Решение № 127408296, 19.05.2025, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/2259/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2025 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Трагнюк В.Р., за участі секретаря судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту, що має юридичне значення, третя особа: Виноградівська міська рада Закарпатської області,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту, що має юридичне значення, третя особа: Виноградівська міська рада Закарпатської області.

Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони уклали шлюб 31.08.2002 року.

За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей, одна з яких вже повнолітня та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На протязі останнього часу сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з сторін має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю. Проживати разом із ОСОБА_2 , однією сім`єю з позивач не має бажання.

Відповідачка ОСОБА_2 , близько року як пішла проживати окремо від своєї сім`ї.

Позивач ОСОБА_1 просить шлюб розірвати з ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що відповідач байдужа до життя своєї дитини, вихованням не займається, а також не забезпечує дитину достатнім рівнем піклування. Впродовж останнього року, дитина проживає виключно із позивачем, знаходиться на повному його утриманні та вихованні.

Ініціатива звернення із заявою до суду обумовлена виключно безвідповідальною поведінкою матері дитини, оскільки позивач не має інших важелів впливу на поведінку матері дитини у розрізі виконання батьківських обов`язків, а тому відповідно потребує судового захисту. Вирішення питань, порушених у даній позовній заяві, не обмежує відповідача ОСОБА_2 у подальшому здійсненні її прав та обов`язків щодо власної дитини.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги просить задоволити (а.с.35, 39).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, однак подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, та про визнання заявленого до неї позову (а.с.36, 37-38)

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заявлених вимог не заперечує (а.с.40).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Із відповідачкою ОСОБА_2 , позивач уклав шлюб 31.08.2002 року, про що у Відділі реєстрації актів громадянського стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження, зроблено запис за №132 ( а.с.10 ).

За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей, одна з яких вже повнолітня та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.11-13 ).

Спільне подружнє життя у сторін не склалося, оскільки різні характери та погляди на сімейне життя призвели до розпаду сім`ї. Між ними повністю відсутнє взаєморозуміння, вони втратили почуття любові.

Сторони проживають окремо, шлюб носить формальний характер, спір про поділ спільно набутого майна між сторонами відсутній.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. У відповідності із ст.110 ч.1 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ч. 2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розлад в сім`ї носить стійкий характер, сім`я розпалась остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін та їхнім дітям, а відтак, позовні вимоги по розірвання шлюбу слід задовольнити.

Що стосується позовної вимоги про встановлення факту самостійного утримання та виховання позивавчем своєї доньки, суд встановив наступне.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідно позивачу для захисту прав та інтересів дитини.

Позивач повністю опікується інтересами і потребами своєї доньки, піклується про неї, займається її вихованням та слідкує за її розвитком та здоров`ям, а також повністю утримує дитину, оскільки мати дитини усунулась від участі в її матеріальному забезпеченні.

Фактично заявник самостійно виховує та утримує малолітню дитину-доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що жодним чином не заперечено відповідачем ОСОБА_2 , крім того відповідачкою подано відповідну письмову заяву до компетентних органів, якою вона підтверджує факт самостійного утримання та виховання позивачем ОСОБА_1 їхньої спільної доньки (а.с.37-38)

Надаючи правову оцінку доводам позивача у контексті з поданими ним доказами суд приймає до уваги наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності до вимог ст. ст. 315, 319 ЦПК України, суди розглядають справи про встановлення фактів від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, у випадках коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно положень ч.1 ст.154 Сімейного кодексу України батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.

Позивач ОСОБА_1 має повну можливість забезпечити своїй доньці належні умови проживання, повною мірою займатися її вихованням, дати освіту та добробут.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. У даній ситуації проживання дитини саме з батьком є для неї більш прийнятним, оскільки в батька більше емоційно-вольової мотивації, можливостей та часу приділяти дитині увагу.

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 р. (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, що у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

З вищенаведеного вбачається, що факт, який просить встановити позивач, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав позивача та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав. Встановлення факту перебування малолітньої дитини на особистому вихованні і утриманні позивача ОСОБА_1 , потрібно з метою захисту прав та інтересів його дитини та прав позивача як батька. Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини-доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має для позивача юридичне значення, оскільки необхідне йому для реалізації соціальних цілей, захисту та реалізації інтересів малолітньої дитини без необхідності щоразу звертатись до матері для отримання її згоди, в тому числі щодо переміщення, на здійснення лікування, навчання.

У зв`язку із вищенаведеним заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись 10, 12, 13, 18, 81, 206, 259, 263-265, 315, 316, 318-319 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задоволити повністю.

Шлюб укладений 31.08.2002 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у Відділі реєстрації актів громадянського стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №132 - розірвати.

Встановити той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації АДРЕСА_1 , самостійно виховує та утримує малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.05.2025 року.

ГоловуючийВ. Р. Трагнюк