Постановление суда № 127296281, 06.05.2025, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4118/24

Провадження № 2-п/496/24/25

У Х В А Л А

06 травня 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М., вивчивши заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 07.10.2024 року по справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка звернувся до суду шляхом поштового направлення із заявою про перегляд заочного рішення суду, просить застосувати позовну давність до позовних вимог, зобов`язати позивача виконати реструктуризацію заборгованості, повернути на її користь стягнуту приватний виконавцем заборгованість, а також просить поновити строк для прийняття вказаної заяви. Разом з цим, у заяві зазначено про відсутність підстав для сплати судового збору, оскільки справа стосується кредитних відносин, тому слід застосовувати положення ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Ознайомившись з матеріалами заяви суд встановив, що вона неналежно оформлена.

Згідно ч. 8 ст. 285 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положенняст. 185цього Кодексу, тому заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ЦПК.

Відповідно ч. 9 ст. 185 ЦПК України, заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

Відповідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, згідно ч. 6 ст. 285 ЦПК України, до заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

Ознайомившись з матеріалами заяви, що надійшла до суду, суд встановив відсутність доказів сплати судового збору.

При цьому, заявник зазначає, що вона звільнена від сплати судового збору, як споживач у відповідності ЗУ «Про захист прав споживачів», посилаючись на постанову Верховного суду від 26.02.20 справа 643/2870/18, у якій зроблений наступний висновок: «Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». У справі, яка переглядається, ОСОБА_I як споживач, що звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційний суд не врахував наведеного та безпідставно поклав на позивача обов?язок зі сплати судового збору і необґрунтовано визнав його апеляційну скаргу неподаною та повернув її». Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.10.22 справа 743/1481/21 «Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд не погоджується з таким висновком заявниці, оскільки у вищевказаних постановах, йде мова про звільнення від сплати судового збору, у разі звернення до суду із позовом про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, а не звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц зазначила, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Велика Палата констатувала, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.

Отже, Велика Палата Верховного Суду визначила єдиний підхід щодо застосування судами норм матеріального права під час визначення, чи звільнена особа від сплати судового збору за звернення до суду із позовом на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», сформулювавши, що виключно позивачі споживачі у таких справах звільняються від справляння судового збору на всіх стадіях судового розгляду.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20 зазначено, що стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.

Ураховуючи наведене, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів.

Зокрема, такої ж позиції дотримується Верховний Суд при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору на підставі ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за подачу касаційної скарги особами, які не мають процесуального статусу позивача (ухвала від 10 січня 2023 року у справі №344/8736/21).

В даній справі, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та судових витрат.

Отже, ОСОБА_1 не має статусу позивача, є відповідачем по справі, а тому не є особою, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою заяви про перегляд заочного рішення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 року з 01 січня встановлений у розмірі 3025 грн., таким чином за подання до суду фізичною особою заяви про перегляд заочного рішення становить 605,60 грн.

За вказаних обставин, заявнику слід сплатити судовий збір та надати суду квитанцію за дану заяву у відповідності вимог закону за наступними реквізитами:

Отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Біляївка/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526

Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)

Рахунок отримувача UA318999980313171206000015578

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Біляївський районний суд Одеської області (назва суду, де розглядається справа).

Також впорядку п.3ч 2ст.285ЦПК України,представником заявникане вказанообставини,що свідчатьпро поважністьпричин неявкив судовезасідання та(або)неповідомлення їхсуду,а такожпричин неподаннявідзиву,і доказипро це.

Таким чином, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення її недоліків шляхом подачі виправленої заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 185 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 07.10.2024 року по справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та судових витрат - залишити без руху.

Надати 10-денний строк для усунення недоліків з дня отримання ухвали.

Роз`яснити, що в разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена, у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, в частині визначення розміру судових витрат до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 15 днів апеляційної скарги.

Суддя В.М. Буран