Решение № 127542613, 22.05.2025, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/396/25

Провадження № 2/378/217/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

за участю секретаря: Замші В. С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопровадження взалі судув селищіСтавище цивільнусправу запозовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , з посиланням на те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» було укладено 07червня 2024року договір позики № 79995965, 09 червня 2024 року договір позики № 2699235.

14.06.2021 між ТОВ «ФК»«1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейськаагенція зповернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК«Європейська агенціяз поверненняборгів» за плату належні йому права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 34 від 08.10.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16875 грн.

Відповідно до реєстру боржників № 40 від 23.12.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11811,42 грн.

Відповідач зобов`язання за вказаними договорами позикине виконує, у зв`язку з чим має заборгованість:

- за договором позики від 07 червня 2024 року № 79995965 в сумі 11811,42грн., зяких 4000грн.за основноюсумою боргу,1176грн.за відсотками та 6635,42 за пенею,

- за кредитним договором від 09червня 2024року №2699235в сумі 16875грн., з яких 5000 грн. за основною сумою боргу, 1875 грн. за відсотками, 10000 грн. за пенею.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вищевказаними договорами позики № 79995965 від 07 червня 2024 року в сумі 11811,42 грн., № 2699235 від 09 червня 2024 року у сумі 16875 грн., а всього 28686,42 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області суду від 08 квітня 2025 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а. с. 62-63).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а. с. 77), в позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача (а. с. 6 зв.).

Відповідач в судове засідання вдруге не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової повісти, копії ухвали про відкриття та позовної заяви з додатками за зареєстрованим місцем проживання (а. с. 61, 66, 76), проте, вказані поштові відправлення повернулись довідками відділення ПАТ «Укрпошта» з відміткою щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 71, 82).Тому суд вважає, що відповідач відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлена належним чином. Крім того, відповідач про розгляд справи повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України (а. с. 73), відзив на позовну заяву не надав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд дослідивши та оцінивши докази у справі, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

07 червня 2024 року між ТОВ «ФК«1Безпечне агенствонеобхідних кредитів»та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики № 79995965(а. с. 21 - 23), який підписаний електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора 34453 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 29 договору позики «юридичні адреси та реквізити сторін» (а. с. 23 зв.).

Відповідно до п. 1 вказаного договору позики, товариство надає клієнту у власність грошові кошти, без забезпечення, на погоджений строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти позикодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах, тобто позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити плату (проценти) від суми позики.

Згідно п. 2.1 договору № 79995965сума позики складає 4000 грн., за п. 2.2 строк позики -30 днів, за п. 2.3 процентна базова ставка становить 0.98% в день.

09 червня 2024 року між ТОВ «ФК«1Безпечне агенствонеобхідних кредитів»та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики № 2699235(а. с. 8 - 10), який підписаний електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора 1zJ18К і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 29 договору позики «юридичні адреси та реквізити сторін» (а. с. 10 зв.).

Відповідно до п. 1 вказаного договору позики, товариство надає клієнту у власність грошові кошти, без забезпечення, на погоджений строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти позикодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах, тобто позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити плату (проценти) від суми позики.

Згідно п. 2.1 договору № 2699235сума позики складає 5000 грн., за п. 2.2 строк позики -25 днів, за п. 2.3 процентна базова ставка становить 1.50% в день.

14.06.2021 між ТОВ «ФК«1Безпечне агенствонеобхідних кредитів»та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників (п. 1.1) (а. с. 12-14).

Згідно п. 1.1 вказаного договору факторингу перелік позичальників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.2 зазначеного договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту-прийому передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги.

28 липня 2021 року між «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року в якій п. 1.3 викладений в новій редакції - «1.3. Клієнт зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дата відступлення права вимоги за Договором позики Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства» (а. с. 15).

13 червня 2022 року між «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Додаткову угоду № 7 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року в якій п. 9.1 викладений в новій редакції - «9.1. Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.» (а. с. 16).

08 жовтня 2024 року між «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Додаткову угоду № 41 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, в якій зазначено в пункті 1 «Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 33 від «08» жовтня 2024 року становить», в пункті 2 зазначено «В якостіЦіни Продажузгідно РеєструБоржників №33від «08»жовтня 2024року Факторсплачує Клієнтовісуму грошовихкоштів,яка становить 17,5 % від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить», в пункті 3 зазначено «Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 34 від «08» жовтня 2024 року становить», в пункті 4 зазначено «В якостіЦіни Продажузгідно РеєструБоржників №34від «08»жовтня 2024року Факторсплачує Клієнтовісуму грошовихкоштів,яка становить 16,5 %від основноїсуми заборгованості(тілокредиту),що становить»(а. с. 17).

23 грудня 2024 року між «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Додаткову угоду № 41 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, в якій зазначено в пункті 1. «Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 39 від «23» грудня 2024 року становить», в пункті 2 зазначено «В якості Ціни Продажу згідно Реєстру Боржників № 39 від «23» грудня 2024 року Фактор сплачує Клієнтові суму грошових коштів, яка становить % від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить», в пункті 3 зазначено «Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 40 від «23» грудня 2024 року становить», в пункті 4 зазначено «В якостіЦіни Продажузгідно РеєструБоржників № 40 від «23» грудня 2024 року Фактор сплачує Клієнтові суму грошових коштів, яка становить % від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить» (а. с. 27).

Тобто, фактично у вказаних додаткових угодах не вказаного суму Прав Вимоги, що відступаються згідно Реєстрів Боржників № 34 від 08.10.2024 та №40від 23.12.2024та не вказано суму грошових коштів, яка сплачується в якості ціни позову продажу згідно вказаних реєстрів.

На підтвердження переходу права вимоги за договорами позики № 79995965від 07.06.2024 та № 2699235 від 09.06.2024 до позивача від первісного кредитора до позову додано копії актів прийому-передачі Реєстрів боржників № 34 від 08 жовтня 2024 року (а. с. 18) та № 40 від 23 грудня 2024 року (а. с. 28), в яких також не зазначена загальна заборгованість за даними реєстрами, та додано витяги з Реєстрів боржників № 34 від 08 жовтня 2024 року (а. с. 19) та № 40 від 23 грудня 2024 року (а. с. 29) до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, в яких зазначений ОСОБА_1 як боржник за договором позики № 79995965, заборгованість за яким за основною сумою становить 4000,00 грн., заборгованість за відсотками 1176 грн., за пенею 6635,42грн. (а. с. 29), та за договором позики № 2699235, заборгованість за яким становить за основною сумою - 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 1875 грн., за пенею 10000грн. (а. с. 19).

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.634,638 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За правилом ч.1ст.205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставіЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст.205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно зст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1ст. 1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Звертаючись досуду зцим позовом,представник позивачапосилався нате,що міжТОВ «ФК«1Безпечне агенствонеобхідних кредитів»та відповідачембуло укладенодоговори позики;ТОВ «ФК«1Безпечне агенствонеобхідних кредитів»передало своє право вимоги позивачу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», розмір заборгованості за договорами позики, укладеним відповідачем, становить ту суму, що зазначена у реєстрах боржників до договору факторингу, за яким позивач набув право вимоги до відповідача як кредитор у зобов`язанні.

Частиною 2 статті 78ЦПК Українивстановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При вирішенні питання щодо наявності права вимоги у позивача за вказаним договором позики суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, на підтвердження переходу права вимоги за договорами позики № 79995965від 07.06.2024 та № 2699235від 09.06.2024 до позивача від первісного кредитора до позову додано копії актів прийому-передачі Реєстру боржників № 40 від 24 грудня 2024 року та № 30 від 08 жовтня 2024 року, в яких не зазначена загальна заборгованість за даними реєстрами (а. с. 18, 28) та додано витяги з Реєстрів боржників № 34 від 08 жовтня 2024 року та № 40 від 23 грудня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, в яких ОСОБА_1 зазначений як боржник за договором позики № 79995965, заборгованість за яким за основною сумою становить 4000,00 грн., заборгованість за відсотками 1176 грн., за пенею 6635,42грн. (а. с. 29), за договором позики № 2699235заборгованість за основною сумою - 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 1875 грн., за пенею 10000грн. (а. с. 19, 29).

Слід зазначити, що вказані витяги з Реєстрів боржників № 34 від 08 жовтня 2024 року та № 40 від 23 грудня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, сформовані представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а. с. 19, 29), не містять даних про завірення печатками підписів сторін договору, як клієнта так і фактора.

При цьому, позивач не звернув уваги, щоподані в такий спосіб витяги,не є ідентичними поданню стороною письмового доказу в розумінні ст. 95 ЦПК України, та не є копіями, як оригіналів документів (реєстрів), так і витягами з них.

У відповідності до вимогч. 2-5 ст. 95 ЦПК Україниписьмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відсутність даних про завіренняпечатками підписівсторін договору,як клієнтатак іфактора у вищевказаних витягах з реєстрів боржників не дає суду підстав вважати доведеним факт передачі права вимоги таким фактором «Клієнту», тільки тому, що останній стверджує про таку передачу.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем не надано суду належні докази переходу прававимоги від первісного кредитора до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Отже,матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі права вимоги від первісного кредитора до позивача за договорами позики № 79995965від 07.06.2024 та № 2699235 від 09.06.2024, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості за вказаними договорами позики на користь позивача.

Схожі за змістом обставини встановлені Київським апеляційним судом судом в постановах від 15.01.2025 року у справі № 755/14725/24, від 19.02.2025 року у справі № 381/5656/23 та від 22.04.2025 року у справі № 760/22001/24.

Крім того, на підтвердження наявності заборгованості за договорами позики № 79995965 від 07.06.2024 та № 2699235 від 09.06.2024 суду надано лише розрахунки заборгованості, складені представником позивача, згідно яких заборгованість відповідача становить:

за договором позикивід 07червня 2024року №79995965за періодз23.12.2024 по 28.02.2025 року - 11811,42грн., зяких 4000грн.за основноюсумою боргу,1176грн.за відсотками та6635,42за пенею(а. с. 30),

за договором позикивід 09червня 2024року №2699235за періодз08.10.2024 по 28.02.2025 року - 16875грн.,з яких5000грн.за основноюсумою боргу,1875грн.за відсотками,10000грн.за пенею(а. с. 20).

Суд зазначає, що розрахунками заборгованості за вказаними договорами, складеними представником позивача, без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджується, яку суму коштів отримав відповідач за укладеними договорами, яка частина тіла кредиту та відсотків за їх користування була сплачена ним, а яка частина не була сплачена стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.

Відповідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно дост. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за основною сумою боргу та відсотками, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 та інших.

Розрахунки заборгованості, на які посилався позивач у позові і які досліджені судом (а. с. 20, 30), не є первинним документом, який підтверджує отримання коштів, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Проте, будь-яких доказів, зокрема, виписки за картковим рахунком відповідача, щодо того, яку суму коштів отримав відповідач за укладеними договорами, яка частина тіла основного боргу та відсотків була сплачена ним, а яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування, позивачем надано не було, а тому суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність вищевказаних заборгованостей, що заявлені до стягнення.

Схожі за змістом обставини встановлені Київським апеляційним судом судом в постановах від 22 вересня 2023 року у справі № 752/10157/22, від 08 січня 2024 року у справі № 754/3192/23., від 05 червня 2024 у справі № 758/12665/23, від 20 листопада 2024 року у справі № 759/9145/24.

Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК Українипередбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3ст. 13 ЦПК України).

Згідно ізст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За змістом статей12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленогостаттею 12 ЦПКУкраїни.

Позивач в позовній заяві просить розглядати справу без виклику позивача в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 6 зв.), позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимогразом із позовною заявою.

Таким чином, не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту вищевказаних заборгованостей за договорами позики № 79995965 від 07 червня 2024 року в сумі 11811,42 грн., № 2699235 від 09 червня 2024 року у сумі 16875 грн., а всього 28686,42 грн.З оглядуна наведене,позов задоволеннюне підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп., сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силуст. 141 ЦПК Україниу зв`язку з відмовою в позові відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 205, 207, 510, 512, 514, 626, 634, 638, 639, 1046 -1049, 1054 ч. 1, 1077 ч. 1ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 12, 13, 77, 78, 80, 81, 83, 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено 22 травня 2025 року.

Суддя Н. М. Марущак