Постановление суда № 127332610, 13.05.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 151/331/23

Провадження № 1-кп/147/35/25

УХВАЛА

13 травня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого,адвоката ОСОБА_7 ,

представника потерпілих адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020100000148 від 25.03.2023 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Тростянецькому районному суді Вінницької області перебуває дане кримінальне провадження.

13.05.2025 через канцелярію суду прокурором було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу увиді триманняпід вартоюстроком на60днів.

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого спливає 25.05.2025. Обгрунтованість обвинувачення у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності. За вказане кримінальне правопорушення законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання, особу обвинуваченого, у вказаному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зазначені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, зокрема: переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків чи потерпілих, вчинення іншого кримінального правопорушення чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Вказані ризики не зменшились та є достатніми для переконання, що запобіжний захід до обвинуваченого застосовано вірно. Жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки є недостатньо суворими, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовженнядії запобіжного заходу відносно обвинуваченого строком на 60 днів, оскільки ризики, передбачені КПК України, не зникли, а обставини не змінилися.

Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти розгляду клопотання прокурора та просив зміни запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний із позбавленням волі, оскільки уже два роки не бачив сина, дружину, батька. Зазначив, що жодного наміру чинити вбивсто не мав, діяв з метою припинення протиправної поведінки відсносно нього.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою. Вважає клопотання не обґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам КПК України та вказує, що ризики, на які посилається прокурор, не підтверджені. Його підзахисний має сім`ю, яка чрез перебування його під вартою позбавлена фінансової підтримки. У клопотанні прокурора наявне посилання на доцільність формування висновку суду про високу ймовірність позапроцесуальних дій обвинуваченого, однак дане твердження є некоректним та незрозумілим про що саме йде мова та містить заклик до суду дійти висновків, вказаних прокурором у клопотанні.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

На підставі ст.331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу.

Колегія суддів, розглядаючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його продовження, обмежує права і свободи ОСОБА_6 , має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним уКПК Україниконкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення - злочину, санкція (ч. 2 ст.15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України) передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. Але на думку колегії суддів, навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, встановлених при обранні запобіжного заходу, передбачених ст. 177 КПК України,і які не відпали на теперішній час та є актуальними, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; ставлення до скоєного та обставини інкримінованого кримінального правопорушення, факт вчинення злочину проти життя та здоров`я осіб, які є військовослужбовцями в умовах воєнного стану, а також особу обвинуваченого.

Отже, з урахуванням наведених обставин, а також враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, суд вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватись від органів слідства та суду, а тому продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих залишається актуальним з огляду на встановленуКПК Українипроцедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положеньст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4ст. 95 КПК України.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаних про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а відтак останній може здійснювати вплив на них з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які йому достовірно відомі.

Згідно з сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, які інкримінується обвинуваченому, а саме вчинення особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, суд вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права на життя та здоров`я населення, яке, відповідно дост.3 Конституції Україниє найвищою соціальною цінністю в Україні.

Враховуючи вищенаведені відомості, у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності продовження існування ризиків, якими прокурор обґрунтовував необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду клопотання ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважав доведеними, направивши обвинувальний акт до суду, якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у виді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились. Нових даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надійшло, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення, судовий розгляд не завершено.

Суд критично оцінює позицію захисту про відсутність доказів обгрунтованості ризику, оскільки наразі судом досліджено докази, надані стороною обвинувачення, стороною захисту надано суду докази сімейного стану ОСОБА_6 , місця його реєстрації та роботи. Разом з тим, суд перебуває на стадії допиту свідків та потерпілих.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування, зміни запобіжного заходу та не зникли наявні ризики, передбаченіст. 177 КПК України, а відтак вважає доцільним продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб.

З огляду на це, інші більш м`які запобіжні заходи, передбаченіст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належну поведінку.

Враховуючи положення п.1 ч.4ст.183 КПК України, розмір застави судом не визначався.

Керуючись статтями177,183,199,327,331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 липня 2025 року включно.

У судовому засіданні оголосити перерву до 4 червня 2025 року 14 год 00 хв.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

На ухвалусуду можебути поданаапеляційна скаргадо Вінницькогоапеляційногосудупротягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали буде виготовлено та проголошено 14.05.2025 о 08.30 год.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3