Решение № 127284841, 27.03.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/245/25

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3», м. Київ,

до Броварської міської ради Броварського району Київської області, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари,

про стягнення 2195310,58 грн

секретар судового засідання: Самусь В.С.

За участю представників:

від позивача: Валенко К.П. (ордер серії АІ № 1840432 від 06.03.2025 р.);

від відповідача: Халимон Л.В. (самопредставництво).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Будівельно-інвестиційна група 3» через систему «Електронний суд» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради Броварського району Київської області про стягнення 2195310,58 грн., з яких 1823553,30 грн. інфляційних втрат та 371757,28 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 5/063-12 позовні вимоги Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3» до Броварської міської ради Київської області про відшкодування збитків в сумі 8019600 грн. задоволено частково; стягнуто з Броварської міської ради Київської області на користь Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3» 4141200 грн. збитків, 3653,53 грн. витрат по сплаті вартості судової експертизи, 33244,86 грн. витрат по сплаті судового збору. 15.04.2013 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 5/063-12 було видано наказ, який знаходиться на виконанні у Броварського управління Державної казначейської служби України Київської області. Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду з позовом судове рішення у справі № 5/063-12 залишається невиконаним, сума грошового зобов`язання Броварської міської ради Броварського району Київської області перед Дочірнім підприємством «Будівельно-інвестиційна група 3» становить 3683817,26 грн. Таким чином, у зв`язку з простроченням виконання боржником грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача 1823553,30 грн. інфляційних втрат та 371757,28 грн. 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11.02.2025 р.

10.02.2025 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що на виконання п. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою від 03.08.2011 р. № 845 ним було затверджено Програму забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів Броварської міської ради Броварського району Київської області, до якої, в порядку черговості, згідно вимог органів Казначейства, було включено рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 5/063-12. Відповідач посилається на те, що він не ухиляється від виконання вказаного рішення та виділяє кошти на фінансування Програми на 2023-2027 р.р. в міру бюджетних надходжень. Відповідач вважає, що заявлена в позовній заяві суми 3 % річних є завищеною.

У підготовчому засіданні 11.02.2025 р. судом оголошено перерву до 06.03.2025 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2025 р.

У судовому засіданні 13.03.2025 р. судом оголошено перерву до 27.03.2025 р.

Представники позивача у підготовчих та судових засіданнях позов підтримали.

Представники відповідача у підготовчих та судових засіданнях проти позову заперечували.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 5/063-12 за позовом Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3» до Броварської міської ради Київської області про відшкодування збитків у розмірі 8019600,00 грн, яке набрало законної сили, позов задоволено частково; стягнуто з Броварської міської ради Київської області на користь Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3» 4141200,00 грн збитків, 3653,53 грн витрат по сплаті вартості судової експертизи, 33244,86 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Отже рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 5/063-12 всього стягнуто з Броварської міської ради Київської області на користь Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3» 4178098,39 грн.

15.04.2013 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 5/063-12, яке набрало законної сили 08.04.2013 р., видано наказ.

Згідно з інформацією, наданою Броварським управлінням державної казначейської служби України Київської області у листі № 04-06-08/36 від 09.01.2025 р., заяву на виконання наказу господарського суду Київської області у справі № 5/063-12 від 15.04.2013 р. з доданими документами про стягнення з Броварської міської ради Київської області на користь Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3» коштів отримано 25.02.2015 р. за вх. № 984 та прийнято до виконання.

Станом на 24.09.2024 р. на виконання наказу господарського суду Київської області у справі № 5/063-12 від 15.04.2013 р. на користь Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3» було перераховано з рахунку Броварської міської ради Київської області 231681,13 грн, що підтверджується листом № 04-06-08/938 від 24.09.2024 р. Броварського управління Державної казначейської служби України Київської області.

До вказаного листа Броварським управлінням Державної казначейської служби України Київської області додано виписку з рахунку ДП «Будівельно-інвестиційна група 3», відкритого в АТ «Укрсиббанк», за період з 01.07.2024 р. по 10.12.2024 р. Із вказаної виписки вбачається, що з рахунку Броварської міської ради Київської області на виконання наказу господарського суду Київської області від 15.04.2013 р. у справі № 5/063-12 було перераховано позивачу 494281,13 грн, з яких 169481,13 грн 10.07.2024 р., 62200,00 грн 06.09.2024 р., 41600,00 грн 15.11.2024 р., 21000,00 грн 15.11.2024 р. та 200000,00 грн 08.12.2024 р.

Доказів перерахування/списання коштів на виконання рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 5/063-12 на більшу суму відповідачем не надано.

Отже станом на теперішній час внаслідок часткового не виконання рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 5/063-12 відповідач не сплатив позивачу 3683817,26 грн (4178098,39 грн - 494281,13 грн), стягнутих вказаним рішенням.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що станом на день звернення до суду з позовом судове рішення у справі № 5/063-12 залишається невиконаним, та у зв`язку з простроченням виконання боржником грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача 1823553,30 грн інфляційних втрат та 371757,28 грн 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Стаття 625 входить до розділу І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Отже положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі № 646/14523/15-ц.

У рішенні господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 5/063-12 визнано грошові зобов`язання Броварської міської ради Київської області, визначено їх розмір. Під час розгляду даної справи (№ 911/245/25) судом встановлено, що ці зобов`язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що на виконання п. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою від 03.08.2011 р. № 845 ним було затверджено Програму забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів Броварської міської ради Броварського району Київської області, до якої, в порядку черговості, згідно вимог органів Казначейства було включено рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 5/063-12. Відповідач посилається на те, що він не ухиляється від виконання вказаного рішення та виділяє кошти на фінансування Програми на 2023-2027 р.р. в міру бюджетних надходжень.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р. № 45), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з п. 25 Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону (ч. 4 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Оскільки відповідачем затверджені Програми забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, то орган Казначейства, який здійснює виконання наказу господарського суду Київської області у справі № 5/063-12 від 15.04.2013 р., може здійснити безспірне списання коштів відповідача лише за цією бюджетною програмою, однак відсутність у відповідача необхідних коштів на рахунках для списання не є підставою для звільнення відповідача від сплати інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідач також посилається на те, що заявлена в позовній заяві сума 3 % річних є завищеною.

Як вже зазначалось, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

У справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

В той же час, у цій справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України) 3 %.

Позиції щодо відсутності можливості зменшення відсотків річних нижче 3%, встановлених чинним законодавством, дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 р. у справі 921/94/21.

Позивач просить стягнути з відповідача 371757,28 грн 3 % річних, з яких 310946,04 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 4178098,39 грн за період з 16.01.2022 р. по 09.07.2024 р.; 19057,36 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 4008617,26 грн за період з 10.07.2024 р. по 05.09.2024 р.; 22643,38 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 3946417,26 грн за період з 06.09.2024 р. по 14.11.2024 р.; 7321,95 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 3883817,26 грн за період з 15.11.2024 р. по 07.12.2024 р. та 11788,55 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 3683817,26 грн за період з 08.12.2024 р. по 15.01.2025 р.

Оскільки наданий позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично правильним, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 371757,28 грн 3 % річних підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1823553,30 грн інфляційних втрат, з яких 1542838,33 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 4178098,39 грн за період з лютого 2022 р. по червень 2024 р.; 24051,70 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 4008617,26 грн за період з липня 2024 р. по серпень 2024 р.; 131297,30 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 3946417,26 грн за період з вересня 2024 р. по жовтень 2024 р.; 73792,53 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 3883817,26 грн за листопад 2024 р. та 51573,44 грн, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 3683817,26 грн за грудень 2024 р.

Оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1823553,30 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Отже позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Броварської міської ради Броварського району Київської області (07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Героїв України, будинок 15, код 26376375) на користь Дочірнього підприємства «Будівельно-інвестиційна група 3» (03049, місто Київ, пр. Повітряних Сил, будинок 14/17, код 32768240) 371757,28 грн (триста сімдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят сім грн 28 коп.) 3 % річних, 1823553,30 грн (один мільйон вісімсот двадцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят три грн 30 коп.) інфляційних втрат та 26343,73 грн (двадцять шість тисяч триста сорок три грн 73 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13.05.2025 р.

Суддя О.О. Рябцева