Приговор № 127627608, 23.05.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/34012/23

Провадження № 1-кп/127/1014/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2025 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.05.2023 за № 12023020040000343, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Щаслива Липовецького району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, зареєстрованого як фізична особа - підприємець, одруженого, який має неповнолітню дитину, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 23.05.2023 близько 18:00 год., перебуваючи на відкритій місцевості поруч із будинком № 2П по вул. Батозькій в м. Вінниці, в ході конфлікту, що супроводжувався словесною перепалкою з ОСОБА_5 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин у сфері підприємницької діяльності, наніс удар правою рукою в ділянку щелепи ОСОБА_5 від чого той упав, вдарившись потилицею об асфальтне покриття.

Відповідно до висновку експерта № 474 від 10.07.2023, згідно наданої медичної документації у ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - забій м`яких тканин потиличної ділянки справа, забій головного мозку, травматичний субарахноїдальний крововилив лівої скроневої долі; перелом кісток склепіння та основи черепа - лінійний перелом від лямбдовидного шва до луски потиличної кістки справа з поширенням на комірки соскоподібного відростка та відривом фрагменту виростка потиличної кістки справа без зміщення.

Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_5 за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлися небезпечними для життя в момент заподіяння (2.1.3 "б" "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1995); виникли від травматичної дії (удару) тупого твердого предмету (предметів), можливо, в термін, вказаний у постанові про призначення судово-медичної експертизи - 23.05.2023.

Відповідно до висновку експерта № 674 від 12.09.2023, тілесні ушкодження у ОСОБА_5 за своїм характером, локалізацією та механізмом утворення допускають можливість їх виникнення за умов, вказаних у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_5 від 02.06.2023 та у протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 від 29.08.2023, тобто тілесні ушкодження могли утворитись від одноразового "удару в область щелепи правою рукою" із послідуючим падінням та співударянням "потилицею об асфальтне покриття".

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні злочину визнав та показав, що дійсно вчинив даний злочин за вказаних в обвинувальному акті обставин. Він зареєстрований як фізична особа - підприємець, займається торгівлею обладнанням, та приблизно 10 років тому почав співпрацювати з ОСОБА_5 , однак через деякий час вони співпрацю припинили. Він являється власником території, на якій сталася дана подія. На цій території приміщення здаються в оренду. В один із боксів, який він здавав в оренду, та де здійснювалися зварювальні роботи, під`їжджав ОСОБА_5 та висував претензії, щоб вони припинили виробляти обладнання, яке виробляє ОСОБА_5 . В той день ОСОБА_5 знову приїхав до них та став конфліктувати та вимагати припинити діяльність. Побачивши дану ситуацію, він підійшов до нього, ОСОБА_5 почав йому розповідати, що дані люди займаються такими роботами незаконно, на що він попросив ОСОБА_5 пред`явити документи на підтверження своїх слів, але ОСОБА_5 нічого показувати йому не став. Після цього він попросив ОСОБА_5 покинути його територію, на що ОСОБА_5 почав підвищувати голос, сваритися, розмахувати перед його обличчям паперами та провокувати його на конфлікт, при цьому дружина ОСОБА_5 в цей час сиділа в автомобілі та знімала дані дії на відеокамеру свого мобільного телефону. Він неодноразово просив ОСОБА_5 покинути належну йому територію, однак він його прохання ігнорував та продовжував провокувати його на конфлікт. В результаті чого, він не втримався та вдарив ОСОБА_5 в обличчя кулаком, після чого той упав на землю. Він відразу підняв ОСОБА_5 , підбігла його дружина, була викликана швидка допомога. Після даної події він приїжджав до ОСОБА_5 щоб якось виправити дану ситуацію, запропонував ОСОБА_5 , що він розірве оренду з людьми, які на думку ОСОБА_5 виробляли таку ж продукцію, та надасть йому на відшкодування завданої шкоди необхідну продукцію, на що ОСОБА_5 погодився та вони разом поїхали до слідчого, в поліції ОСОБА_5 написав відповідні заяви, що ніяких претензій до нього не має. Однак ОСОБА_5 продовжує вимагати з нього кошти на відшкодування шкоди. Він віддав на відшкодування завданих ним збитків ОСОБА_5 продукцію для виготовлення його обладнання приблизно на 200 000 грн. У вчиненому кається, просить суворо його не карати. Заявлений потерпілим цивільний позов не визнає, оскільки вважає, що завдану шкоду потерпілому відшкодував, про що потерпілий надавав відповідні заяви під час досудового розслідування.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що обвинувачений вчинив дане кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. З ОСОБА_3 він знайомий протягом 5-6 років та деякий час вони співпрацювали. Коли він припинив робочі стосунки з ОСОБА_3 , до нього від обвинуваченого прийшов чоловік, який навчився виробляти його обладнання та в подальшому звільнився. Після звільнення чоловік повернувся до ОСОБА_3 та ОСОБА_3 почав виготовляти таке ж обладнання і продавати як свою продукцію. Він найняв адвоката для захисту своїх авторських прав та з цих підстав у нього з ОСОБА_3 виникли неприязні стосунки. 23.05.2023 близько 18:00 год. по вул. Батозькій в м. Вінниці він зустрівся з ОСОБА_3 для того, щоб оформити з ним зобов`язання щодо використання ОСОБА_3 авторських прав, однак під час розмови ОСОБА_3 вдарив його кулаком в обличчя. Після удару він нічого не пам`ятає. Він пам`ятає, що ОСОБА_3 приходив до нього в лікарню, вибачався та вимагав закрити кримінальне провадження. Як він писав заяви про відсутність претензій, не пам`ятає, оскільки йому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження голови. Заявлений цивільний позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити, врахувавши заяву про збільшення позовних вимог. Просив призначити обвинуваченому покарання відповідно до закону.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що потерпілий ОСОБА_5 є її чоловіком. Вона з чоловіком приїхали до ОСОБА_3 щоб віддати документи щодо використання ОСОБА_3 авторських прав її чоловіка. Чоловік вийшов із машини та підійшов до ОСОБА_8 . Через деякий час до них підійшов ОСОБА_3 та вони почали розмовляти на підвишених тонах. Вона в цей час сиділа в машині з дитиною та побачивши, що між чоловіком та ОСОБА_3 назріває конфлікт, почала знімати все на камеру телефона. Під час розмови ОСОБА_3 вдарив її чоловіка кулаком в обличчя, від чого чоловік впав на землю та втратив свідомість. Після того, як чоловік упав, вона вибігла з машини, а ОСОБА_3 почав піднімати чоловіка, але її чоловік був без свідомості та просто висів на руках у ОСОБА_3 . Пізніше хтось приніс відро води та поливали чоловіка водою, щоб чоловік прийшов до тями. Після того як чоловік прийшов у свідомість вони поїхали з місця події. Через деякий час стан здоров`я чоловіка погіршився, він звернувся у лікарню та розпочав лікування. ОСОБА_3 медичну допомогу чоловіку не надавав, завдану шкоду не відшкодовував.

З досліджених судом доказів, зокрема з документів, які надані стороною обвинувачення, вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення зареєстровані 26.05.2023 за № 12023020040000343, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 474 від 29.06.2023-10.07.2023, на підставі вивчення даних медичної карти стаціонарного хворого № 7324/730 КНП "Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" на ім`я ОСОБА_5 , 1977 р.н., лазерного диска з даними МСКТ дослідження головного мозку та кісток черепа без контрастування на його ім`я, експерт прийшов до таких підсумків: згідно наданої медичної документації у ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - забій м`яких тканин потиличної ділянки справа, забій головного мозку, травматичний субарахноїдальний крововилив лівої скроневої долі; перелом кісток склепіння та основи черепа - лінійний перелом від лямбдовидного шва до луски потиличної кістки справа з поширенням на комірки соскоподібного відростка та відривом фрагменту виростка потиличної кістки справа без зміщення. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_5 за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлися небезпечними для життя в момент заподіяння (2.1.3 "б" "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1995); виникли від травматичної дії (удар) тупого твердого предмету (предметів), можливо, в термін, вказаний у постанові про призначення судово-медичної експертизи - 23.05.2023. Питання "Чи можливе отримання даних тілесних ушкоджень в наслідок самопадіння?" в ході даної експертизи не вирішувалось, як абстрактне.

Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 29.08.2023 із відеозаписом до нього, які були досліджені під час судового розгляду, слідчий експеримент проводився за участю потерпілого ОСОБА_5 , який без будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників поліції розповів про обставини вчинення відносно нього злочину, зокрема про нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 674 від 30.08.2023-12.09.2023, на підставі вивчення даних матеріалів кримінального провадження № 12023020040000343 від 26.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 128 КК України, що включають дані "Висновок експерта" № 474 від 29.06-10.07.2023 на ім`я ОСОБА_5 , 1977 р.н., експерт прийшов до таких додаткових підсумків: тілесні ушкодження у ОСОБА_5 за своїм характером, локалізацією та механізмом утворення допускають можливість їх виникнення за умов вказаних у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_5 від 02.06.2023 та у протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 від 29.08.2023, тобто тілесні ушкодження могли утворитись від одноразового "удару в область щелепи правою рукою" із послідуючим падінням та співударянням "потилицею об асфальтне покриття". Дані підсумки доповнюють "Висновок експерта" № 474 від 29.06-10.07.2023 - судово-медична експертиза на ім`я ОСОБА_5 , 1977 р.н., з урахуванням наданих матеріалів кримінального провадження.

З протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 05.10.2023 з описом та оптичним диском до нього вбачається, що на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 04.10.2023, з мобільного телефону марки «Iphone» модель «14 PRO МАХ» ІМН НОМЕР_2 з сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , вилучено відеозапис, на якому зафіксовано факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

З протоколу огляду документу від 05.10.2023 вбачається, що в приміщенні службового кабінету № 8 відділу поліції № 2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, проведено огляд документу: матеріалів відеозапису з мобільного телефону ОСОБА_7 , який міститься на «DVD-R» диску, на якому зафіксовані події, що трапилась 23.05.2023 близько 18:00 год., а саме факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . Дані докази досліджено під час судового розгляду кримінального провадження.

Під час судового провадження суд, у відповідності з вимогами ст. 349 КПК України, дослідив докази у тому обсязі, як про це просили учасники судового провадження. Зокрема, допитав обвинуваченого, потерпілого, свідка, дослідив інші надані докази.

Суд зазначає, що дослідженні в судовому засіданні докази, а також показання обвинуваченого, потерпілого та свідка підтверджують обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні.

Дослідивши і проаналізувавши надані суду докази - кожен окремо, відповідно до вимог ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України, та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України, підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.

Суд визнає дані докази належними та допустимими, сумнівів у їх достовірності немає.

Враховуючи викладене, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 128 Кримінального кодексу України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, враховуючи положення ст. 12 Кримінального кодексу України, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, несудимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.

Крім того, при призначенні покарання, суд враховує відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що обвинувачений в судовому засіданні вину визнав, щиро розкаявся та жалкує про вчинене.

Обставиною, яка, згідно ст. 66 Кримінального кодексу України, пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставин, які, згідно ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчиненене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 128 КК України.

Вирішуючи питання про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, дотримуючись при цьому загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

При цьому суд враховує особу обвинуваченого, який раніше несудимий, позитивно характеризується за місцем проживання, зареєстрований як фізична особа - підприємець, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, у вчиненому щиро кається.

Суд вважає, що викладені обставини дають підстави вважати можливим виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним кримінальних правопорушень буде покарання у виді обмеження волі із звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього згідно ст. 76 Кримінального кодексу України обов`язки.

Що стосується цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, суд зазначає таке.

Як вбачається з цивільного позову, потерпілий ОСОБА_5 просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн, шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності за період з 24 травня 2023 року по 21 липня 2023 року в сумі 13 400,00 грн та шкоду, пов`язану з лікуванням в розмірі 8 224,98 грн (згідно позовної заяви від 29.01.2024).

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 23 травня 2023 року внаслідок умисних дій ОСОБА_3 , йому нанесено тяжкі тілесні ушкодження. Він перебував на стаціонарному лікуванні згідно виписки КНП «Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги» № 7324 з 24 травня 2023 року по 06 червня 2023 року та в подальшому перебував на амбулаторному лікуванні, отримував амбулаторне лікування та перебував на лікарняному до 21 липня 2023 року включно, що підтверджується Випискою із медичної карти, що додається. 23.06.2023 діагноз лікаря-невропатолога: «наслідки закритої черепно-мозкової травми (забій головного мозку. Травматичний САК, Перелом потиличної кістки) у вигляді стійкого церебро-асценічного, цефалгічного, атактичного синдромів. Частий головний біль тиснучого характеру в потиличній та тім`яній областях, періодично нудота, запаморочення, хиткість під час ходьби, порушення сну». 03.07.2023 проведено МСКТ голови - картина стабільного, лінійного перелому потиличної кістки справа, відрив фрагменту кортикального шару виростка потиличної кістки справа, повне розрішення: САК в одиночній борозді лівої скроневої долі та забою м`яких тканин потиличної ділянки справа. 11.07.2023 проведено МРТ головного мозку та судин. Досі відчуває постійні болі в голові, запаморочення та інші наслідки від понесених травм головного мозку. Потребує подальшої реабілітації. Вчиненим ОСОБА_3 злочином, йому як потерпілому завдано шкоду: пов`язану з лікуванням, яка складає згідно платіжних документів - 8 224,98 грн. На жаль, він не зберіг і не може долучити докази понесення вартісного обстеження: МКСТ голови, МРТ головного мозку, платні консультації невропатологів. Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., то діями обвинуваченого йому заподіяно моральних страждань, які полягають у фізичному болю, емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях, на даний час досі є наслідки і він відчуває біль та дискомфорт у зв`язку з непоправним ушкодженням здоров`я. Після нанесення удару в голову пройшов тривале стаціонарне лікування, що супроводжувалося необхідністю проведення реанімаційних заходів, болісних лікувальних та діагностичних процедур, значними руховими обмеженнями та фізичними незручностями. В подальшому проходив тривале коштовне амбулаторне лікування, з необхідністю інтенсивних щоденних відновлювальних заходів та дискомфортних ребілітаційних процедур. Тривала значна неспроможність самостійно себе обслуговувати та заробляти кошти (декілька місяців тривало відновлювальне лікування) призвели до істотних переживань, безпорадності, залежності від допомоги родичів, усвідомлення себе як тягаря для родини, з приводу чого проявляв реакції знервованості, що погіршувало стосунки з близьким оточенням та призводило до розриву емоційних зв`язків. Довготривалий період фізичного невідновлення призводить до стану хронічної психоемоційної напруги, що супроводжується негативними психологічними та психосоматичними змінами: емоційна пригніченість, лабільність, дратівливість, тривожність, помисливість, замикання, тривога щодо майбутнього стану здоров`я, переживання життєвої невизначеності, порушення сну та апетиту, головний біль. Погіршений психоемоційний стан негативно впливає на мікросоціальний клімат у професійних контактах, що потребує від потерпілого додаткових вольових зусиль для стримування і коректної поведінки з оточуючими. Фізичні обмеження та супроводжуючі їх почуття неповноцінності негативно впливають на якість виконання професійних обов`язків, обмежують можливості повноцінного відпочинку. До теперішнього часу залишаються певна рухова неповноцінність, головні болі, що потребує продовження відновлювального лікування та дотримання обмежень у діяльності, з фіксованістю уваги на заходах реабілітації ушкодженого здоров`я. Внаслідок вказаних обставин порушені поточні життєві плани потерпілого, досі постають обмеженими можливості побудови нових перспектив діяльності. Наслідки події, що сталася, потягли за собою тривале витрачання продуктивного життєвого часу (лікування, реабілітація, правові заходи), обумовили необхідність залучення істотних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Він потребує подальшого лікування та реабілітації. Тому просить суд задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Суд зазначає, що згідно ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В судовому засіданні потерпілий цивільний позов підтримав та пояснив, що протиправними діями обвинуваченого йому завдано майнову та моральну шкоду, оскільки він змушений був тривалий час лікуватися та придбавати необхідні ліки, на даний час потребує подальшого лікування. Поніс важкі моральні страждання у зв`язку із завданими йому тяжкими тілесними ушкодженнями.

В судовому засіданні обвинувачений цивільний позов не визнав, оскільки вважає, що завдану потерпілому шкоду відшкодував, про що потерпілий написав відповідні заяви під час досудового розслідування.

Захисник обвинуваченого зазначив, що під час судового розгляду обвинувачений повністю визнав свою вину та щиро розкаявся. Надав суду повні зізнавальні показання про обставини вчинення кримінального правопорушення. Під час досудового розслідування ОСОБА_3 відшкодував завдану шкоду потерпілому ОСОБА_5 , про що свідчить його заява, наявна в матеріалах кримінального провадження. Шодо стягнення моральної шкоди зазначає, що відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15 грудня 2020 року: «Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення». В даному випадку заявлений розмір моральної шкоди в розмірі 100 000 грн є наміром позивача до безпідставного збагачення. Вказане підтверджується тим, що 12.06.2023 потерпілий ОСОБА_5 власноруч написав заяву до правоохоронних органів про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки він усі питання з ним вирішив мирним шляхом. Щодо стягнення шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою непрацездатності, зазначає, що позивачем заявлено шкоду в розмірі 13 400 грн за період з 24.05.2023 по 21.07.2023. Тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заході медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або ло закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. Тимчасова непрацездатність обраховується в календарних днях (п.3 Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року № 1066). Тимчасова непрацездатність може бути спричинена: фізичною нездатністю особи здійснювати трудову діяльність (хвороба, травма, вагітність та пологи тощо); неможливістю працювати у зв`язку із необхідністю здійснювати догляд за іншим членом сім`ї (хворою дитиною, хворим членом сім`ї, за дитиною до трьох років, за дитиною до досягнення трьохрічного віку або дитиною з інвалідністю до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною); неможливістю працювати у зв`язку із настанням обставин, спричинених діями державних органів (карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби). Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків (стаття 15 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"). У позові зазначено, що потерпілий є фізичною особою-підприємцем, і тому є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Таким чином, в даній частині, позивач звернувся до неналежного відповідача. Оскільки виплати по тимчасовій втраті працездатності має йому здійснити Пенсійний фонд України, дані повноваження йому були передані в 2023 році в зв`язку з ліквідацією Фонду соціального страхування України (відповідно до Закону України від N 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щодо стягнення витрат в розмірі 8224, 98 грн як відшкодування на лікування, вважає, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки 12.06.2023 потерпілий ОСОБА_5 власноруч написав заяву до правоохоронних органів про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки він усі питання з ним вирішив мирним шляхом. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, з огляду на зміст заявлених позивачем вимог та їх обґрунтування, врахувавши заперечення обвинуваченого та його захисника, дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті ст. 127 КПК України, передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно положень ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Що стосується цивільного позову в частині відшкодування витрат, понесених потерпілим на лікування, суд зазначає таке.

Під час судового провадження встановлено, що внаслідок нанесення обвинуваченим потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, відповідно до висновку експерта № 474 від 10.07.2023, згідно наданої медичної документації у ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - забій м`яких тканин потиличної ділянки справа, забій головного мозку, травматичний субарахноїдальний крововилив лівої скроневої долі; перелом кісток склепіння та основи черепа - лінійний перелом від лямбдовидного шва до луски потиличної кістки справа з поширенням на комірки соскоподібного відростка та відривом фрагменту виростка потиличної кістки справа без зміщення. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_5 за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлися небезпечними для життя в момент заподіяння (2.1.3 "б" "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1995); виникли від травматичної дії (удару) тупого твердого предмету (предметів), можливо, в термін, вказаний у постанові про призначення судово-медичної експертизи - 23.05.2023.

Відповідно до висновку експерта № 674 від 12.09.2023, тілесні ушкодження у ОСОБА_5 за своїм характером, локалізацією та механізмом утворення допускають можливість їх виникнення за умов, вказаних у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_5 від 02.06.2023 та у протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 від 29.08.2023, тобто тілесні ушкодження могли утворитись від одноразового "удару в область щелепи правою рукою" із послідуючим падінням та співударянням "потилицею об асфальтне покриття".

Отже, із матеріалів справи вбачається, що потерпілому ОСОБА_5 завдано тяжкі тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні згідно виписки КНП «Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги» № 7324 з 24 травня 2023 року по 06 червня 2023 року та в подальшому перебував на амбулаторному лікуванні, отримував амбулаторне лікування та перебував на лікарняному до 21 липня 2023 року включно, що підтверджується Випискою із медичної карти.

Внаслідок дій обвинуваченого потерпілому ОСОБА_5 завдана матеріальна шкода на суму 8 224,98 грн, зокрема це витрати на лікування, на придбання ліків, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Враховуючи надані до суду докази, суд дійшов висновку, що цивільний позов в частині відшкодування витрат на лікування є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Що стосується цивільного позову в частині відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим за період з 24 травня 2023 року по 21 липня 2023 року в сумі 13 400,00 грн, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Як вбачаєься із даної норми, для виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, обов`язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

У постанові від 05.10.2022 (справа № 906/1318/19) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що законодавство виокремлює різні правові режими відшкодування шкоди, завданої життю або здоров`ю фізичної особи.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, це цивільно-правовий інститут, який покликаний захистити майнові та немайнові права, порушені заподіянням фізичній особі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я та втратою нею працездатності. За своїм характером втрата працездатності може бути стійкою або тимчасовою. У свою чергу, стійка втрата працездатності може бути повною чи частковою. До стійкої втрати працездатності відноситься інвалідність.

При цьому основною вимогою для розрахунку заробітку, що втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності є визначення відсотку втрати такої працездатності.

Натомість до позовної заяви не додано документів, які б свідчили про зменшення професійної або загальної працездатності (висновків експертизи, акту огляду медико-соціальної експертної комісії тощо).

Саме по собі зменшення отриманого позивачем доходу не є підтвердженням зменшення саме професійної або загальної працездатності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що цивільний позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки позивачем жодних доказів на підтвердження позовних вимог не надано.

Що стосується цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд дійшов висновку, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілому була завдана моральна шкода, яка виразилася в перенесених душевних стражданнях та нервовому потрясінні, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. При цьому суд приймає до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, настання негативних змін в житті та здоров`ї потерпілого, ускладненням звичного для нього способу життя та з урахуванням вимог справедливості та розумності.

Суд, враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характер немайнових втрат, стан його здоров`я, необхідність лікування, характер дій обвинуваченого та його майновий стан, а також конкретні обставини кримінального провадження, вважає, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню та розмір суми відшкодування моральної шкоди, який необхідно стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого становить 70 000 грн 00 коп., що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

При цьому суд критично оцінює твердження обвинуваченого та його захисника про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки 12.06.2023 потерпілий ОСОБА_5 під час досудового розслідування написав заяву до правоохоронних органів про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 , так як він усі питання з ним вирішив мирним шляхом.

Суд зазначає, що в даній заяві не міститься інформації про те, що обвинувачений відшкодував потерпілому задану злочином шкоду.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Заходи забезпечення кримінального провадження та процесуальні витрати в крімінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 50, 65-67, 75, 76 Кримінального кодексу України, ст.ст. 100, 128, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку виконає покладені на нього обов`язки та не вчинить нового кримінального правопорушення.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 70 000 (сімдесят тисяч) грн 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, та 8 224,98 грн. у відшкодування майнової шкоди, завданих злочином.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - DVD-R диск марки "PERFEO", який відповідно до постанови слідчого про визнання речовим доказом від 05.10.2023, приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя