Решение № 127638310, 27.05.2025, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/614/25

Номер провадження 2/341/441/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 травня 2025 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом товариства зобмеженою відповідальністю«1Безпечне агентствонеобхідних кредитів»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

УСТАНОВИВ

Представниця Ушакевич М. П. в інтересах ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У позові просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 37642,0 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за договором позики від 01.10.2024 № 73483153, у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 37642,0 грн, з яких: 22000,0 грн розмір заборгованості за основним боргом, 1650,0 грн розмір заборгованості за несплаченими базовими процентами, 10692,0 грн розмір заборгованості за несплаченими процентами на прострочену позику, 3300,0 грн заборгованість за комісією.

Ухвалою суду від 10.04.2025 відкрито провадження у справі і справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Судове засідання призначено на 02.05.2025, яке відкладено на 22.05.2025.

У судове засідання 22.05.2025сторони не з`явились.

Представниця позивача у позові просить розгляд справи здійснювати за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, в установленому законом порядку. Судову повістку-повідомлення про судове засідання та позовну заяву з додатками надіслано на офіційну зареєстровану адресу відповідача, яку він отримав 14.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 1 ч. 8ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки, є день вручення судової повістки під розписку.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений. Проте, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав. Ходом розгляду справи не цікавився. У судове засідання не прибув.

Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).

Ухвалою суду від 22.05.2025 постановлено здійснити розгляд справи у заочному порядку.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

01.10.2024 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73483153 (далі Кредитний договір, Договір).

Відповідно до п. 1 Договору кредиту позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк з метою придбання товарів для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підтриємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання позики.

Згідно з п. п. 2.1-2.4 Договору: сума позики 22000,0 грн; строк позики 30 днів; процентна ставка/день 0,250% (фіксована); комісія за надання позики 15,0%, що у грошовому виразі складає 3300,0 грн. Дата надання позики 01.10.2024; дата повернення позики 30.10.2024; проценти за понадстрокове користування позикою 2,70%; пеня 2,7%; орієнтована реальна річна процентна ставка 1186,17%; орієнтовна загальна вартість позики 26950,0 грн.

Кредитний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 33182 (а. с. 07-09).

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит дата видачі кредиту 01.10.2024; дата повернення 30.10.2024; кількість днів у розрахунковому періоді 30 днів; чиста сума кредиту 22000,0 грн; проценти за користування кредитом 1650,0 грн; комісія за надання кредиту 3300,0 грн; реальна річна процентна ставка 1186,17 грн; загальна вартість кредиту 26950,0 грн. Таблицю підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 33182 (а. с. 10 зворот-11).

Згідно з паспортом споживчого кредиту: тип кредиту позика з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики; сума кредиту 22000,0 грн; строк кредитування 30 днів; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом (кредитні кошти надаються шляхом переказу на банківську картку споживача) на строк, визхначений договором. Процентна ставка, відсотків річних: 0,250% в день, 91,250% відсотків річних. Тип процентної ставки: фіксована. Комісія за надання позики:15,0% від суми позики 3300,0 грн. Загальні витрати за кредитом 4950,0 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 26950,0 грн. Реальна річнапроцентна ставка,відсотків річних 1186,17грн (а.с.12-13).

Відповідно до листа АТ «Таскомбанк» від 12.02.2025 № 12/02/25-13 ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» АТ «Таскомбанк» надає підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 03.08.2020 банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів, до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме 01.10.2024 о 11:38:37, картка отримувача: НОМЕР_1 , сума зарахування 22000,0 грн, відправник ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», договір від 01.10.2024 № 73483153 (а. с. 26).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 01.10.2024 № 73483153 загальна заборгованість станом на 13.02.2025 становить 37642,0 грн. При цьомуз указаногорозрахунку йпогоджених сторонамиумов договорусуд установив,що перші30днів нараховувалисьпроценти усумі по55,0грн/день(по0,25%на день),решта 18днів процентинараховувались усумі по594,0грн/день(по2,70%на день).Таке нарахуваннявідповідає умовамдоговору,з якимивідповідач погодився(а.с.28-30).

Надалі позивач припинив нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, що є його правом.

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з приписамистатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписамистатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положеньстатті 1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилом частини першоїстатті 205 Цивільного кодексу Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначеностаттею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Устатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписамистатті 11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини восьмоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з частиною першоюстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у Договорі містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткові ставки, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився і які прийняв шляхом підписання відповідного Договору.

Зокрема, у п. 2.4 Договору сторони погодили і це зазначено у розділі 6 Паспорта споживчого кредиту, що за понадстрокове користування, яке застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, застосовується процентна ставка у розмірі 2,7% в день. Такі умови суд тлумачить як міру відповідальності, передбачену Договором відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання позичальником.

Отже, суд установив, що відповідач був ознайомлений з указаними у вищевказаному Договорі умовами користування кредитними коштами і на них погодився.

Ураховуючи викладене, суд установив, що позов обґрунтований невиконанням з боку ОСОБА_1 умов Договору від 01.10.2024 № 73483153, у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість за цим Договором на суму 37642,0 грн. Така заборгованість складається з: 22000,0 грн розмір заборгованості за основним боргом, 1650,0 грн розмір заборгованості за несплаченими базовими процентами, 10692,0 грн розмір заборгованості за несплаченими процентами на прострочену позику (ч. 2 ст. 625 ЦК України), 3300,0 грн заборгованість за комісією.

Розмір заборгованості позивач обґрунтував наданими письмовими доказами: зокрема копією Договору, копією таблиці, копією паспорта споживчого кредиту, правилами надання грошових коштів у позику, листом АТ «Таскомбанк» про підтвердження платежу, розрахунком заборгованості тощо.

Водночас ОСОБА_1 відзиву, будь-яких пояснень чи доказів, які б спростовували вимоги позову, суду не надав.

З огляду на принцип змагальності та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позовуна відповідача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються копією договору про надання правничої допомоги від 03.08.2023 № 03-08/2023, укладеним між ТзОВ «1Безпечне агентствонеобхідних кредитів» та адвокатським об`єднанням «Правовий діалог», копією додаткової угоди від 11.02.2025 № 3 до договору про надання правової допомоги від 03.08.2023 № 03-08/2023, укладеним між ТзОВ «1Безпечне агентствонеобхідних кредитів» та адвокатським об`єднанням «Правовий діалог», копією акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, копією акта приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правової допомоги від 03.08.2023 № 03-08/2023, копією платіжної інструкції від 24.02.2025 на суму 7100,0 грн, копією наказу (розпорядження) № 01-К про прийняття на роботу, копією довіреності від 04.11.2024 № 93, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 33-45).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,0 грн.

Відповідно до ч. 5ст. 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від відповідачки не надходило.

Відповідно до статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 3028,0 грн (а. с. 06).

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст.259, ч. 4,5ст.268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог ч. 4статті 268 ЦПК Українипідписав судове рішення без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 128, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265,268,272-274,279-280, 284, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов товариства зобмеженою відповідальністю«1Безпечне агентствонеобхідних кредитів»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за договором позики від 01.10.2024 № 73483153 у розмірі 37642,0 грн, з яких: 22000,0 грн розмір заборгованості за основним боргом, 1650,0 грн розмір заборгованості за несплаченими базовими процентами, 10692,0 грн розмір заборгованості за несплаченими процентами на прострочену позику, 3300,0 грн заборгованість за комісією.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028,0 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,0 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 27 травня 2025 року.

Учасники:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», місцезнаходження: площа Арсенальна, 1 Б, м. Київ, адреса для листування: просп. Леоніда Каденюка, 23, а/с 57, м. Київ, код ЄДРПОУ 39861924;

відповідач ОСОБА_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ