Решение № 127621136, 26.05.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/31110/21

провадження № 2-іс/340/713/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (проспект Любомира Гузара, б. 7, м. Київ, 03165, ЄДРПОУ 22886300)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є учасником бойових дій та, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18), вважає, що у нього, як учасника бойових дій, виникло право на соціальне забезпечення згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону від 25.12.1998 р. №367-ХІV, який передбачає для учасників бойових дій виплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Посилався на те, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» мінімальна пенсія за віком з 01 січня 2021 року складає 1769,00 грн., а тому щорічна разова допомога до 5 травня у 2021 році повинна бути йому виплачена в розмірі 8845,00 грн. Однак, йому до 5 травня 2021 року була виплачена щорічна разова грошова допомога лише у розмірі 1491 грн.

Не погодившись з розміром виплаченої допомоги, позивач ініціював розгляд судом даного спору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 року справу прийнято до провадження.

Відповідачу ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 року доставлено в особистий електронний кабінет 08.05.2025 року (а.с. 24).

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 13).

За 2021 рік позивачу нараховано та виплачено щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня в розмірі 1491,00 гривень ( а.с. 11).

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини щодо соціального захисту учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни, як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Пільги учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтями 12, 13 вказаного Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-XIV статті 12 та 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10. 1993 р. № 3551-XII було доповнено частинами четвертими (відповідно до Закону України від 04.07.2002 р. N 52-IV, частини п`яті) наступного змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком», «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

Водночас, підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 №107-VI згадані вище норми права викладено в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

У подальшому зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 Розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.

Поряд із цим, Законом України від 28.12.2014 р. № 79-VIII, розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким зокрема було передбачено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ця норма діяла з 01.01.2015.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020 було визнано неконституційним вищезазначене окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка стосується застосування норм і положень статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27.02.2020 ані приписи пункту 26 Розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ані приписи статей 12 та 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції пункту 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини четвертої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №440/2722/20 від 29.09.2020.

Враховуючи, що справа, яка розглядається є типовою, суд у відповідності до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20.

Водночас, Кабінетом Міністрів України 08.04.2021 прийнято постанову №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі Порядок №325).

Так, згідно додатку до Порядку №325, разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривня; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків - 1491 гривня; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 4421 гривня.

Таким чином, Кабінет Міністрів України у постанові №325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбачена Законом №3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється в розмірі 1491,00 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 12 цього Закону.

Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Отже позивач, як учасник бойових дій, на момент нарахування і виплати йому у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня та на дату звернення його із заявою до відповідача про перерахунок допомоги, мав право на отримання цієї допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, що передбачено Законом №3551-XII.

При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача його суб`єктивного права на отримання допомоги у розмірі, визначеному Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено з 1 січня 2021 року для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум у розмірі 1769 гривень.

Отже, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік учасникам бойових дій повинен становити 8845,00 грн. (1769 грн. х 5).

Таким чином, відповідач, здійснивши нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», діяв протиправно та порушив право позивача на отримання допомоги у розмірі, установленому законом.

В ході розгляду справи, суд встановив що повноваженнями з нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня наділено Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, а відтак останній є належним відповідачем у справі.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю щодо недоплати, як учаснику бойових дій, грошової допомоги у розмірі недоплаченої суми 7354,00 грн, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для відшкодування шкоди в порядку 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки стаття 22 ЦК України) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

З врахуванням встановлених судом обставин та відповідним їм правовідносин підставою для застосування цивільно-правової відповідальності за нормами статті 1166 ЦК України є наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Отже, позивачу для доведення обґрунтованості своїх вимог необхідно підтвердити наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою як обов`язкову умову відповідальності за її спричинення.

Натомість позивач в своєму адміністративному позові обґрунтовує заподіяну шкоду з боку відповідача самим лише фактом неповної виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, не надаючи при цьому доказів, які б свідчили про спричинення збитків позивачу та причинно-наслідкового зв`язку між настанням таких збитків та діями відповідача.

Крім того, не зрозумілий сам розрахунок завданих збитків, не надано жодних доказів на підтвердження таких збитків.

Таким чином, позовні вимоги у зазначеній частині позивачем взагалі не обґрунтовані та не підтверджені будь-якими доказами.

Суд також зазначає, що враховуючи заявлені позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у встановленому законом розмірі, одночасне пред`явлення вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, яка фактично становить розмір недоплаченої грошової допомоги, є безпідставним дублюванням позовних вимог.

Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач має намір ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд, відповідно до частини 2 статті 9, пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня за 2021 року у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 року у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які полягають у зменшенні ОСОБА_1 розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.

Зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО