Постановление суда № 127323976, 14.05.2025, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№347/2617/24

Провадження № 1-кп/938/39/25

УХВАЛА

іменем України

14 травня 2025 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру в кримінальному провадженні,відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2024 року за №12024091190000178 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , учня 8 класу Лючківської гімназії Яблунівської селищної ради, громадянина України, українця, раніше не судимого

у вчиненні ним суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4

малолітньої особи, відносно якої розглядається клопотання, ОСОБА_3

його захисника адвоката ОСОБА_5 , який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,

законного представника батька ОСОБА_6 ,-

В С Т А Н О В И В:

Малолітній ОСОБА_3 31 травня 2024 року приблизно о 18.00 годин, керуючи без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії мотоциклом марки «HONDA SH 150» без реєстраційного номера об`ємом двигуна більше 50 куб. см, рухався ґрунтовою автомобільною дорогою на участку «Луби» в населеному пункті с. Люча Косівського району Івано-Франківської області в напрямку центру даного населеного пункту. На мотоциклі він перевозив неповнолітнього пасажира - ОСОБА_7 , при цьому обоє були без мотошоломів.

Проїжджаючи по вищевказаній ґрунтовій автомобільній дорозі, водій ОСОБА_3 , не дотримуючись вимог Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття, щоб мати змогу постійно контролювати рух мотоцикла і безпечно керувати ним, унаслідок чого не впорався з керуванням, допустив з`їзд мотоцикла за межі проїзної частини дороги та його падіння.

При цьому водій ОСОБА_3 порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме:

-п. 1.5, який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

-п. 2.1а, відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- п. 2.3, де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

г) під час руху на мотоциклах і мопедах бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;

-п.10.1, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

-п. 12.1, в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У результаті порушення малолітнім ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом, а саме мотоциклом марки «HONDA SH 150» , Правил дорожнього руху пасажир мотоцикла - неповнолітній ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження: відкриті переломи правої п`яткової кістки та 3-х плюсневих кісток, множинні рваноскальповані рани правої стопи.

Відповідно до висновку експерта №78 від 05.08.2024 року тілесні ушкодження у вигляді відкритих переломів правої п`яткової кістки та 3-х плюсневих кісток відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя. Інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, малолітній ОСОБА_3 своїми діями вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

У судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав себе винним, обставини події не заперечував. Пояснив, що 31.05.2024 року спочатку пішов до школи. Повернувшись звідти додому, пішов у гараж, де був мотоцикл (скутер), у замку запалення якого містився ключ. Завів його та поїхав стежкою догори до лісу, де на полі побачив ОСОБА_8 , якому запропонував покататися. ОСОБА_9 сів на скутер позаду нього, тобто малолітнього ОСОБА_3 , і вони поїздили впродовж 20 хв. Коли поверталися додому, то скутер знесло. Там був обрив, мотоцикл впав на нього зверх, а ОСОБА_9 зломив ногу. У подальшому приїхав батько малолітнього ОСОБА_3 , який викликав швидку медичну допомогу, яких ОСОБА_10 та ОСОБА_9 доставлено в лікарню.

Законний представник малолітнього ОСОБА_3 батько ОСОБА_6 не заперечував щодо застосування до його синапримусових заходів виховного характеру у виглядізастереження, передачі під нагляд батьків, обмеження дозвілля. Стверджував, що він з дружиною спроможні контролювати поведінку сина, позитивно впливати на нього, враховуючи стосунки в сім`ї та їх спільне проживання. Батько працює державним службовцем органу місцевого самоврядування, а мати вчителем. Зазначив, що син ОСОБА_10 має технічні здібності, саме він зремонтував той скутер. Батько також вказав, що раніше з його дозволу та під його наглядом син ОСОБА_10 їздив вищевказаним скутером, але 31.05.2024 року не дозволяв синові їздити мотоциклом (скутером), хоча залишив ключ у замку запалювання.

Захисник малолітнього ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував щодо застосування до його підзахисного примусових заходів виховного характеру.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні вказав, що 31.05.2024 року він повернувся зі школи та пішов на поле робити біля сіна. Через 5-10 хв. побачив друга ОСОБА_3 , який їхав скутером та запропонував їхати з ним догори. Він погодився покататися скутером, після чого вони поїхали в ліс. Повертаючись, злетіли в обрив, на ОСОБА_10 впав скутер. Приїхав батько ОСОБА_10 , а потім їх обох доставили до лікарні. Постраждали обоє, але залишилися й надалі друзями.

Законний представник неповнолітнього потерпілого мати ОСОБА_11 в судовому засіданні зазначила, що вона не має претензій до малолітнього ОСОБА_3 та його батьків, бо винні в тому, що трапилося 31.05.2024 року, як ОСОБА_10 , так і її син ОСОБА_9 .

Начальник служби у справах дітей Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області ОСОБА_12 у судовому засіданні вказала, що малолітній ОСОБА_13 зростає у повній сім`ї, його мати працює вчителем, батько службовець місцевого самоврядування, сім`я характеризується позитивно, тому доцільно цю дитину передати під нагляд батьків.

Представник ювенальної превенції РВП до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, його неявка не є перешкодою для розгляду справи судом.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Оцінивши зібрані по даному кримінальному правопорушенню докази, суд вважає, що мало місце суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1ст. 286 КК України, яке вчинене малолітнім ОСОБА_3 , що підтверджується також:

- рапортом чергового Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області (а.с.70), з якого вбачається, що 31.05.2024 року надійшло повідомлення від чергового лікаря дитячої лікарні Коломийської ЦРЛ, що за медичною допомогою доставлено двох неповнолітніх ОСОБА_14 , 2008 та 2011 року народження, з тілесними ушкодженнями, отриманими внаслідок падіння зі скутера;

-протоколом огляду місця події від 01.06.2024 року з фототаблицями та план-схемою (а.с.71-79), відповідно до якого оглядом місця події є територія лісового масиву в адміністративних межах с.Лючки Косівського району Івано-Франківської області, в якому наявна грунтова (піщано-глиняна) дорога, яка пролягає поміж деревами до пагорбу під ухилом (кутом) близько 45-50 градусів, на якій виявлено скутер марки «HONDA SH 150» чорного кольору зі значними пошкодженнями;

- висновком експерта від 24.10.2024 року №СЕ-19/109-24/14589-ІТ (а.с.84-87), згідно з яким на момент експертного огляду та дослідження гальмівна система скутера марки «HONDA SH 150» знаходилася в стані відмови; на момент експертного огляду та дослідження рульове керування скутера марки «HONDA SH 150» знаходилось у працездатному стані; несправності у вигляді важеля керування гальмівним механізмом переднього колеса, розрив троса гальмівного механізму заднього колеса, що призвели до стану відмови гальмівну систему скутера марки «HONDA SH 150», не носять експлуатаційного характеру, а виникли в результаті розвитку ДТП;

-висновками експерта від 05.08.2024 року №78 (а.с.88-89), з якого вбачається, що неповнолітній ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження: відкриті переломи правої п`яткової кістки та 3-х плюсневих кісток, множинні рваноскальповані рани правої стопи; відкриті переломи правої п`яткової кістки та 3-х плюсневих кісток відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя, інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що малолітній ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до ст.22 КК України, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, кримінальній відповідальності підлягають особи,яким довчинення кримінальногоправопорушення виповнилосяшістнадцять років.

Малолітній ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто станом на 31.05.2024 року, йому виповнилось повних 12 років,що свідчить про те, щовін не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за ч.1 ст.286 КК України.

У ст.498 КПК України закріплено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.2 ст.97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 КК України, можуть бути застосовані судом до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України.

Примусові заходи виховного характеру є єдиними з заходів кримінального примусу, застосуванняяких можливе до осіб, що не досягли віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.105 КК України до неповнолітнього (малолітнього) може бути застосовано примусові заходи виховного характеру, зокрема у виді застереження, передачі неповнолітнього під нагляд батьків, а також обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки. До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, встановлюється судом, який їх призначає.

Положеннями ст. 501 КПК України передбачено, що в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд приймає лише два види рішень: ухвалу про застосування примусових заходів виховного характеру, якщо прокурором буде доведено вчинення неповнолітнім, зазначеним в ст.498 КПК України, суспільно-небезпечного діяння, чи ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів виховного характеру, якщо суд дійде висновку, що прокурор під час судового розгляду не довів факт вчинення суспільно-небезпечного діяння неповнолітнім, і закриває провадження, інших підстав для відмови в застосуванні примусових заходів виховного характеру законом не передбачено.

При цьому, до особи, яка вчинила зазначені діяння після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст.498 КПК України, мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.

Враховуючи, щомалолітній ОСОБА_3 до досягнення віку кримінальної відповідальності, у віці 12 років вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.286 КК України, то до нього слід використати особливий порядок здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх, та на підставі ст.498 КПК України застосувати примусові заходи виховного характеру.

При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_3 , суд враховує обставини вчиненого, суспільну небезпечність, наслідки діяння, дані про його особу, який позитивно характеризуються за місцем проживання і навчання, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та психіатра,враховуються умови його життя і виховання, зокрема малолітній виховується у повній сім`ї, а також ставлення до вчиненого, щире каяття.

Суд звертає увагу, що що одним із видом заходів виховного характеру щодо неповнолітнього, передбаченого ст.105 КК України, є застереження, яке, як виснував Верховний Суд у своїй постанові від 12.04.2018року в справі № 198/8/17, провадження № 51-609 км 17 та Верховний Суд України в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру», полягає у роз`ясненні судом неповнолітньому наслідків його дійшкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового злочину.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання про застосування до малолітнього ОСОБА_3 примусового заходу виховного характеру у вигляді застереження, роз`яснивши наслідки його дій заподіяння шкоди здоров`ю неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 та оголошення малолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового кримінального правопорушення або суспільно-небезпечного діяння.

Також суд вважає за необхідне акцентувати увагу, що відповідно до ч.3 ст.105 КК України, тривалість заходів виховного характеру у вигляді передачі йогопід наглядбатьків,а такожобмеження дозвілляі встановленняособливих вимогдо поведінки встановлюється судом, який їх призначає.

Судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3 є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителі с.Лючки Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, під нагляд яким слід передати їх малолітнього сина на строк до досягнення ним повноліття, тобто 18-річного віку.

Також суд вважає за необхідне застосування щодо малолітнього ОСОБА_3 примусового заходу виховного характеру у вигляді обмеження його перебування поза місцем проживання без супроводу повнолітніх осіб із 22.00 години до 06.00 годин на строк до досягнення ним 16-річного віку.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування проведені інженерно-транспортні експертизи, загальна вартість яких становить 2785,65 гривень (а.с.83).

Однак, в цьому кримінальному провадженні неповнолітній ОСОБА_3 не набув процесуального статусу обвинуваченого, тому процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз, слід віднести за рахунок коштів Державного бюджету України.

Також відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд зобов`язаний вирішити питання про скасування арешту майна та про долю речових доказів у порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Постановою від 03.06.2024 року (а.с.80-81) визнано речовим доказом в кримінальному провадженні скутер марки «HONDA SH 150» без реєстраційного номера , який зберігається на території Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області.

Ухвалою слідчого судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04.06.2024 року (а.с.82) накладено арешт на вищевказаний скутер.

У п.5 ч.9 ст.100 КПК України закріплено, що гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Враховуючи вищевказане, судове засідання, яке відбулося 10.03.2025 року, відкладено для надання можливості законному представнику батьку ОСОБА_6 надати суду документи, які підтверджують власність або законне користування мотоциклом (скутером) марки «HONDA SH 150».

Законний представник та захисник не надали до суду будь-яких доказів на підтвердження законності набуття вищевказаного транспортного засобу, зазначивши в судовому засіданні, яке відбулося 14.05.2025 року, що такі документи відсутні та вищевказаний транспортний засіб не зареєстрований у встановлений законодавством порядку.

Судом звертаєтиься увага, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» та п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів,марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок,інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7.09.1998 року № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 р.№ 1371), власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання.

У ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», п. 7 вищезазначеного Порядку регламентовано, що експлуатація незареєстрованих транспортних засобів забороняється. Аналогічна правова норма закріплена в п.2.9 Правил дорожнього руху, відповідно до приписів якої водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС.

Отже, з наведених норм вбачається обов`язковість реєстрації транспортних засобів в Україні в установленому порядку протягом 10 діб з часу їх придбання та заборону експлуатації незареєстрованих транспортних засобів.

Таким чином, оскільки власника мотоцикла (скутера) марки «HONDA SH 150» не встановлено, то цей речовий доказ слід передати у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Керуючись ст.ст.22,97,105 КК України, ст.ст.292,498-501,392-395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотанняслідчого СВ Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, погоджене прокурором Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області, про застосування примусових заходів виховного характеру щодо малолітнього ОСОБА_3 -задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого в с.Лючки Яблунівської селищної ради Косівського районуІвано-Франківськоїобластіпримусові заходів виховного характеру у виді:

- застереження

- передачі його під нагляд батьків - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителів с.Лючки Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, на строк до досягнення ним повноліття, тобто 18 (вісімнадцяти) - річного віку;

- обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до його поведінки, а саме заборонина строк до досягнення 16 (шістнадцяти) річного віку без супроводу повнолітніх осіб перебувати поза місцем проживанняз 22.00 годин до 06.00 годин.

Застереження полягає в роз`ясненні малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наслідків його дій заподіяння шкоди здоров`ю неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 та оголошення малолітньому ОСОБА_3 осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового кримінального правопорушення або суспільно-небезпечного діяння.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, у розмірі 2785,65 гривень компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Речові докази після набрання ухвалою законної сили:

-скутер марки «HONDA SH 150» без реєстраційного номера передати у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

Копію ухвали після її оголошення вручити сторонам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_16