Постановление суда № 127624595, 26.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

за наслідками розгляду клопотання

щодо залишення позову без розгляду

26 травня 2025 року Справа №200/2096/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 зазначеного у відзиві на позовну заяву щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у відзиві, довідку виплаченого грошового забезпечення позивача у межах спірного періоду.

У березні 2025 року від представника відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому зокрема відповідач просив залишити без розгляду позовну заяву.

Дана заява була вмотивована наступним, що позивач з 20.08.2016 по теперішній час проходить військову службу в військової частині НОМЕР_1 . Відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України). Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Таким чином, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Отже, у період з 20.08.2016 по 28.02.2018, кожного місяця отримуючи грошове забезпечення, позивач мав реальну можливість дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Натомість, позивач не надав жодних доказів (заяв, запитів), що ним вчинялись будь-які активні дії з метою отримання інформації про складові його грошового забезпечення. Посилання позивача на те, що він дізнався про порушення нарахування йому грошового забезпечення за період з 2016 по 2018 рік з довідки відповідача від 20.03.2025 № 370 є необґрунтованим, оскільки про розмір виплаченого йому грошового забезпечення він дізнавався щомісячно, і не був позбавлений права під час проходження служби на звернення до відповідача про надання йому роз`яснень щодо складових виплаченого йому грошового забезпечення. Позивач у березні 2025 року звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити індексацію грошового забезпечення за період з 20.08.2016 року по 28.02.2018 року, тобто більш ніж через шість років після того, як позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права. Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що позивачем порушено строки звернення до адміністративного суду. Поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем не наведено.

Розглянувши дану заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.

Підстави залишення позову без розгляду передбачені ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 1 якої суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:

1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;

2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду;

6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява;

7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;

8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;

9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;

10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Суд зауважує відповідача, що відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 року, в якій з цього приводу було зазначено наступне - Відповідно до правових висновків викладених в постанові Верховного Суду від 12.09.2024 по справі №380/6701/24, Суд зазначив наступне: - «63. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зазначила, що щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період по 19 липня 2022 року застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

64. Суд вважає цей висновок застосовним у спірних правовідносинах і не вбачає підстав для відступу від нього.

65. Аналогічна правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2024 року у справі №380/29686/23.

66. Так, на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення (02 серпня 2021 року) частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

67. З огляду на вказане, Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

68. З наведеного слідує, що вказаний позов подано з дотриманням установленого законом строку звернення до суду.

69. З огляду на викладене, Суд уважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати строк звернення, визначений ст.233 КЗпП України у редакції з 19.07.2022 року, за якою для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк, відлік якого треба починати з 19.07.2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ.».

Відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд не вбачає підстав для відступу від вищезазначеного висновку Верховного Суду.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 20.08.2016 по 28.02.2018 року.

Враховуючи вищезазначені норми, а також те, що строк звернення з цим позовом до суду не був обмежений будь-яким строком у період до 19.07.2022, суддя вважає, що в даному випадку позивачем строк звернення з порушенням його прав щодо належного грошового забезпечення у належному розмірі, пропущений не був.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні даного клопотання представника відповідача за його необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 зазначеного у відзиві на позовну заяву щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її постановлення.

Суддя І.О. Голошивець