Решение № 127649697, 13.02.2024, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/12108/21

Провадження № 2/466/168/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 м. Львів

Шевченківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Репети К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про визнання нікчемним кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

адвокат Кутас Андрій Васильович звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та просить суд ухвалити рішення про визнання кредитного договору №1443484 від 29.04.2020 р. нікчемним.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у червні 2021 року ОСОБА_1 стало відомо, що на нього 29.04.2020 року оформлено не підписаний ним договір між ТОВ «Мілоан» та позивачем на суму 3 000, 00 грн.

Однак ознайомившись з договором, він вважає його недійсним з тих підстав, що вказаний кредитний договір ОСОБА_1 не було підписано, сторони не домовилися про всі істотні умови, а договір містить умови, що є несправедливими, наслідком кого є погіршення становища позивача.

Крім цього, проценти за користування кредитом у сумі 1 260,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,0 відсотки річних від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (730% від суми заборгованості за рік) є несправедливим відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

ОСОБА_1 не було підписано жодного документу про погодження з умовами кредитного договору, або будь-якими документами, що стосуються кредитного договору, про що свідчить відсутність підпису ОСОБА_1 на будь-яких кредитних документах. Між ОСОБА_1 та відповідачем також не укладено кредитного договору в електронній формі, передбаченій Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Ухвалою суду від 17.12.2021 року було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного провадження.

03.02.2022 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник зазначає, що дійсно між сторонами 29.04.2020 був укладений договір №1443484, однак він підписаний позивачем у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію» - позивач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором після чого укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті позивача, в подальшому були перераховані грошові кошти на картку позивача. Кредитний договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Представник відповідача зауважив, що умови договору містять положення про розмір відсотків, комісії, пені та сукупну вартість кредиту, отже вся інформація, що складає істотні умови Кредитного договору була надана Товариством на ознайомлення позивачу до укладення правочину, тому відсутні будь-які підстави вважати, що позивач уклав оспорюваний кредитний договір ніби то під впливом обману зі сторони Товариства. Позивач не надав суду доказів, що відповідач здійснював нечесну підприємницьку практику. На правовідносини, що виникли між сторонами не поширюється Закон України «Про споживче кредитування», оскільки договір укладено на строк 21 календарний день.

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач просить визнати недійсним договір, укладений з ТзОВ «Мілоан», однак між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги, що також є підставою для відмови в задоволенні заявлених вимог (арк.спр.28-69).

Відповідь на відзив до суду не надходила.

На підставі розпорядження №57 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 15.01.2024 справу передано на перерозподіл.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 справу передано судді Невойту П.С.

Ухвалою від 17.01.2024 р. справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не прибув з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, та повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення, що повернулося на адресу суду та долучені до матеріалів справи. У поданому на адресу суду відзиві зазначив, що просить проводити розгляд справи у відсутності представника ТОВ «Мілоан».

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов такого.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1443484, відповідно до п.1.1 якого позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору сума кредиту становить 3 000,00 грн. у валюті: українській гривні.

Відповідно до п. 1.3, 1.4 Договору кредит надається строком на 21 днів з 29.04.2020 року, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 20.05.2020 року.

Відповідно до п. 1.5 Договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) 1 860,00 грн в грошовому виразі та 1,078.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2. Договору.

Згідно п.1.5.1. Договору комісія за надання кредиту 600,00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом 1 260,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Крім того, пунктом 4.1 Договору передбачено обов`язок сплати Позичальником на користь Товариства пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення та не може бути більше за 50% від суми простроченого платежу.

Згідно п. 6.1. Договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua.

Відповідно до п. 6.2. Договору, розміщені в особистому кабінеті Позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер Позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку вказаними Позичальником під час реєстрації Особистого кабінету, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в Особистому кабінеті на сайті Товариства. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті Позичальника.

Зі змісту п. 6.3. Договору вбачається, що приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщений на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.6.4 Договору, укладення Товариством кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника. У зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Зі змісту п.6.5 Договору вбачається, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Основними ознаками договору є: домовленість, тобто для його існування повинен бути компроміс, волевиявлення учасників, яке збігається; для договору повинна бути домовленість двох чи більше осіб, що означає, що з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір.

Відсутність волевиявлення означає, що сторона не мала на меті укладати відповідний договір та не укладала його.

Згідно із цитованою вище статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Тобто, в даному випадку є заінтересовані (внутрішня воля) в укладенні договору суб"єкти, які для мети завершення укладення договору повинні досягти згоди (зовнішній прояв волі) з усіх істотних умов, а також у визначених законом випадках здійснити реєстрацію договору. Отже в обставинах, коли договір не було укладено, наявний такий елемент як відсутність волевиявлення на вчинення правочину.

Різновидом договору є кредитний договір, який укладається в письмові формі ст.ст.1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається із наданої роздруківки з електронного файлу з інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.54).

Після підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті позивача та перераховані кошти, відповідно до умов договору на його картку, що підтверджується платіжним дорученням №18843220 від 29.04.2020 року. Факт отримання грошових коштів позивач не заперечує (а.с.55).

Позивач не надав доказів що він повернув позивачу отримані кошти, як і не довів що він відмовився від укладення кредитного договору в порядку, передбаченому ч.2 ст.1056 ЦК України.

Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, під час слухання справи судом було встановлено, що договір підписаний позивачем з врахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію» та є укладеним у відповідності до положень статті 1046 ЦК України, так як на виконання умов Кредитного договору позивач отримав кошти в сумі 3 000,00 грн.

Враховуючи, що на підставі досліджених доказів у справі встановлено, що ОСОБА_1 , зареєструвавшись на сайті та направивши заяву на укладення договору, підтвердивши свою згоду на його укладення, будучи ознайомленим з умовами кредитування та сукупною вартістю кредиту, отримавши кредитні кошти на банківський рахунок та в належний спосіб пройшовши електронну ідентифікацію, уклав договір в порядку, передбаченому чинним законодавством та фактично договір розпочав виконуватись сторонами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним (нікчемним).

При зверненні до суду з позовом позивач зазначав, що ним не було підписано жодного документу про погодження з умовами кредитного договору, або будь-якими документами, що стосуються кредитного договору, про що свідчить відсутність його підпису на будь-яких кредитних документах.

В той же час, як вбачається з п.5.1 Договору, при підписанні оскаржуваного договору, Позичальник підтвердив, що він до підписання договору ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3) та Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua та є невід`ємною частиною цього Договору.

В той же час позивач не надав суду доказів, що зазначена інформація не була йому надана та її відсутність суттєво вплинула на укладення договору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №58-МЛ за умовами якого Кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами вказаними в Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель заборгованості).

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників, до ТОВ «ФК «Кредит капітал» перейшло право вимоги за Договором №1443484 від 29.04.2020 року із загальною сумою заборгованості - 13 860,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, проаналізувавши зміст спірного договору, суд встановив, що кредитний договір №1443484 від 29.04.2020 року містить всі істотні умови передбачені законодавством України, позивач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується електронним підписом позивача про прийняття пропозиції укласти договір, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, те що на сьогоднішній день, кредитна заборгованість позивача за договором про надання фінансового кредиту №1443484 від 29.04.2020 року перед відповідачем ТОВ «Мілоан» відсутня, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 7, 10, 76- 81, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про визнання нікчемним кредитного договору - відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» , код ЄДРПОУ 40484607, місцезнаходження: 04107 м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21.

Повний текст судового рішення виготовлений 13.02.2024.

Суддя П. С. Невойт