Решение № 127311706, 30.04.2025, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/985/24 Провадження № 2/450/264/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-суддіКукси Д.А.

секретаря судового засіданняКачмар М.З.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

суд постановив таке рішення:

підстава позову(позиціяпозивача): позивач звернувся до суду про визнання недійсним свідоцтва серія НОМЕР_1 від 12.02.2002 про право власності ОСОБА_7 , видане на підставі Рішення Порошнянської сільської ради Пустомитівського району № 296 від 02.02.2002 - в частині належності йому 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; скасування реєстрації права власності на ім`я - ОСОБА_7 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , вчинену «Львівським Обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 12.02.2002 за реєстраційним № 108 реєстрова книга № 1; визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та житлового будинку від 21.07.2021, вчиненого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського районного округу Леон Марією Василівною, зареєстрованим в реєстрі за № 1008 - щодо 1/2 частини житлового будинку з його складовими частинами та обладнанням по АДРЕСА_1 ; скасування реєстрації права власності на ім`я ОСОБА_5 - щодо 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з його складовими частинами та її обладнанням, здійснену державним реєстратором, приватним нотаріусом Львівського районного округу Леон Марією Василівною 21.07.2021 номер запису: 43084904; визнання за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом - на 1/2 частину житлового будинку з його складовими частинами та обладнанням по АДРЕСА_1 , після смерті його матері - ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтуванняпозовних вимогпокликається нате,що в2021він звернувсядо Пустомитівськогорайонного судуз позовомдо ОСОБА_7 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,правонаступником якогоє ОСОБА_5 про визнаннянедійсним свідоцтвапро правовласності,скасування реєстраціїправа власностіта визнанняправа власностіна спадковемайно впорядку спадкуванняза заповітом.Рішенням від14.09.2021позов булозадоволено частково,постановою Львівськогоапеляційного судувід 26.10.2023рішення судускасовано тав задоволенніпозовних вимогвідмовлено.Апеляційний судвідмовив узадоволенні позовних вимог позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом виключно через неналежний склад відповідачів у справі. Мати позивача, ОСОБА_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась із 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 . Він прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління та володіння майном. На підставі його заяви до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини від 22.12.2004 була заведена спадкова справа №1228/04. Інші спадкоємці померлої її чоловік ОСОБА_7 та донька ОСОБА_6 подали заяву від 23.12.2004 про відмову від оформлення своїх спадкових прав. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. від 27.12.2004, ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем спадкового майна померлої ОСОБА_8 . Влітку НОМЕР_2 йому стало відомо, що мати склала заповіт 20.09.2000, згідно якого все своє мано заповіла дітям йому та сестрі ОСОБА_9 . Крім вказаної частини вказаної квартири, на день відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 належала ще частка в майні, яке було набуте за час перебування у шлюбі з ОСОБА_7 (спільне майно подружжя) та зареєстроване на його ім`я: фактично закінчений будівництвом (100%), але не зданий в експлуатацію житловий будинок, по АДРЕСА_1 , загальною площею 289,6 кв. м., із прибудовами, господарськими будівлями та спорудами: літньою кухнею, гаражем та іншими спорудами. Будівництво проводилося в 1991-1997 роках, власником земельної ділянки та забудовником згідно рішення виконкому Пустомитівської районної ради №384 від 17.10.1991 була ОСОБА_8 . Через півтора місяця після смерті ОСОБА_8 - її чоловік ОСОБА_7 переоформив права «Забудовника» на своє ім`я та на підставі Акту складеного Державною технічною комісією про готовність закінченого будівництвом об`єкту - садибної забудови до експлуатації, де забудовником вказаний ОСОБА_7 , № 214 від 07.12.2001 будинок був прийнятий а експлуатацію. Рішенням Порошнянської сільської ради Пустомитівської району правонаступник Солонківська сільська рада Львівського району № 296 від 02.02.2002 ОСОБА_7 дозволено оформити право власності на вказаний житловий будинок. На підставі вказаного рішення, Львівським Обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки - ОСОБА_7 було видане Свідоцтво від 12.02.2002 про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та проведено реєстрацію будинку на праві особистої власності за відповідачем. ОСОБА_7 всупереч встановленому законом 6-ти місячному строку на оформлення спадщини здав фактично завершений будівництвом будинок в експлуатацію, оформив та зареєстрував своє одноособове право власності на нього в цілому. Такий будинок був побудований подружжям ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки майно було зареєстроване на праві власності за ОСОБА_7 , він позбавлений можливості реалізувати своє право на оформлення спадщини в нотаріальному порядку. Крім того, йому стало відомо, що в листопаді 2023, після закінчення розгляду справи №450/721/21, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 цілий житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 21.07.2021, посвідчений приватним нотаріусом Львівського районного округу Леон М.В. Оскільки ОСОБА_7 безпідставно набув право власності на цілий житловий будинок, який є спільним майном подружжя - видане йому на підставі Рішення Порошнянської сільської ради Пустомитівської району № 296 від 02.02.2002 Свідоцтво про право власності від 12.02.2002 серія НОМЕР_1 - є недійсним в частині належності йому 1/2 частини будинку. Також є недійсним Договір дарування від 21.07.2021 щодо 1/2 частини житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Державна реєстрація права власності ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку підлягає скасуванню, оскільки така відбулась на підставі недійсного правочину. Оскільки будинковолодіння було набуте ОСОБА_8 та ОСОБА_7 під час перебування у шлюбі, до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (2004), право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язується із проведенням його державної реєстрації, а залежить від настання інших подій (наприклад, закінчення будівництва, що підтверджене відповідною довідкою місцевих органів влади). Позивач як спадкоємець, який прийняв частину спадщини, є також власником іншого спадкового майна, в тому числі і відповідної частини житлового будинку, з моменту відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 . Видача свідоцтва на весь будинок на ім`я ОСОБА_7 та подальше його відчуження на користь ОСОБА_5 є порушенням права позивача на частку у спадковому майні. За таких обставин право власності позивача на частку в будинку, яка є спадковим майном, підлягає захисту шляхом задоволення його позовних вимог щодо прийнятої ним у порядку спадкування за заповітом належної йому частини будинку. Враховуючи недійсність свідоцтва про право власності на весь будинок на ім`я ОСОБА_7 державна реєстрація його права власності на спірну 1/2 частину будинку, яка відбулася на підставі цього свідоцтва, є незаконною. Наслідком проведення незаконної державної реєстрації права власності на 1/2 частину будинку за ОСОБА_7 , є відсутність факту законного набуття ним зазначеного майна, що робить неможливим подальше користування, розпорядження цим майном, зокрема, його відчуження. Оскільки ОСОБА_7 не набув право власності на 1/2 частину будинку у законний спосіб, то відповідно договір дарування від 21.07.2021 є недійсним як такий, що укладений не власником.

03.06.2024 надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що ОСОБА_8 та її сім`я проживали в новозбудованому будинку в с.Липники, вона тривалий час хворіла на важку невиліковну хворобу, ще за декілька років до смерті проживала в цьому будинку, де за нею здійснювали догляд її діти. Вона в цьому будинку померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та з нього її поховали. Інший шлюб ОСОБА_7 було укладено 22.01.2005. Спірний будинок був прийнятий в експлуатацію на підставі Акту Державної технічної комісії від 07.12.2001, через 40 днів після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить про завершення будівництва будинку та його готовність до експлуатації на час відкриття спадщини. Про заповіт матері позивач довідався, коли отримав архівну довідку Львівського державного нотаріального архіву від 14.08.2018 та копії заповіту. Факт прийняття позивачем спадщини матері, навіть у її частині свідчить про те, що він прийняв її в цілому. Підставою позову в даній справі є саме неможливість позивача реалізувати своє право на оформлення частини спадкового майна в порядку спадкування за заповітом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Позиція відповідача ОСОБА_5 : до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що позивач на час смерті його матері був повнолітнім і дієздатним, мав можливість звернутися до нотаріального архіву для отримання копії заповіту та ознайомитися з матеріалами спадкової справи, однак цього не зробив. Не зважаючи на те, що відмова від права на спадкування подана після 3 років по смерті матері, позивач прийняв повністю заявлену ним же спадщину, а в подальшому 29.12.2004 прийняв в дар від свого батька ОСОБА_7 та своєї рідної сестри матері відповідача та відповідачки по справі ОСОБА_6 2/4 частин квартири за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчить договір дарування від 28.12.2004, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Мельник О.Є. Позивач по справі, рідний брат його мами ОСОБА_10 , теж відповідачки по справі, якому в житті його дід батько позивача допомагав у всьому, до повномаштабного вторгнення рф проживав разом з сім`єю в будинку за адресою: АДРЕСА_4 поряд з будинком, в якому проживає він з мамою та сестрою. Цей будинок, в якому живе позивач, допоміг будувати його батько ОСОБА_7 як особистою працею так і будматеріалами та коштами. При прийнятті спадщини після смерті ОСОБА_8 , його бабусі, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дідусь і мама відмовилися від прийняття спадщини в користь позивача. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2004 позивач отримав у власність 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала померлій, хоча згідно вищезазначених норм закону спадкувати повинні були всі спадкоємці в рівних частинах. В матеріалах спадкової справи наявний заповіт від 20.09.2000, про який позивачу було відомо з моменту звернення із заявою №1753 від 22.12.2004 про прийняття спадщини, з яким позивач міг ознайомитися в будь який час. Отримання письмової відповіді на своє звернення у 2018 році вважає способом легалізвати пропущений строк. Щодо вимог позивача про визнання за ним права власності на 1/2 частину житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини такого об`єкту нерухомості не існувало, він не був зареєстрований, про нього не заявляв позивач при відкритті спадщини, а тому він не може входити в склад спадкового майна даний будинок був зареєстрований на праві власності 12.02.2002 після смерті бабусі, матері позивача в той час, коли дідусь уже перебував в іншому шлюбі і даний будинок був предметом спору в іншій цивільній справі, про що відомо позивачу. Дідусь поставив пам`ятник на могилі дружини, матері позивача по справі, який доглядав при житті з донькою та онуками, а позивач навіть не навідується на цвинтар на могилу матері, а після 24.02.2022 виїхав з сім`єю з України. Сім`я сторін проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Спірний будинок розташований на земельній ділянці, яка належала дідусеві на підставі договору дарування земельної ділянки від 11.05.2000. А тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечила та просила в задоволенні позову відмовити.

Позиція відповідача ОСОБА_6 : відповідач в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Позиція відповідача Солонківської сільської ради: відповідач відзиву на позов не надав, участі свого представника в судове засідання не забезпечив.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

06.03.2024 ухвала про відкриття провадження; 12.03.2024 заява представника позивача про витребування доказів; 12.03.2024 заява представника позивача про забезпечення позову; 12.03.2025 ухвала про забезпечення позову; 17.04.2025 відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру; 17.04.2024 запит щодо доступу до персональних даних; заява представника позивача про приєднаня доказів та заява про витребування доказів; 21.04.2024 відзив відповідача ОСОБА_5 на позовну заяву; 03.06.2024 відповідь на відзив; 20.06.2024 відповідь з Львівського державного нотаріального архіву; 31.07.2024 клопотання представника відповідча ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи; 31.07.2024 клопотання про огляд справи №450/721/21; 31.07.2024 заява представника позивача про допит свідків; 09.09.2024 заява відповідаки ОСОБА_6 про розгляд справи у її відсутності; 10.09.2024 ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду; 07.03.2025 заява ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_4 , відповідачки ОСОБА_6 , та на момент смерті дружина ОСОБА_7 ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно 08.08.2018Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

В матеріалах цивільної справи №450/721/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 , третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, яка була оглянута судом, наявна копія спадкової справи, заведена після смерті ОСОБА_8 № 1228/04, з якої вбачається, що спадщину за законом після смерті спадкодавиці прийняв її син, ОСОБА_4 позивач у справі, та 27.12.2004 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме: 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала померлій.

Згідно копії довідки, виданої ЛКП «Південне» №3014 від 23.12.2004, ОСОБА_8 проживала і була прописана за адресою АДРЕСА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З наявного у спадковій справі Витягу з Єдиного реєстру спадкових справ, який надано 26.01.2005, стало відомо про заповіт ОСОБА_8 , посвідчений 20.09.2000 приватним нотаріусом Дольницькою Л.М.

Як зазначається у постанові Львівського апеляційного суду від 26.10.2023 у справі №450/721/21, яка набрала законної сили, спадкоємцями майна померлої ОСОБА_8 за заповітом є її діти: син, ОСОБА_4 та донька ОСОБА_6 .

Оскільки є чинним заповіт, яким охоплено все спадкове майно, і обоє спадкоємців за заповітом і син, ОСОБА_4 , і донька, ОСОБА_6 , прийняли спадщину після смерті матері, ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , від спадщини не відмовилися, а заява ОСОБА_6 про відмову від спадщини подана з пропуском шестимісячного строку, а відтак така заява не є відмовою від прийняття спадщини (що за законом, що за заповітом), то спадкоємців за заповітом є двоє дітей спадкодавця: син, ОСОБА_4 та донька, ОСОБА_6 .

Як вбачається з відповіді П`ятої Львівської державної нотаріальної контори № 165/02-14 від 05.02.2020 на заяву позивача, останнього було повідомлено, що одержати Свідоцтво про право на спадщину на частку у праві власності на житловий будинок не вбачається можливим, оскільки титульним власником спільного майна подружжя був лише один співвласник, а право іншого співвласника майна не підтверджене документально. До нотаріальної контори не надходило письмової заяви чоловіка померлої про його згоду на видачу свідоцтва про право власності на частку в їхньому спільному майні.

Згідно архівного витягу №224 від 29.09.2020, рішенням виконавчого комітету Пустомитівського районної ради народних депутатів № 384 від 17.10.1991 надано дозвіл ОСОБА_8 на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0,12 га. за типовим проектом (рішення сільської Ради від 16.05.1991 року), що вбачається зі архівного витягу № 224 від 29.09.2020 року.

19.05.2000 року на підставі Договору дарування АВК № 910365, посвідченого приватним нотаріусом м. Леон 11.05.2000 року № 1171, ОСОБА_7 видано державний акт на право приватної власності на землю серії II-ЛВ № 057673 на земельну ділянку, площею 0,1361 га., що знаходиться в с. Липники на території Поршнянської сільської Ради Пустомитівського району Львівської області, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Таким чином, земельна ділянка на час смерті спадкодавця ОСОБА_8 , належала на праві власності ОСОБА_7 .

На підставі Акту складеного Державною технічною комісією, про готовність закінченого будівництвом об`єкту садибної забудови до експлуатації, № 214 від 07.12.2001 будинок був прийнятий в експлуатацію.

Рішенням Порошнянської сільської ради Пустомитівської району № 296 від 02.02.2002 ОСОБА_7 надано дозвіл на оформлення права власності на вказаний житловий будинок.

На підставі вказаного рішення, Львівським Обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки ОСОБА_7 було видане 12.02.2002 Свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та проведено реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_7 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що ОСОБА_8 ховали з нового будинку у с.Липники, де була облаштована 1 кімната.

Крім того свідок ОСОБА_11 пояснив, що ОСОБА_13 має в с.Липники свій будинок, який був побудований значно пізніше, та в цьому йому помагав його батько ОСОБА_7 .

Стороною позивача не доведено, що станом на день смерті матері позивача готовність спірного будинку з господарськими будівлями та спорудами становила 100%.

Показами свідків підтверджується наявність такого будинковолодіння, однак жодних доказів звершення будівництва такого та можливості прийняття в експлуатацію не надано.

Покликання сторони позивача на складення акту про готовність закінченого будівництвом об`єкту садибної забудови до експлуатації, № 214, 07.12.2001 та спливу лише 40 днів з часу смерті ОСОБА_7 не свідчить про неможливість проведення будівельних робіт з метою завершення будівництва спірного будинку у такий строк.

Покликання позивача на зведення будинку по АДРЕСА_1 у 1991-1997 роках жодними доказами не підтверджено, не надано документів, що свідчили про купівлю будівельних матеріалів чи про виконання будівельних робіт у зазначений період.

Доказів неправомірності набуття ОСОБА_7 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та реєстрації такого права стороною позивача не надано.

Відповідно до ст. ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який був чинним на час відкриття спадщини, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог щодо спірного житлового будинку та власності на нього ОСОБА_7 суд зазначає, що право власності на спірний житловий будинок, який споруджений на належній ОСОБА_7 на праві приватної власності земельній ділянці, набуте відповідачем після смерті ОСОБА_8 , а тому у суду немає підстав для застосування презумпції спільності майна подружжя, оскільки таке право не виникло під час шлюбу спадкодавця та ОСОБА_7 .

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Приписами ч. 3, 4 ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Судом встановлено, що житловий будинок (будинковолодіння) з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 зареєстрований на праві особистої власності за ОСОБА_7 згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 12.02.2002 ЛОД КБТІтаЕО.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_7 , видане на підставі Рішення Порошнянської сільської ради Пустомитівського району №296 від 02.092.2002 в частині належності йому 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та скасування реєстрації права власності ОСОБА_7 на 1/2 частину вказаного житлового будинку.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/ припинення прав взагалі).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Як вбачається, позивач просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки та житлового будинку від 21.07.2021, вчинений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського районного округу Леон М.В., зареєстрований в реєстрі за №1008 щодо 1/2 частини житлового будинку з його складовими частинами та обладнанням по АДРЕСА_1 та скасувати реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_5 , однак такі вимоги є безпідставними, оскільки вказаний вище будинок з господарськими спорудами належав ОСОБА_7 та не був визнаний судом спільною власністю подружжя ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 ; а тому ОСОБА_7 вправі був розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, а тому підстави для оспорювання правочину відсутні.

Судом також не встановлено підстав для визнання за позивачем ОСОБА_4 права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину житлового будинку з його складовими частинами та обладнанням по АДРЕСА_1 , після смерті його матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 .

Відповідачі: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 .

ОСОБА_6 , АДРЕСА_6 .

Солонківська сільська рада, код ЄДРПОУ 04369699, 81131, с.Солонка, вул. Центральна, 3, Львівського району Львівської області.

Повний текст рішення виготовлено 12.05.2025.

СуддяД. А. Кукса