Постановление суда № 127574761, 23.05.2025, Франківський районний суд м. Львова

465/3448/25

2-з/465/61/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2025 р. м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Баран О.І.,

за участі секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні заяву адвоката Дяківа Володимира Богдановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач-1: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ),

відповідач-2: ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ),

предмет позову: стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, відповідно до якої позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики від 18.02.2020 у розмірі 4 440243,38 грн., яка складається із:

основної суми заборгованості у розмірі 3 300 156,00 грн.,

пені у розмірі 590 140, 22 грн.

інфляційних втрат у розмірі 436 566, 46 грн.,

3% річних у розмірі 113 380, 70 грн. та

вирішити питання про розподіл судових витрат.

20 травня 2025 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, зокрема на:

- 1/6 частки квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2097, виданого 29.10.2024;

- 1/6 частки квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу, Р№5922, 22.08.2002, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дольницькою Л.М.;

- належну ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РУНО-ВЕСТ» (ЄДРПОУ 35276391) у розмірі частки засновника (учасника): 365040,00 грн;

- 1/6 частки квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі договору дарування 1/6 частки квартири від 05.09.2018, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В.;

- належну ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РУНО-ВЕСТ» (ЄДРПОУ 35276391) у розмірі частки засновника (учасника): 514524,70 грн.

Заяву мотивовано існуванням загрози зміни права власності на майно відповідачів та, відповідно, його відчуження, зважаючи на ініціювання позивачем відповідного позову. На переконання позивача, невжиття таких заходів може істотно ускладнити або навіть унеможливити поновлення його порушених прав.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті (частина перша статті 153 ЦПК України).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 ч.. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спор судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заході щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20.

За таких обставин, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, в першу чергу, повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16 та ін.).

При цьому, заявлені позивачем вимоги є вимогами майнового характеру.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що:

«під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20); при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

Накладення арешту на нерухоме майно відповідачів, не може призвести до невиправданого обмеження їх майнових прав, оскільки арештоване майно фактично залишиться у володінні власника, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним. Вказане дійсно може слугувати додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Враховуючи вимогу про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики у розмірі 4 440243,38 грн., то виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідачів грошові кошти у відповідному розмірі. Отже, за встановлених обставин, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в межах ціни позову є безпосередньо пов`язаним з предметом позову.

Також суд зауважує, що зважаючи на подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідачів в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у їх власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (висновок, викладений Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі №905/448/22).

Що стосується вимоги про накладення арешту на частку відповідачів у статутному капіталі, суд додатково зауважує таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 24.01.2024 у справі №755/12931/23, черговий раз наголошено на недопустимості ототожнення права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю і номінальну вартість такої частки.

Верховний Суд звертає увагу, що частка в статутному капіталі товариства є особливим видом майна. Вона сама по собі не має вартості. Її вартість напряму залежить від вартості майна самого товариства. Отже, при створенні товариства ринкова вартість частки зазвичай дорівнює її номінальній вартості. Тоді як з перебігом часу ця цифра стає "історичною", а ринкова вартість частки може суттєво зрости (якщо бізнес товариства буде успішним) або зменшитися (якщо товариство буде вести збиткову господарську діяльність) (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №924/700/21, п. 48 постанови Верховного Суду від 23.02.2024 у справі №910/9426/23).

Накладення арешту на частку в статутному капіталі та на належне підприємству нерухоме майно жодним чином не вплине на його поточну господарську діяльність, адже не впливає на можливість укладання договорів з контрагентами, здійснення поточної господарської діяльності. Існування таких заходів надасть реальну можливість поновлення порушених прав позивача за захистом яких він звернувся до суду у випадку задоволення його позову (п. 52 постанови Верховного Суду від 23.02.2024 у справі №910/9426/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від10 квітня 2024 рокупо справі №760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) вказано, що:

«77. У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

78. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

79. Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами (частина першастатті 149 ЦК Україниу вказаній редакції)».

Згідно з ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Оцінюючи наведені позивачем обставини, в обґрунтування заяви про забезпечення позову та надані докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення.

Крім того, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача, адвоката Дяківа Володимира Богдановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

До набрання законної сили рішенням у справі №465/3448/25 накласти арешт на 1/6 частки квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2097, виданого 29.10.2024.

До набрання законної сили рішенням у справі №465/3448/25 накласти арешт на 1/6 частки квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу, Р№5922, 22.08.2002, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ДольницькоюЛ.М.

До набрання законної сили рішенням у справі №465/3448/25 накласти арешт на 1/6 частки квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі договору дарування 1/6 частки квартири від 05.09.2018, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В.

До набрання законної сили рішенням у справі №465/3448/25 накласти арешт на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РУНО-ВЕСТ» (ЄДРПОУ 35276391) номінальною вартістю 365040,00 грн., яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

До набрання законної сили рішенням у справі №465/3448/25 накласти арешт на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РУНО-ВЕСТ» (ЄДРПОУ 35276391) номінальною вартістю 514524,70 грн., яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Дані про стягувача:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

Дані про боржників:

ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ),

ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядкуст. 261 ЦПК України.

Суддя: Баран О.І.