У зв`язку з наведеним у відзиві, предстаник відповідача вважає, що вимога позивача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2025 року із застосуванням середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки, є такою, що не відповідає нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене у відзиві, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно з ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом та наданими відповідачем доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у заявах по суті, ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, сторонами визнається той факт, що ОСОБА_1 з 27.06.2014 отримувала пенсію за вислугу років як працівник освіти відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

01 січня 2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення на пенсію за віком (т.1 а.с.13-14; 48).

В подальшому, 16.01.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою (т.1 а.с.15), в якій просив провести перерахунок з 01.01.2025 призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням, при визначенні заробітної плати для обчислення розміру пенсії, показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2022 2024 роки.

Листом від 03.02.2025 №954-535/Б-02/8-1500/25 (т.1 а.с.16) Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило представника позивача, зокрема, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як зазначає відповідач в означеній відповіді, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в частиною 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

У вказаному листі відповідач зазначив, що згідно заяви від 14.02.2025 та долученими документами, позивача з 14.02.2025 переведено на пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону, як працюючій особі при страховому стажі 31 рік 9 місяців (коефіцієнт стажу 0,31750, стаж враховано по 31.12.2023), середньомісячній заробітній платі 9596,64 грн (коефіцієнт заробітної плати 1,20041х7994,47 грн), визначеній за періоди з 01.03.1985 по 28.02.1990 згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 28.02.2023 за даними персоніфікованого обліку, та її розмір становить 3046,93 грн.

Відповідач в листі зазначає, що на дату звернення в розрахунку пенсії позивача було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, збільшений на коефіцієнти підвищення відповідно до частини другої статті 42 Закону, в розмірі 7994,47 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796). Тому перерахунок пенсії здійснено відповідно до частини 3 статті 45 Закону з 01.01.2025 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7994,47 грн. У зв`язку з тим, що до призначення пенсії за віком позивач отримувала пенсію за вислугу років, при здійсненні перерахунку застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки немає правових підстав.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Отже, вказана норма передбачає врахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, вказана норма стосується переведення з одного виду пенсії на інший та визначає застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У заявах по суті сторонами не заперечується, що позивачу з 27.06.20214 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулась в 01.01.2025. При цьому, при призначенні пенсії за віком з 01.01.2025 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2014-2016 роки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року по справі №876/5312/17 зазначено, що згідно зі ст.9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч.3 ст.45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Велика Палата Верховного Суду підтвердила висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а, відповідно до якої, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а надалі при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону України «Про пенсійне забезпечення», із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-IV.

Отримуючи пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення», позивач не користувалась жодним із видів пенсій, встановлених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у 2025 році відбулось вперше. За таких підстав, відповідно до Закону №1058, слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.05.2025 у справі №420/14466/24, від 11.03.2025 у справі №560/15252/23, від 27.02.2025 у справі №380/21644/23 від 15.03.2018 по справі №521/4655/17, 19.06.2018 по справі №381/1405/17 та 04.04.2019 по справі №359/7624/16-а.

Враховуючи наведене, суд робить висновок, що відповідач необґрунтовано використав механізм переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Отже, при призначенні позивачу в 2025 році пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідно застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, згідно з частиною 2 статті 40 цього закону, тобто за 2022-2024 роки.

Враховуючи, що позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати позивача за три календарні роки, які передують року призначення позивачу пенсії за віком, а саме: за 2022-2024 роки, позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення шляхом:

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у застосуванні показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки, при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З метою відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком за 2022, 2023 та 2024 роки, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов`язання відповідача виплатити різницю між виплаченою пенсією та перерахованою, оскільки такі позовні вимоги заявлені на майбутнє, адже доказів того, що відповідачем при здійсненні перерахунку та виплаті пенсії буде порушено право позивача на отримання різниці до суду не надано.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Поряд з цим, суд також зауважує, що формулювання позовних вимог в частині зобов`язати виплачувати пенсію не підлягає задоволенню, оскільки має на меті вчинення дій на майбутнє, а суд вирішує спір щодо правовідносин, які вже виникли. Суд захищає порушене право, а не те, яке можливо може бути порушене у майбутньому.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч.1. ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 968,96 грн згідно з платіжною інструкцією № 0.0.4251467952.1 від 15.03.2025 (т.1 а.с.10).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Інші доводи відповідача по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.

Керуючись ст.2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у застосуванні показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки, при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком за 2022, 2023 та 2024 роки, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: вул. Валентини Крицак, буд. 6, м. Херсон, Херсонська область, 73036.

Суддя Дмитро БАБЕНКО