Постановление суда № 127408557, 15.05.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 15.05.2025

Справа № 334/3868/25

Провадження № 2-з/334/25/25

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення доказів

15 травня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про забезпечення доказів до подання позовної заяви,

встановив:

представник заявника ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про забезпечення доказів до подання позовної заяв, в якій просить: витребувати у приватного нотаріуса Карташової Тамари Михайлівни копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати у Центру надання адміністративних послуг Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області або від іншого територіального органу, до повноважень якого входять питання реєстрації місця проживання фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу останнього місця реєстрації проживання померлої ОСОБА_2 інформацію про осіб зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем ( АДРЕСА_1 ) станом на дату смерті померлої - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву б/н від 01.11.2012. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник померла. На момент смерті позичальник не виконала взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим за вищезазначеним договором залишилась заборгованість у загальному розмірі 45860 гривень. 04.09.2024 банк звернувся з претензією кредитора до Запорізької районної державної нотаріальної контори, яка листом від 20.09.2024 повідомила, що претензія кредитора була перенаправлена за належністю до приватного нотаріуса Карташової Тамари Михайлівни, яка у листі від 03.10.2024 зазначила, що надання інформації про спадкоємців позичальника банку не є можливим у зв`язку з дією положень статті 8 Закону України «Про нотаріат». При цьому, отримання позивачем інформації про осіб, які зареєстровані за однією адресою із спадкодавцем ускладнюється тим, що відповідно до статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані є інформацією з обмеженим доступом, згідно з статтею 14 поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Також згідно з пунктом 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, пунктом 2 статті 21 цього ж Закону встановлено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Виходячи з вищенаведених норм, заявник не має права на отримання даних самостійно. Без інформації про спадкоємців, у тому числі тих, хто проживав за адресою останнього місця реєстрації проживання померлого позичальника банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, адже пред`явлення позову до невідомих осіб не допускається.

Представник заявника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Дудка В.Б. у судове засідання не з`явилась. У клопотанні просила розглянути його за її відсутності.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За правилами частини четвертої статті 84 ЦПК України суд може витребувати докази до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Частиною другою статті 116 ЦПК України унормовано, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія, що передбачено частинами третьою та четвертою статті 116 ЦПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Згідно з пунктами 4 - 6 частини першої статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази.

Під час вирішення питання про забезпечення доказів суд враховує не тільки права та інтереси заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із задоволенням заяви про забезпечення доказів.

За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на вказані вище норми цивільного процесуального законодавства України та вимоги заяви про забезпечення доказів, можна дійти висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання або подання останніх стане згодом неможливим чи утрудненим.

Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.

Таким чином заяву про забезпечення доказів, подану в порядку статей 116 - 117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до статті 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.

Вирішуючи питання про забезпечення доказів, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації та предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Наведені обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Водночас, при зверненні до суду із клопотанням про витребування доказів до пред`явлення позову в порядку частини четвертої статті 84 ЦПК України шляхом витребування у приватного нотаріуса Карташової Т.М. копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 та у Центру надання адміністративних послуг Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області або від іншого територіального органу, до повноважень якого входять питання реєстрації місця проживання фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу останнього місця реєстрації проживання померлої ОСОБА_3 інформації про осіб зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем, представником заявника не зазначено та не доведено, що докази, які просить забезпечити заявник, можуть бути втрачені або що їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим, чим не дотримано вимог частини першої статті 116 ЦПК України.

Суд зважає на те, що в розпорядженні представника заявника є інформація щодо місця перебування спадкової справи, яка зберігається у приватного нотаріуса Карташової Т.М., відтак відсутні підстави припускати, що цей засіб доказування може бути втрачений або отримання його копії стане згодом неможливим чи утрудненим.

Що стосується вимоги про витребування в Центру надання адміністративних послуг Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області або від іншого територіального органу, до повноважень якого входять питання реєстрації місця проживання фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу останнього місця реєстрації проживання померлої ОСОБА_3 інформації про осіб зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем.

Представником заявника вищевказана вимога заявлена з порушенням пункту 3 частини другої статті 84 ЦПК України, оскільки вона не визначилась з тим, яка саме особа володіє вказаним доказом, а отже не зазначила підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа.

Крім цього вказана вимога заявлена з порушенням частини четвертої статті 116 ЦПК України, оскільки можливий засіб доказування перебуває за місцезнаходженням Центру надання адміністративних послуг Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, тобто поза територіальною юрисдикцією Дніпровського районного суду міста Запоріжжя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що клопотання про забезпечення доказів до пред`явлення позовної заяви, подане в порядку частини четвертої статті 84 ЦПК України, не містить обґрунтування того, що докази, які просить забезпечити заявник, можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 84, 116, 117, 118, 260, 268 ЦПК України, суд-

постановив:

у задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя М.В. Фетісов