Решение № 127475039, 20.05.2025, Запорожский окружной административный суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2025 року Справа № 280/1103/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання противним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення за № : 0181143-2411-0829- UA 23060070000082704 від 21.01.2025 р. на суму 2709,49 грн.; № 0181144-2411-0829- UA 23060070000082704 від 21.01.2025 р. на суму 918,18 грн.; № 0181145-2411-0829- UA 23060070000082704 від 21.01.2025 р. на суму 105.15 грн., а також зобов`язати Відповідача перерахувати податок на нерухоме майно, відмінно від земельної ділянки, за 2024 рік по об`єктах оподаткування, які належать мені, з урахуванням пільги у вигляді зменьшення бази оподаткування - 120 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нерухомого майна, загальна площа яких з 25.11.2024 не перевищує 120 кв. м. Посилається на те, що згідно рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015, було затверджено «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Відповідачем визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за даним об`єктом, проте не враховано, що органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень визначено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м для квартир. Враховуючи, що загальна площа належних позивачу квартир є меншою, вважає, що підстави для визначення податкового зобов`язання відсутні. Просить з урахуванням наданої відповіді на відзив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 19.02.2025 позов залишено без руху.

Позивачем усунено недоліки.

Ухвалою судді від 03.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником об`єктів нерухомого майна: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 91,44 м2; квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 57,51 м2. ГУ ДПС у Запорізькій області сформовані податкове повідомлення рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 від 21.01.2025 №0181143-2411-0829-UA2306070000082704, №0181144-2411-0829- UA2306070000082704, №0181145-2411-0829-UA2306070000082704, з урахуванням пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 м2. Вищезазначені податкове повідомлення рішення разом з податковим розрахунком відправлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем податкової адреси: АДРЕСА_1 . Лист отримано платником 30.01.2025. Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення за 2023 від 21.01.2025 №0181143-2411-0829-UA2306070000082704, №0181144-2411-0829- UA2306070000082704, №0181145-2411-0829-UA2306070000082704, винесені з дотриманням вимог статті 58 ПКУ та не суперечать Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» від 28.12.2015 N 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за N 124/28254, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 N 658.. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачу на праві приватної власності належать об`єкти житлової нерухомості:

- квартира, розташована за адресою:

АДРЕСА_2 , загальна площа 57,51 м2 ( розмір частки у праві власності 1 2 частка) 28, 755 м2;

-квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 91,44 м2 (спільна сумісна а власність з ОСОБА_2 ) , та з 25.11.2024 розмір частки у праві власності 1/2 частка) 45,72 м2, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Витягом Державного реєстру речових прав , свідоцтва про право на житло, , свідоцтвом про право на спадщину за законом.

ГУ ДПС у Запорізькій області сформовані податкове повідомлення рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік від 21.01.2025 №0181143-2411-0829-UA2306070000082704 на суму 2709, 49 грн., №0181144-2411-0829- UA2306070000082704 на суму 918, 18 грн., №0181145-2411-0829-UA2306070000082704на суму 105.12. грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп.266.2.1 п.266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з підпунктом266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 "Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.

Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:

-квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;

-будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;

-різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).

Крім того, згідно з Положенням про податок на майно, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку / будинків, в тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року), за 1 кв. метр бази оподаткування.

Приписами пп. б п.266.1.2 ст. 266 Податкового кодексу України, визначено платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, а саме:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

Так матеріалами справи встановлено, що позивач є власним квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 загальна площа 57,51 м2 (розмір частки у праві власності 1/ 2 частка) 28, 76 м2 та квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 91,44 м2 (спільна часткова власність з ОСОБА_2 ) та з 25.11.2024 розмір частки у праві власності спільна часткова - 1/ 2) 45,72 м2.

Отже позивач з 25.11.2024 був власником об`єктів житлової нерухомості (квартир) загальною площею 74, 48 кв.м., що не перевищує 120 кв. м.

Щодо періоду до 25.11.2025 суд зазначає, що відповідно до п.п. 266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Отже, згідно приписів п.п. 266.1.2 «б» п.266.1 ст.266 ПК України право визначення особи, яка є платником податків, належить саме співвласникам об`єкту житлової нерухомості.

Так, Верховним Судом в постанові від 19 лютого 2019 року по справі №819/1622/16 зазначено, - «Як зазначено судом апеляційної інстанції докази згоди решти співвласників квартири щодо позивача як платника податку відсутні. Саме аналіз цього підпункту, зумовив висновок про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки співвласники мають спільну сумісну власність на один об`єкт, не поділений в натурі (трикімнатну квартиру), загальною площею 94,5 кв.м., що унеможливлює визначення податкового зобов`язання щодо кожного з співвласників пропорційно тієї частки, яка їм належить. Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.».

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від № 68 від 22.02.2008 квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 91,44 м2 на праві спільної сумісної власності належить з позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с.37).

Згідно з Витягом Держаного реєстру речових прав позивач з 25.11.2024 розмір частки позивача у праві власності 1/2 спільна часткова ( а.с.19).

Отже, позивач до 25.11.2024 був співвласником об`єкту житлової нерухомості, який перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі.

При цьому, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено надання згоди співвласників вказаної квартири на те, що позивач є платником податку.

Так, Головним управлінням ДПС у Заопірзькій області самостійно, всупереч приписів п.п. 266.1.2 «б» п.266.1 ст.266 ПК України, було визначено, що саме позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, серед інших співвласників квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, податковим органом не правомірно визначено в якості платника податкусаме позивача ОСОБА_1 .

Отже, суд приходить до висновку, що контролюючим органом застосована відсоткова ставка з податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,0 %, всупереч приписам чинного законодавства.

Також, суд звертає увагу на те, що станом на сьогоднішній день Рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28.01.2015 про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та №30 від 26.02.2016, якими встановлено нульову ставку податку для квартир площа яких не перевищує 120 кв. метрів, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду по даній справі.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому приходить до висновку , що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними та скасування спірних повідомлень-рішень винесених Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2,5, 72, 77,139, 241, 243-246,255 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 21.01.2025 №0181143-2411-0829-UA2306070000082704, №0181144-2411-0829- UA2306070000082704, №0181145-2411-0829-UA2306070000082704, якими ОСОБА_1 були визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 44118663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова