Постановление суда № 127428087, 19.05.2025, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/869/25

Провадження № 2/379/375/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

19 травня 2025 рокум.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Шабрацький Г.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Таращанської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на окреме житлове будинковолодіння (житловий будинок садибного типу) з господарськими будівлями та спорудами,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Таращанського районного суду Київської області з позовом до Таращанської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на окреме житлове будинковолодіння ( житловий будинок садибного типу) з господарськими будівлями та спорудами, в якому просила суд:

- визнати окремим цілим домоволодінням належну ОСОБА_1 на праві власності 27/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 ) та складається у житловому будинку А: з ганку а 5, веранди 1-І площею-11,00 м. кв., кухні 1-1 площею-13,20 м.кв., житлової кімнати 1-2 площею 13,80 м. кв., житлової кімнати 1-3 площею 16,10 м кв.м та з надвірних будівель прибудови а 3 а 4, літньої кухні Б, вбиральні В, погребу з шийкою Г/п, звіртки № 4, колодязя питного №3, огорожі №6, воріт №5 припинивши право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 27/00 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Таращанську міську раду Білоцерківського району Київської області присвоїти поштову адресу окремому самостійному об`єкту - житловому будинку з надвірними будівлями відповідно нумерації житлових будинків, а саме: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст.5 ЦПК України).

Згідно вимог ЦПК України, звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи здійснюється шляхом пред`явлення позову, у якій позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ЦПК України). Обов`язок доказування у спірній категорії справ покладається на позивача.

Дослідивши зміст поданої позовної заяви та додані до неї документи, вважаю, що позовна заява ОСОБА_1 до Таращанської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на окреме житлове будинковолодіння (житловий будинок садибного типу) з господарськими будівлями та спорудами підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Так, відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який, відповідно до п. п. 4, 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, повинен містити в собі: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Крім того, згідно з чинним законодавством України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі зміст позовних вимог та чіткий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням фактів та посиланням на докази, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких сторони вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв`язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Разом з тим, позивач не зазначив всі обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто, бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію. У разі порушення цивільного права чи інтересу у особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.

Позивач просить визнати окремим цілим домоволодінням належну ОСОБА_1 на праві власності 27/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 ) та складається у житловому будинку А: з ганку а 5, веранди 1-І площею-11,00 м. кв., кухні 1-1 площею-13,20 м.кв., житлової кімнати 1-2 площею 13,80 м. кв., житлової кімнати 1-3 площею 16,10 м кв.м та з надвірних будівель прибудови а 3 а 4, літньої кухні Б, вбиральні В, погребу з шийкою Г/п, звіртки № 4, колодязя питного №3, огорожі №6, воріт №5 припинивши право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 27/00 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ;

Позовна заява не містить в собі викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги саме до відповідача Таращанської міської ради. За наведеного суду не зрозуміло чому саме Таращанська міська рада є відповідачем у справі.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. На відміну від позивача, відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Згідно доданої до матеріалів позову довідки « Київського обласного бюро технічної інвентаризації», вбачається, що державна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_4 було зареєстровано за ОСОБА_1 27/100 кв.4) частини житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу № 1-170 від 02.07.1991 р. Факттчно житловий будинок не складає 1,0 т.я. частина будинку зареєстрованого за ОСОБА_3 , переобладнано в нежитлове прим №2 (площею 67,0 кв.м свідоцтво про право власності від 21.02.2002 року), прим №3 (кв №3 площею 27,30 кв.м) реєстрація не проводилась.

Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач просить визнати окремим цілим домоволодінням належну ОСОБА_1 на праві власності 27/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 ). Водночас, в обгрунтування своїх позовних вимог остання зазначила, що їй належить 27/100 частини будинку. Тобто житловий будинок не складає 1\1 частини так як частина житлового будинку зареєстрована за ОСОБА_3 .

Окрім того, позивач не ставить питання про поділ та виділення житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).,

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності це закріплена за власником можливість у межах, що допускають законом, володіти, користуватися й розпоряджатися майном за своїм розсудом й у своєму інтересі.

Стаття 319 ЦК України встановлює загальні правила та межі здійснення права власності.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Незалежно від розміру часток співвласники мають рівні права.

Відповідно до ст.ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України. За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Спільна часткова власність це власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності (ст. 356 ЦК України). Спільною частковою власністю має вважатися власність двох чи більше співвласників, частка кожного з яких у праві власності є завідомо визначеною в конкретній величині. Отже, праву спільної часткової власності притаманні такі риси як множинність її суб`єктів (співвласників) та єдність її об`єкта.

Відповідно до п. п. 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» при вирішенні прав про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Для поділу будинку (будинковолодіння) в позові повинна бути обґрунтована технічна можливість виділити частку. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток управі власності.

Частиною 3 ст. 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Судом встановлено, що у позові позивач вказує третю особу ОСОБА_2 . Проте, у тексті позовної заяви відсутнє обґрунтування доцільності залучення вказаної третьої особи, а також позивачем не зазначено, на які саме права чи обов`язки третьої особи може вплинути рішення в даній справі.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач як підставу про звільнення від сплати судового збору посилалась на п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». зазначаючи, що позивач є дружиною померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою має посвідчення ЧАЕС 1 категорії , а тому вона звільнена від сплати судового збору.

Із доданого до матеріалів справи посвідчення № НОМЕР_1 від 14.08.2008 року вбачається, що посвідчення видано ОСОБА_1 як дружині померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих) категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Однак, вказана пільга не поширюється на дружину померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1.

Згідно із наданого посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, вбачається, що пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, передбачені пп. 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23, 27 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас зазначена стаття не передбачає пільги щодо сплати судового збору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1 смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, не дає пільги позивачу щодо звільнення від сплати судового збору за подачу даного позову. Інших доказів звільнення від сплати судового збору позивачем не надано.

Вказане вище узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 20 травня 2020 року у справі №160/4401/19 та у справі №460/713/21 від 17 грудня 2021 року.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно ст. 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3028 грн. 00 коп.

Згідно з п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем в позовній заяві заявлено 2 немайнові вимоги. Таким чином, позивач повинен сплатити судовий збір за 2 вимоги немайнового характеру у розмірі 1211,20 грн. (3028,00 * 0,4 = 1211,20) за кожну на загальну суму 1211,20 * 2 = 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп. за наступними реквізитами: рахунок для зарахування сплати судового збору: населений пункт - Таращанська міська ТГ; отримувач - ГУК у Київській області /Таращанська міс/22030101; код отримувача ЄДРПОУ 37955989; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку (IBAN) -UA408999980313111206000010850; код класифікації доходів бюджету 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Оригінал відповідного платіжного документа слід надати суду.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

У відповідності до частини 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин вважаю, що позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, надавши строк для їх усунення десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ч.2ст.185 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 175,177,185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Таращанської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на окреме житлове будинковолодіння (житловий будинок садибного типу) з господарськими будівлями та спорудами- залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення викладених у мотивувальній частині недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заяву вважати неподаною і повернути позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяГ. О. Шабрацький